Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Алла Баранкевич (1967) /
Вірші
ВІТАЮ ВАС МАМО З 8- БЕРЕЗНЯ!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ВІТАЮ ВАС МАМО З 8- БЕРЕЗНЯ!!!
МАТУСЮ, дорогенька, найдорожча у світі!
З 8- Березня вітають: чоловік, онуки, діти!
Ми Вам вдячні рідненька за те, що зростили,
Ми в ваших обіймах радість й горе ділили.
Ви ночей не доспали, про себе не дбали,
Останнє, що мали ви дітям своїм віддавали.
За нас Ви віддали, матусю, любима всі сили.
Довгі коси плели, шили, прали, в`язали, варили.
Освіту всім дали, весілля велике зробили,
Щирості, ласки, поваги, й добра нас навчили.
Щоб ми були здорові,- Ви ночами молилися,
Як чемні не були,- теж на нас не сварилися.
Як пізно прийшли, усіх нас цілу нічку чекали.
Всю душу і серце за нас Ви б, матусю, віддали…
Всім чим могли, допомогу також нам давали.
Роботу і хату, щоб мали, про нас Ви подбали.
Щоб людей поважали,- нам постійно казали.
Завжди добрі і мудрі всім поради давали.
Ми вдячні за все, що для нас Ви зробили…
Завжди всіх захищали, щоб дітей не сварили.
Так любите внуків, дітей, як ніхто так не любить.
Так голубите щиро усіх, як ніхто не голубить.
І цілуєте ніжно і тепло, як ніде і ніхто не цілує,
Кращої ласки ніж рідної МАМИ,- ніхто не відчує.
Всіх жалієте нас діточок, як ніхто не жаліє,
Бо ніхто, крім матусі, так в світі жаліти не вміє…
Внучата є у Вас, а правнуки також родяться,
Бажаємо здоров`я Вам, й безмежного щастя!
Роки швидко летять, поповнився вже рід,
Родина вся бажає теж прожити Вам без бід!
Ідіть лише вперед, та не оглядайтеся назад,
Нехай життя Ваше цвіте, як з сакури сад!
Вклоняємося, МАМО, Вам низько всі до ніг!
І просимо у Бога, щоб для нас Вас ще зберіг!
Всі цілуємо Вас міцно і ніжно руки Ваші золоті,
Живіть сто років, бо потрібні, Ви ще нам в житті!!!
З 8- Березня вітають: чоловік, онуки, діти!
Ми Вам вдячні рідненька за те, що зростили,
Ми в ваших обіймах радість й горе ділили.
Ви ночей не доспали, про себе не дбали,
Останнє, що мали ви дітям своїм віддавали.
За нас Ви віддали, матусю, любима всі сили.
Довгі коси плели, шили, прали, в`язали, варили.
Освіту всім дали, весілля велике зробили,
Щирості, ласки, поваги, й добра нас навчили.
Щоб ми були здорові,- Ви ночами молилися,
Як чемні не були,- теж на нас не сварилися.
Як пізно прийшли, усіх нас цілу нічку чекали.
Всю душу і серце за нас Ви б, матусю, віддали…
Всім чим могли, допомогу також нам давали.
Роботу і хату, щоб мали, про нас Ви подбали.
Щоб людей поважали,- нам постійно казали.
Завжди добрі і мудрі всім поради давали.
Ми вдячні за все, що для нас Ви зробили…
Завжди всіх захищали, щоб дітей не сварили.
Так любите внуків, дітей, як ніхто так не любить.
Так голубите щиро усіх, як ніхто не голубить.
І цілуєте ніжно і тепло, як ніде і ніхто не цілує,
Кращої ласки ніж рідної МАМИ,- ніхто не відчує.
Всіх жалієте нас діточок, як ніхто не жаліє,
Бо ніхто, крім матусі, так в світі жаліти не вміє…
Внучата є у Вас, а правнуки також родяться,
Бажаємо здоров`я Вам, й безмежного щастя!
Роки швидко летять, поповнився вже рід,
Родина вся бажає теж прожити Вам без бід!
Ідіть лише вперед, та не оглядайтеся назад,
Нехай життя Ваше цвіте, як з сакури сад!
Вклоняємося, МАМО, Вам низько всі до ніг!
І просимо у Бога, щоб для нас Вас ще зберіг!
Всі цілуємо Вас міцно і ніжно руки Ваші золоті,
Живіть сто років, бо потрібні, Ви ще нам в житті!!!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
