ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.02 21:31
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.

Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,

Світлана Пирогова
2025.11.02 20:59
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.

І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.

В Горова Леся
2025.11.02 20:29
Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли

Іван Потьомкін
2025.11.02 18:46
Я люблю не стільки з кимось чи з комп’ютером грати, скільки відтворювати партії майстрів з шахів. Для мене це щось схоже на читання цікавої книжки чи прослуховування класичної музики. І ось серед інших видатних майстрів сициліанського захисту я натрапи

Євген Федчук
2025.11.02 15:21
Прочитав Василько книжку про Лєвшу Лєскова.
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї

Микола Дудар
2025.11.02 08:48
Звучить дочасно і потужно…
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»

Борис Костиря
2025.11.01 22:04
Ми дивимось на світло,
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей

С М
2025.11.01 20:33
Усе на ліпше хоч би як
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби

Та й визнав, що усе на ліпше

Світлана Пирогова
2025.11.01 20:10
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.

Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.

Іван Потьомкін
2025.11.01 19:34
До подиху останнього збережи для мене, Боже,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,

Микола Дудар
2025.11.01 13:17
Піврічне немовля з матусею і татком…
Якби ж по своїй волі майнули в небеса…
Якби ж прийдешня ніч цікавилась малятком —
З очей текли б не сльози, а сонячна роса…

Якби ж то сприйняла задіяне свідомість,
Я б малював це світ з пошкоджень і пожеш… і
Ні

Володимир Мацуцький
2025.11.01 12:28
Братам по крові і братам по духу

Ми білі ворони
у цьому суспільстві,
ми сіль України,
йдемо звідусіль.
Із возом моїм
поєднається віз твій,

Борис Костиря
2025.10.31 21:49
Стоїш на крутому березі,
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?

Сергій СергійКо
2025.10.31 21:06
Сприймай її надійним обладунком,
Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст

Юрій Лазірко
2025.10.31 20:53
Я пригадую - розчиняюся у думках...
Неприковані, млосні спомини... вічний блюз...
Ніжні дотики, затамовані на устах...
і не знаю я - чи ще дихаю, бо боюсь:
розгубити тебе намистинами пасії,
перекроїти час - зодягнутися в згаслого дим...
Я сумую і су

Ярослав Чорногуз
2025.10.31 17:23
Нарешті я ізнову на Природі,
Колише тишу ніжний вітерець.
Вистукує морзянку на колоді
Завзято-щемно дятел-молодець.

Нарешті літо бабине всміхнулось,
І золотом обсипало мене.
І дивовижним шумовинням чулим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Семен Санніков (1955 - 2020) / Вірші

 ***

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-08-22 22:15:11
Переглядів сторінки твору 6962
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.513 / 5.5  (3.719 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.128 / 5.5  (3.311 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.500
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.07.17 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-22 22:26:44 ]
по-сучасному... актуально


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-22 22:48:19 ]
Може бути :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-08-22 22:47:55 ]
Сумно. Але правдиво до болю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-22 22:56:20 ]
Можна багато розповідати про витоки цього явища, і скільки буде учасників (чи жертв) - стільки і буде і правд.
дякую за візит :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-23 00:34:28 ]
Літає хай Ваш ЛГ, поки не старий, а коли буде за 60 - попорає батьківські городи, як налітається. Все нерідко повертається на круги своя. Головне - ностальгія є за батьківською хатою - це дуже важливо, бо чужина:
Ах, жарко обнимала ты,
Да только не любила.
Як співає Віллі Токарєв...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 13:43:53 ]
Він правильно співає, що "и здесь любому на любому наплевать" (рос.).
Мені це подобається. І не цікавлять незнайомі чужинці. Хіба що чужинки, але іспанці дуже ревниві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 10:28:26 ]
Тужливий вірш.
Подумалося, журавлі, коли настає зимна пора, покидають ненадовго свої гнізда, але щоразу, допоки живі, повертаються до них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 13:38:25 ]
Яка Європа не гостинна у своїх французьких та инших рів'єрах, але надійде зима, обезлюдніють пляжі та охолоне море. І ми, мандрівники, роз'їдемось по домівках -
Перепакувать валізи.
Заробить копійчину на наступні мандри.

Батьки нас зростили, то хай спочивають - хто де.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-08-23 11:22:47 ]
Славно і сумно водночас....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 13:10:46 ]
Та ото ж...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-08-23 14:43:26 ]
Знайоме...тужно- красиві рядки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-08-23 19:26:18 ]
А може, ну їх, ці повітряні стежини? Може, спершу таки попорати?
Дуже сумно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 21:52:08 ]
Поки літо, то хотілось би його використать, а потім розтягнуть - і знов біля моря. Згадки про нього не відпускають від себе.
А в жовтні-листопаді можна і поратись :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2012-08-23 22:43:15 ]
Наповнивши малиною валізи,
ЛГ спішить на поклик Мони Лізи...

Але де б Ви не були, Сьома, а потяг до Вітчизни завжди відправляється із першої платформи :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 23:17:31 ]
Я спочатку було написав "тягу", але пригадав про кінські сили та словник :)

Тяга - це:
1. Сила, яка тягне, рухає що-небудь, а також джерело такої сили (тварина, машина, пристрій). У нього [Щорса] була артилерія — три гармати, але стояли ці гармати не на площадках ешелону, а розраховувались на кінну тягу і враз могли з'явитись в самому несподіваному місці (Семен Скляренко, Легенд. начдив, 1957, 28); Льонокомбайн [ЛК-7] працює на тракторній тязі (Технічні культури, 1956, 110).
▲ Електрична (парова і т. ін.) тяга — рушійна сила, яка створюється за допомогою електричної (парової і т. ін.) енергії. У нашій країні електрична тяга використовується на тисячах фабрик, заводів і шахт (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 305); На залізницях завершено в основному заміну парової тяги електричною і тепловозною (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 265).

2. Рух газу, диму, повітря (в димарі, трубі, вентиляційному пристрої і т. ін.), який виникає внаслідок різниці тиску. Коли вогонь розпалився, тяга покращала (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 295); Під припічком розіклала [Катерина] дрова, відкрила у стелі отвір для тяги (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 9); У двигун подається пускове паливо, потім основне, починає розвиватися тяга, і ракета відривається від землі (Наука і життя, 8, 1958, 17).

3. перен., рідко. Те саме, що потяг1. На заводі Захар., відчув, як знову прокинулася в ньому велика тяга до книжки (Іван Ле, Право.., 1957, 29).

4. техн. Стрижень, призначений для передачі тягових зусиль від однієї частини механізму до іншої. Кермова тяга автомобіля.

5. мисл. Політ самців вальдшнепа, що відшукують самок у шлюбний період. Бував я на весняних тягах вальдшнепів. Немає нічого чарівнішого, коли на тлі заграви призахідного сонця пролетить, опустивши вниз довгого носа, сірий птах, заклично похоркуючи (Літературна Україна, 18.III 1969, 4);
// Полювання під час такого періоду. Повертатися з весняної тяги.

Том 10, стор. 336.

ТЯГА, и, ж., розм. Те саме, що вага 1. Часом, граціозно схиляючись під тягою повних води відер, павою пропливала струнка дівчина (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 71);
// перен. Те саме, що тягар 3. Як не бачу тебе, Кожна хвиля — тяга безконечна; Як побачу тебе, Відновляється рана сердечна (Іван Франко, XI, 1952, 33).

Том 10, стор. 336.
І вирішив використати "потяг".

ПОТЯГ 1, у, ч.

1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкочу голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг оо того, щоб розкинуть свої думи між людьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 448); Тихий океан, перестав для нього бути вільним і чистим океаном його молодості.., — проте Дорошенко почуває й зараз непереборний потяг бути там (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 214); Мати померла, і Оксен зовсім втратив потяг до рідного дворища (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 74);
// Велика зацікавленість чим-небудь. Змалку відпивав Тарас великий потяг до мистецтва (Слово про Кобзаря, 1901, 19).

2. до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою. З тієї хвилини, коли він., відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 563); Вона відзначила, що кум Антін має великий потяг до дітей (Степан Чорнобривець, Вилвол. земля, 1950, 146); Після цієї розмови у них [Хоми та Люби] майже зразу виник потяг одного до одного (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 385).

3. псих., фізіол. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь. В процесі історичного розвитку людства значна частина тваринних інстинктивних потягів трансформувалась у людські жадання (Наука і життя, 7, 1971, 36); — Ви знаєте, що таке ностальгія? Це — хвороба. Це — хворобливий потяг, болюча туга за рідним краєм (Олесь Донченко, II, 1956, 99); Він просто йшов, не думаючи ні про що, і тільки якийсь підсвідомий потяг вивів його крізь широко розчинені ворота на вулицю (Сава Голованівський, Тополя.., 1905, 449).

Том 7, стор. 435.

ПОТЯГ2, а, ч., заст., поет. Поїзд (у 1 знач.). Погрюкуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 145); До станції приповз довгий товаровий потяг (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 35); Біжать десь потяги й мостами гримлять прощально раз у раз... (Володимир Сосюра, I, 1957, 435).

Том 7, стор. 436.

Душевний потяг до Вітчизни, донна Світлано, не встигає як слід заявити про себе, бо мої повітряні подорожі надто коротенькі - довжиною у тиждень-два.

Зі святом Вас :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-29 14:05:40 ]
Гарний вірш, змістовний.
Загалом - досить мелодійний, якби не окремі рядки, на яких спіткаєшся, як об цеглини, необачно розкидані на рівненькому тротуарі:
"роками Я, Та Не зберіг,
Попорати Б за батька"
Також викликає сумніви цей рядок
"До батьківської хати ОСЬ приніс".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-29 14:14:52 ]
То у вас там на Сході, дозволю собі проаналізувать останнім часом побачене крізь призму мені відомого, ідіосінкразія на все українське.
Вірш написано ямбом. Спробуйте його читати так, як читаються двоскладові стопи, з яких потім складаються двостопові слова. Деякі з них поєднуються з наступними, але ямб - це не пеонна побудова, чи більш легша - не дактилічна, або навпаки - притаманна анапесту.
Та я прислухаюсь до Вашої критики, і поки що не нестиму вірша до друкарні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-29 14:44:34 ]
Ой, Семене- Семене:)
Критика, за яку Ви так ратуєте, буває не лише неприємною, як гіркі ліки, але й корисною.
Це Ви, певно, під натиском враженого самолюбства перейшли на узагальнення про "ідіосінкразію" на Сході.
Українска мова - моя рідна і зрікатись її я не збираюсь. А критика викликана виключно моїм особистим відчуттям мелодійності, гармонічності звучання тексту.Але я впевнений, що мастри слова із Заходу так само скажуть. що зловживання частками не прикрашає мову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-29 14:57:50 ]
Тут сутужно без частки, бо така модальність.
Про критику я писав учора десь у коментарях до вірша Володимира Сірого. Я хотів би її, але вона є прерогативою випускників філфаків. Як вони там вчились, і до яких бакалаврів, це инше питання.
А ми тут хто? Інженери, вантажники, робітники харчопрому та "многая-многая другая".
Цю частку я подовжив. Вам повинно сподобатись :)
А щодо "ось" я не зміг зрозуміть - у чому суть Вашої претензії. Існує іменник "вісь", а у вірші - "ось". Це прислівник, і він фіналізує стопу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-29 15:24:45 ]
Здається мені, що більшість талановитих письменників не мали філологічної освіти. Чи я помиляюсь?
Частку подовжили вдало.
У двох інших випадках мій варіант:
"Плекав роками - та не уберіг"
"До батьківської хати лиш приніс,
Та вже несу назад мої валізи. - У такому вигляді протиставлення виражено чіткіше, як на мене.