Неподобство! Одарина видерлась на горище, зігнала мене з моєї бантини та поначіплювала на неї пучків смердючого часнику! Я, звісно повернувся й знайшов собі, де вчепитися лапками, трохи розсунувши осоружний часник – як-не-як місце намолене й чого це я маю кидати свою бантину? Аж тут наш неперевершений дотепник Крошка видав, що я, мовляв, надто від пучка часнику на бантині й не відрізняюся – мене там, мовляв, поміж часником і не видно! Я тоді не витримав та обізвав Крошмана оберемком клоччя, що ним Іван витирає бува держак замащеної гноєм шухлі – теж, мовляв, не відрізниш. Крошка вибухнув і нахвалився показати мені "де виростогуби зимують" після виборів – котяра перебуває в твердій певності, що після означеного волевиявлення життя (зокрема й його) має змінитися до невпізнанності. Таке вже було крити нескладно, тож я просто обізвав нявкуна телепнем.
Унизу вирували не менші пристрасті: після третьої чарки (найнепередбачуваніший стан) Іван із кумом Саливоном уже затягнули, було, наш неперевершений шлягер "Дєнь і ночь – ночь і дєнь…" аж тут Саливон візьми та й бовкни, що він узагалі-то, виявляється, є давнім шанувальником творчості Кобзона. Шануєш собі то й шануй, але навіщо ж так брутально переривати сакральне дійство!? Не лише Іван обурився й усі ми природно та органічно пристали на його цілком обґрунтоване твердження, що Саливон – банальний жидомасон із усіма наслідками, що випливають.
Власне, наслідок виплив один – куми кинулись битися, скоро впали в іще не вичищений на ту пору господарем гній, словом Одарина, що оперативно примчала на ґвалт з городу, побачила ще те видовище.
А все чому – бо трансляцій із Верховної Ради немає, люд нудиться й ведеться на хтозна що.

Далі буде…