Зараз у парламенті канікули, трансляції нема й по радіо чого тільки не наслухаєш! Сьогодні розповідали про композитора Штрауса та про найвідоміший його твір – оперету "Летюча миша." Я цього твору не чув бо по радіо оперет не транслюють, більше засідання парламенту, але полюбив одразу. "Летючу мишу", себто. Інтуїтивно. "Летюча миша" – найвидатніша оперета всіх часів і народів! Жіночка-диктор вела мову українською, але "Летючу мишу" кажаном чомусь не назвала і я подумав, що більше не заперечуватиму, якщо дурнуватий Крошка саме так мене кликатиме. Нехай. Власне, летючість, це не ознака виду, це – стан душі. Композитор Штраус би мене зрозумів.
По обіді до Івана приходив його кум Саливон. Вдвох куми випили по чарці, стисло проаналізували біжучий політичний момент, а потім затягли (Іван затяг, а кум Саливон підхопив) улюблену пісню нашого невеличкого, але надзвичайно різношерстого колективу – "Дєнь і ночь, ночь і дєнь на моєм плєчє рємень…" Безсмертний, як вищезгадана оперета незабутнього Штрауса, твір завжди наповнює наші парно-та-непарнокопитно-котячо-летючі душі невимовним трепетом на предмет марності та минущості земного існування, величі грандіозного світобудовного задуму незбагненного Творця та нашої, у порівнянні з означеною величчю, нікчемності. Вдвох із Крошкою звично сиділи ми (я висів) на запавученому горищі й думали про вічне і крило на відсіч даю – Крошман потайки змахував із ока сльозу, доволі переконливо вдаючи, що природно, по котячому, вмивається. Внизу приголомшено затихла дрібна рогата худоба, велика ж, передбачувано, себто – як корова, заревла. І саме цієї миті на подвір'ї з'явилася Одарина, що ходила цього дня до фермера – виписувати гусям і качкам дерті. Чари зникли…
"Ти ж, розанахиємська твоя душа! Та я ледве ногою з двору – ти вже сліпи залив та горланиш, а в тебе скотина голодна, в тебе корова непоєна он реве, а чи ж ти до неї, чортяка, сьогодні та хоча б раз підійшов?! Та я ж усе сама та сама, та скільки ж я буду тобі, розсатанинське твоє, бісове поріддя, мовчать?! Та мені ж іще в дівках казали, щоб я за тебе, ледарюгу, не виходила, бо воно ж, балакали – ані з губи мови, ні з носа вітру!"
Ну, й далі буде приблизно таке саме.

Себто – далі буде…