![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.26
05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.
2024.06.26
01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.
2024.06.25
21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.
І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.
І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,
2024.06.25
13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...
Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...
Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти
2024.06.25
13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.
Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.
Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,
2024.06.25
11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє
2024.06.25
08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.
Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.
Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча
2024.06.25
07:55
Озираючись на схід
Йду скоріш на захід,
Раз до підлості сусід
Має здавна нахил.
Споконвічно тягарем
Давить серце смута,
Бо не порівно берем,
Ділячи набуток.
Йду скоріш на захід,
Раз до підлості сусід
Має здавна нахил.
Споконвічно тягарем
Давить серце смута,
Бо не порівно берем,
Ділячи набуток.
2024.06.25
00:50
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.
Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.
Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!
2024.06.25
00:11
У мене набагато більше свят,
аніж у тих, хто живе од свята і до свята.
Адже за свято звик сприймать,
коли задумане здійснилось,
коли малятко усміхнулось,
коли відкрив нове ім’я,
коли у хор пташиний долучився,
як линyть звіддалік синівські голо
аніж у тих, хто живе од свята і до свята.
Адже за свято звик сприймать,
коли задумане здійснилось,
коли малятко усміхнулось,
коли відкрив нове ім’я,
коли у хор пташиний долучився,
як линyть звіддалік синівські голо
2024.06.24
21:08
В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном
І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном
І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н
2024.06.24
19:52
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.
Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.
Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча,
2024.06.24
13:51
Виріс я у селі на Сулі,
Де черемха і вишня цвіли.
Крім села і моєї Сули,
Більш нічого не знав на землі.
Знав іще: в ясеновім гаю
Є сунична галява одна –
Там поховано матір мою
В рік війни, восени, в ясенах.
Де черемха і вишня цвіли.
Крім села і моєї Сули,
Більш нічого не знав на землі.
Знав іще: в ясеновім гаю
Є сунична галява одна –
Там поховано матір мою
В рік війни, восени, в ясенах.
2024.06.24
11:21
Червоніло у літній купелі,
Ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
Дню крилатому трішки зухвало.
І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,
Ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
Дню крилатому трішки зухвало.
І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,
2024.06.24
10:38
Ти про що, лелеко, стукотиш
Ти про що, лелеко, стукотиш?
Пісня з теплим дощепадом схожа,
Скочуються звуки у шпориш,
Сіється зерном надії кожен.
Щедро обсипаєш зверху дім,
Ти про що, лелеко, стукотиш?
Пісня з теплим дощепадом схожа,
Скочуються звуки у шпориш,
Сіється зерном надії кожен.
Щедро обсипаєш зверху дім,
2024.06.24
09:26
Навіщо посадили у саду
для зла пізнання дерево спокуси?
Лиш надкусила яблуко в меду,
а розіп'яли на хресті Ісуса.
Невже я помиляюся, невже
розбещеність за любощі сприймаю?
В ясних думках клубочиться вужем
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...для зла пізнання дерево спокуси?
Лиш надкусила яблуко в меду,
а розіп'яли на хресті Ісуса.
Невже я помиляюся, невже
розбещеність за любощі сприймаю?
В ясних думках клубочиться вужем
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Анастасія Поліщук /
Публіцистика
Моральні принципи сучасної молоді
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Моральні принципи сучасної молоді
Світ змінюється, змінюються й еталони, що слугували мірками ідеалу. Зараз людство поставило свої планки поведінки й духовності, які не повинні занижуватися чи приносити шкоду суспільству. Переважну частину земного населення становить молодь, яка йде в ногу з космічним часом відкриттів. Тому звернемось саме до неї, до її принципів та законів, щоб зрозуміти довкілля.
У ХХІ столітті молоді люди рідко замислюються над своєю моральністю, над змістом життя, над проблемами стосунків. Звісно, юний вік не дозволяє актуально поглянути на світ, але не можна дивитися крізь темні лінзи сонцезахисних окулярів, що приховують всі недоліки та потреби суспільства.
Кожна людина знаходиться серед істот собі подібних, тому повинна пам'ятати мудрість: "Учини з іншим так, як учинив би із собою". Мало хто закарбував на камені пам'яті це прислів'я. Майже щодня на вулицях підлітки ображають малюків, не поважають людей похилого віку, не зважають на зауваження дорослих. Рідко котрийсь юнак поступиться місцем дівчині чи старенькій бабусі, рідко хто допоможе дідусеві з паличкою понести його сумку...
Також важливою проблемою етичності сучасного юнацтва вважають відсутність милосердя та чуйності. Лишилось небагато людей, які подадуть милостиню бідняку чи каліці, допоможуть сиротам та обездоленим, поспівчувають ближньому. Надворі лише крик, бійки, п'янство та наркотики. А що можна очікувати від людей, котрі ненавидять самі себе, примушують свою душу страждати через тіло? Нічого доброго. А діти беруть приклад з вулиці, з батьків. Виростаючи, вони віддзеркалюють світ, в якому дорослішали. Будучи без добра і без світла, наше майбутнє сприймає грубість, байдужість та насильство як належне. І з такої малечі постають чоловіки й жінки, що не цінують нічого, крім зла. Найкращий взірець для наслідування - юнацтво. Юнь, на жаль, забуває що не одяг, макіяж та зачіска красять людину, а добрі діла. А добра стає все менше...
Але все ж головна проблема молоді - спілкування. Лексичний словник сучасної дівчини чи юнака бідний у порівнянні з попередніми поколіннями. Багато слів витісняються нецензурною лексикою. Жорсткі вирази ріжуть не тільки слух, а й душу. Недарма народ каже: "Від теплого слова і лід розмерзає, а гостре словечко коле сердечко".
Узагальнивши все вище сказане, розуміємо, що без месій добра серед молодих людей наш світ загине. І попри банальність вислову - любов і доброта врятують Землю!
2008 р.
У ХХІ столітті молоді люди рідко замислюються над своєю моральністю, над змістом життя, над проблемами стосунків. Звісно, юний вік не дозволяє актуально поглянути на світ, але не можна дивитися крізь темні лінзи сонцезахисних окулярів, що приховують всі недоліки та потреби суспільства.
Кожна людина знаходиться серед істот собі подібних, тому повинна пам'ятати мудрість: "Учини з іншим так, як учинив би із собою". Мало хто закарбував на камені пам'яті це прислів'я. Майже щодня на вулицях підлітки ображають малюків, не поважають людей похилого віку, не зважають на зауваження дорослих. Рідко котрийсь юнак поступиться місцем дівчині чи старенькій бабусі, рідко хто допоможе дідусеві з паличкою понести його сумку...
Також важливою проблемою етичності сучасного юнацтва вважають відсутність милосердя та чуйності. Лишилось небагато людей, які подадуть милостиню бідняку чи каліці, допоможуть сиротам та обездоленим, поспівчувають ближньому. Надворі лише крик, бійки, п'янство та наркотики. А що можна очікувати від людей, котрі ненавидять самі себе, примушують свою душу страждати через тіло? Нічого доброго. А діти беруть приклад з вулиці, з батьків. Виростаючи, вони віддзеркалюють світ, в якому дорослішали. Будучи без добра і без світла, наше майбутнє сприймає грубість, байдужість та насильство як належне. І з такої малечі постають чоловіки й жінки, що не цінують нічого, крім зла. Найкращий взірець для наслідування - юнацтво. Юнь, на жаль, забуває що не одяг, макіяж та зачіска красять людину, а добрі діла. А добра стає все менше...
Але все ж головна проблема молоді - спілкування. Лексичний словник сучасної дівчини чи юнака бідний у порівнянні з попередніми поколіннями. Багато слів витісняються нецензурною лексикою. Жорсткі вирази ріжуть не тільки слух, а й душу. Недарма народ каже: "Від теплого слова і лід розмерзає, а гостре словечко коле сердечко".
Узагальнивши все вище сказане, розуміємо, що без месій добра серед молодих людей наш світ загине. І попри банальність вислову - любов і доброта врятують Землю!
2008 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію