Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.13
23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі
2026.08.13
22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
2026.08.13
13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
2026.08.13
09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла
Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С
2026.08.13
06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26
2026.08.12
22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
і гаряча, як вогонь.
Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.
2026.08.12
20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю
2026.08.12
13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.
Слушний час забарився, спізнився.
2026.08.12
12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,
2026.08.12
10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона
Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най
2026.08.12
09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти
2026.08.12
07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.
2026.08.11
22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,
щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (4)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (4)
Я – білоплямистий виростогуб. Вишу собі під бантиною, слухаю футбольну трансляцію та згадую божественний травень. Ціле літо згадую. Бо травень – для мене рай. Бо в травні я полюю на найсмачніших у світі хрущів. Бо я дуже люблю поезію. Особливо вірш Т Г Шевченка "Садок вишневий коло хати." Особливо другий його рядок, пам'ятаєте: "Хрущі над вишнями гудуть…" Божественно! От зумів же поет, який либонь чути не чув про існування якогось там білоплямистого виростогуба – далекого мого виростогублячого предка, усього трьома словами передати головне, посутнє! Що то – геній!
Сьогодні радіоточка дуже часто згадує Шевченка і мені від того приємно. Бо насправді останніми часами по радіо якось нечасто читають вірші, навіть самого Т Г Шевченка, а це… Шевченко… Шевченко… І я одразу поринаю в щемливий травневий вечір, у приємно дратливе гудіння моєї солодкої здобичі… Або ще оце: "Антонич був хрущем і жив колись на вишнях…" Таки українська поезія найкраща і Нобелівська премія прикро її минає через одну-єдину причину – ніхто досі не здогадався відправити на адресу відповідного комітету Шевченків вірш про хрущів!
Тим часом Іван, наш нескінченно втомлений господар, непокоїться. Згадує, як у часи Олімпіади-80 із магазинів зникла зубна паста і, певно за непотрібністю – зубні щітки. Ану як і зараз зникнуть! Хоча, чого йому непокоїтися – Іван свої зуби якраз ніколи не чистить, хіба полоще, зрозуміло чим – оковитою. А нескінченно втомленій Одарині, бува, чистить кулаком, то там ніякої пасти не потрібно. Утім, нявкотів наш затятий шанувальник усього великого, кіт Крошка: тоді слідом за зубними пастами й іншими замороками з крамниць почала зникати сорокаградусна, а це вже для нашого фермера-хуторянина неприпустимо, аби цього не допустити, наш звитяжний фермер-хуторянин ладен і на столицю рушити – фан-зону на Хрещатику штурмувати! "А не треба було Союз розвалювати!" – зловтішався підступний котяра. Кому що…
Далі буде…
Сьогодні радіоточка дуже часто згадує Шевченка і мені від того приємно. Бо насправді останніми часами по радіо якось нечасто читають вірші, навіть самого Т Г Шевченка, а це… Шевченко… Шевченко… І я одразу поринаю в щемливий травневий вечір, у приємно дратливе гудіння моєї солодкої здобичі… Або ще оце: "Антонич був хрущем і жив колись на вишнях…" Таки українська поезія найкраща і Нобелівська премія прикро її минає через одну-єдину причину – ніхто досі не здогадався відправити на адресу відповідного комітету Шевченків вірш про хрущів!
Тим часом Іван, наш нескінченно втомлений господар, непокоїться. Згадує, як у часи Олімпіади-80 із магазинів зникла зубна паста і, певно за непотрібністю – зубні щітки. Ану як і зараз зникнуть! Хоча, чого йому непокоїтися – Іван свої зуби якраз ніколи не чистить, хіба полоще, зрозуміло чим – оковитою. А нескінченно втомленій Одарині, бува, чистить кулаком, то там ніякої пасти не потрібно. Утім, нявкотів наш затятий шанувальник усього великого, кіт Крошка: тоді слідом за зубними пастами й іншими замороками з крамниць почала зникати сорокаградусна, а це вже для нашого фермера-хуторянина неприпустимо, аби цього не допустити, наш звитяжний фермер-хуторянин ладен і на столицю рушити – фан-зону на Хрещатику штурмувати! "А не треба було Союз розвалювати!" – зловтішався підступний котяра. Кому що…
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Нотатки білоплямистого виростогуба (5)"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (3)"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (3)"
Про публікацію
