ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.03
01:59
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.
У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
І бачу у руках його валізу.
У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,
2024.06.03
00:04
Зачатий ще під Донну Саммер в ритмі диско -
Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.
Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ
Свою незайманість втрачав під Депеш Мод.
Я динозавр; я із часів, коли не зиску
Чекали від життя – любові та пригод.
Девіз мій: живемо єдиний раз життя ми -
Що нині згаяв, не поверне вже ніхто.
Тому якщ
2024.06.03
00:03
Прославлені диктатори закінчують безславно.
Безголові полюбляють очолювати (по їхньому - "возглавлять".
На одного діяльного злочинця припадають тисячі злочинно бездіяльних.
Російський заштатний урка домігся міжнародного визнання, скоївши міжна
2024.06.02
22:46
Я загубився у гаях понять,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.
Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,
Я віддалився від людей натхненно.
І нависає видиво проклять,
Що поселились на землі нужденній.
Розчарувавшись в марноті доби,
Я поселився в лісі одиноко
І слухаю мелодію дубів,
2024.06.02
21:46
Лебідкою літає літо,
Лимани ллються легко.
Лопоче липень листям липи,
Лещицю ловить легіт.
Лугам липневим, лану - лоскіт.
Лаванда любить ласку.
Ліатриси лягають лоском.
Лимани ллються легко.
Лопоче липень листям липи,
Лещицю ловить легіт.
Лугам липневим, лану - лоскіт.
Лаванда любить ласку.
Ліатриси лягають лоском.
2024.06.02
20:36
Ольга Сімонова, позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, сексапільна, завжди зі стильною зачіскою з підголеними скронями… Росіянка за походженням, родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Починала парамедиком у добровольчому пі
Починала парамедиком у добровольчому пі
2024.06.02
18:59
В журби хвилини та печалі
Дивись на тінь свою;
Крізь сотень миль незнані далі
Я в ній завжди жию.
2015
Дивись на тінь свою;
Крізь сотень миль незнані далі
Я в ній завжди жию.
2015
2024.06.02
17:57
Той, з ким умовилися стрітись
багато тому ще віків,
лишивши ключ на ґанку
літа,
знамення тайне на вікні;
з ким обіцялися впізнатись
помежи всесвіту шляхів,
перетекти міжсвітні ґрати,
багато тому ще віків,
лишивши ключ на ґанку
літа,
знамення тайне на вікні;
з ким обіцялися впізнатись
помежи всесвіту шляхів,
перетекти міжсвітні ґрати,
2024.06.02
17:46
ЛОДЗІЄВСЬКИЙ
Я щиро радий, що Ви вирішили зупинитися у нас, пане Залужний. Сподіваюся, що Вам у нас сподобається. Але мені нестерпно хочеться почути про Ваші дипломатичні пригоди у Британії.
ЗАЛУЖНИЙ
Насправді мене відряджали зовсім до іншої краї
2024.06.02
12:34
Покарав Господь людину за гріхи потопом,
Думав, що гріховну тягу тим потопом втопить.
Та куди там. Розплодились, знову розжилися
І за гріхи, беззаконня знову узялися.
Геть забули і про Бога, й про його завіти,
Бо ж хотілося на світі людям легко жити.
Думав, що гріховну тягу тим потопом втопить.
Та куди там. Розплодились, знову розжилися
І за гріхи, беззаконня знову узялися.
Геть забули і про Бога, й про його завіти,
Бо ж хотілося на світі людям легко жити.
2024.06.02
10:49
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2024.06.02
05:18
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.
2024.06.02
00:43
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.
2024.06.02
00:34
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
2024.06.01
22:45
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
2024.06.01
22:01
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (15)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (15)
Це спека знов і я вишу, зледь розчепіривши крила, Крошман зирить на мене, роззявивши рота – ніяк не звикне до великого виростогуба, а внизу нескінченно втомлені (бо сьогодні ще й невиспані) Іван із Одариною пораються та обговорюють учорашню вечірню причту. Вже було зсутеніло то я вилетів, як і належиться порядному виростогубові, ловити метеликів, аж тут лемент, ґвалт і плачі всмерть переляканої Одарини. "Сатана! Сатана!" – голосила сіромашна, кинувши серед подвір'я порожні відра та гукаючи природного свого захисника – Івана.
Я наріза́в кола над подвір'ям то бачив, хоч і в померках, що сердега таки має підстави для лементу, бо тим таки подвір'ям, але більше бур'янами та попід парканами сновигало чудернацьке створіння, на чотирьох лапах, розміром із ягня, з прозорим продовгуватим скафандром на продовгуватій таки макітрі. Я одразу впетрав, що то скафандр, бо Крошка, якому дозволяється іноді дивитися в хаті телевізор, розказував. "У таких літають космонавти, – глаголив тоді поважний котяра, а я слухав, – а буває, що й інопланетяни, тож коли побачиш кого в скафандрі, знай…" Я одразу згадав Крошчині теревені й одразу впетрав, що ніякий то не космонавт, бо на чоловіка не схожий, отже інопланетянин, і саме тоді вперше в житті я подякував Творцеві за крила.
Тим часом, озиваючись на Одаринин крик, а може й зачувши чужого, в хліві замукала корова, забекала вівця, замекала коза, загелкотіли гуси. Крошка скочив на ворітний стовпчик, а коли до нього наблизився прибулець, вигнув спину колесом, наїжачився й засичав. Нарешті вийшов Іван. Певно відчувши в ньому господаря, інопланетянин одразу кинувся до Івана й тут я пізнав неабияку гордість не лише за себе, а й за ціле виростогубове плем'я, бо наш господар умить підтвердив мою гіпотезу стосовно позаземного походження незнайомця, тим перетворивши її на доконаний факт. "Прибулець! – радісно вигукнув Іван. – Нарешті, нарешті є контакт, людство чекало цього дня кілька тисячоліть!" Від надміру почуттів Іван упав навколішки так, що інопланетянин тицьнувся своїм скафандром йому прямісінько в живіт. "Тю, та це ж Кап'яр! – реготнув Іван. – Певно знов бігав на смітник, пхнув голову в якесь пластикове відро й застряг!"
Згодом у хаті довго не гасло світло, а назавтра, себто сьогодні, в нашому з Крошкою баченні майбутнього контакту виникли суттєві суперечності.
"Якщо на Землю справді прилетять інопланетяни, то наш хутір буде останнім місцем, яке б вони захотіли відвідати! Звісно, якщо прибульці прилетять не з кажанячої планети, тоді інша справа… – сказав я. – Або з котячої! – парирував Крошман. – Ні, котячих планет не існує! – Це ж чому? – Бо коти живуть при людях, а виростогуби – самі собою…"
Сказали, що Шевченко вступив у партію Королівської. Крошка зрадів, а я думаю: вступити не морока – морока витертись потім…
Далі буде…
Я наріза́в кола над подвір'ям то бачив, хоч і в померках, що сердега таки має підстави для лементу, бо тим таки подвір'ям, але більше бур'янами та попід парканами сновигало чудернацьке створіння, на чотирьох лапах, розміром із ягня, з прозорим продовгуватим скафандром на продовгуватій таки макітрі. Я одразу впетрав, що то скафандр, бо Крошка, якому дозволяється іноді дивитися в хаті телевізор, розказував. "У таких літають космонавти, – глаголив тоді поважний котяра, а я слухав, – а буває, що й інопланетяни, тож коли побачиш кого в скафандрі, знай…" Я одразу згадав Крошчині теревені й одразу впетрав, що ніякий то не космонавт, бо на чоловіка не схожий, отже інопланетянин, і саме тоді вперше в житті я подякував Творцеві за крила.
Тим часом, озиваючись на Одаринин крик, а може й зачувши чужого, в хліві замукала корова, забекала вівця, замекала коза, загелкотіли гуси. Крошка скочив на ворітний стовпчик, а коли до нього наблизився прибулець, вигнув спину колесом, наїжачився й засичав. Нарешті вийшов Іван. Певно відчувши в ньому господаря, інопланетянин одразу кинувся до Івана й тут я пізнав неабияку гордість не лише за себе, а й за ціле виростогубове плем'я, бо наш господар умить підтвердив мою гіпотезу стосовно позаземного походження незнайомця, тим перетворивши її на доконаний факт. "Прибулець! – радісно вигукнув Іван. – Нарешті, нарешті є контакт, людство чекало цього дня кілька тисячоліть!" Від надміру почуттів Іван упав навколішки так, що інопланетянин тицьнувся своїм скафандром йому прямісінько в живіт. "Тю, та це ж Кап'яр! – реготнув Іван. – Певно знов бігав на смітник, пхнув голову в якесь пластикове відро й застряг!"
Згодом у хаті довго не гасло світло, а назавтра, себто сьогодні, в нашому з Крошкою баченні майбутнього контакту виникли суттєві суперечності.
"Якщо на Землю справді прилетять інопланетяни, то наш хутір буде останнім місцем, яке б вони захотіли відвідати! Звісно, якщо прибульці прилетять не з кажанячої планети, тоді інша справа… – сказав я. – Або з котячої! – парирував Крошман. – Ні, котячих планет не існує! – Це ж чому? – Бо коти живуть при людях, а виростогуби – самі собою…"
Сказали, що Шевченко вступив у партію Королівської. Крошка зрадів, а я думаю: вступити не морока – морока витертись потім…
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Нотатки білоплямистого виростогуба (16)"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (14)"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (14)"
Про публікацію