Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.03
13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
2026.11.03
10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
2026.11.03
10:35
Багряний жар листків опалих
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
Підхопить вітер мимохідь
І, капризуючи помалу,
Вони дзвенітимуть, як мідь.
В танку кружлятимуть допоки
Вітрисько має сили й хист
Робити наскоки і скоки,
Іграти, ніби гармоніст.
2026.11.03
08:44
«ДАНТЕ: ОСТАННІЙ ПОГЛЯД РАВЕННИ»
(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
(драматична містерія в голосах на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Данте Аліг'єрі (Майстер) – 56-річний поет-вигнанець, що помирає від малярії.
Голос Флоренції – темна, потворна постать у золотій короні, алегоричний обра
2026.11.02
23:38
щодо творів отих неумисних
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
несумісних із логікою
непричетних до пошуків істин
чи здаються підробкою
бездоганність між іншим у світі
конкурентний протекціонізм
інсталяцій 3-d графіті
кю-ар-коди повсюди скрізь
2026.11.02
22:38
У москалеві присутній синдром вищості, але відсутній синдром вартості.
Найбільша небезпека для цивілізації – дикуни, які вважають себе цивілізованими.
Дідька чортом не настрашиш, а путіна Трампом.
Основні функції диявола нині виконує путін.
Об
2026.11.02
20:59
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.11.02
20:38
Над світом білим почорніли тучі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
і любуватися немає чим...
збувається пророче й неминуче,
пооживали фюрери і дуче
і виїдає очі рідний дим.
ІІ
Одні й останні воїни у полі
2026.11.02
16:24
Поплач дощем, журливий листопаде!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
За спогади про вересень пробач!
Твої пісні - не світлі серенади...
Покриєш сумом втомлені левади...
А я - єдиний вдячний твій глядач.
Забувши про весни легку браваду,
Поплач!
2026.11.02
14:31
Тепер він частий гість у цьому місці,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
У краю суму, болю і молінь.
Ніхто не подарує добрі вісті,
Мов шлейфи від минулих поколінь.
Схиляються тополі міднодзвонно.
Щось клени прошепочуть у пітьмі.
І спогади, немов сумні ікони,
2026.11.02
12:44
Виглядала обрій матіола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
Голосила: «Де вони, руді,
Ті, що рай знайшли за видноколом
У густій розлогій лободі?!»
Може, доручити будякові,
Він зазвичай вищий, ніж усі,
Виглядати радісне довкола,
2026.11.02
12:18
Пальцями тонкими стукав дощ у шибу.
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
Набридав настирно: може, я зайду?
Рама відчинялась, озивалась рипом,
У нутро впускала віхолу руду.
Засипало мокре листя підвіконня:
Цю ніч роздягалось гілля догола.
Дощ зайшов до хати й оголилась повня —
Лиш тума
2026.11.02
09:59
Війна привнесла в наше життя нові реалії. Майже щодня відчуваєш подих смерті, адже у будь-яку мить шалений дрон чи ракета можуть зупинити твоє земне буття.
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
Сьогодні життя і смерть, як ніколи, - поруч. Життєсмерть, як сказав поет…
У День пам'яті помер
2026.11.02
05:58
З гарячою чашкою кави
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
В руці я, звільнившись від сну,
Пригадую очі ласкаві
І повну цвітіння весну.
Пригадую співи пташині
І губи солодкі, як мед, -
І ночі небачено сині
Від зблисків хвостатих комет.
2026.11.02
01:34
Сонце нікуди не поспішає, ні,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
Воно просто дарує промені мені.
Куди ти біжиш?- Зупинися, постій,
Відчуй цей момент: він повністю твій.
Позитивний вайб, сонячний ранок,
Любов на вечерю, любов на сніданок.
Годинник цок-цок, та мені все одно,
2026.11.01
23:35
така мандрівка
такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...такий пасьянс
у декадансі
такім осіннім
наступний поїзд
минає станцію
ми теж могли бути
пасажирами
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Алина ВеснянаКиця (1993) /
Інша поезія
так бывает в жизни
по бездорожью лет
мирской суеты-сует
встретилися две души
и включились сенсоры...
кто он
не может быть
есть мысли
которые мне хочется сказать
но лучше промолчать
особенно
когда не знаешь
кто же он
на самом деле
разве можно откровенничать
надо прояснить
лично для себя то
что останется за семью печатями
вокруг царит мишиная возня
как надоела эта суета
храню молчание
но
сердце бешенно стучит
он знает то
что знаю я
ведаю ли я о том
что ведает и он
ведь как-то загадками
он все же говорит
да кто же он
дивным образом себя
он преподносит
знает все что было
есть и будет
намекаю
не нервируй
вроде бы шутя
ведь он не может знать
кто на самом деле я
и моя сила какова
он же лукаво смотрит
и улыбается
гневить меня не надобно
владею жалом острым
я царица
своей жизни
и богиня
суд вершить мне
мои дали небеса
смотрит мне в глаза
я на башмаки его
странно
глаза его теплом лучатся
мысли мудреца
а башмаки же
как у босяка
что-то новое
в нем нахожу
он как магнит притягивает
моя семья
работа
от раздумий и забот
у меня
крыша едет не спеша
кто же он
зачем пришел
иль почему
главное осмыслить
разобраться
что к чему
знать про себя
лишь я одна могу
ведь я таланлива
красива
везде во всем
порядок у меня
разве может знать он все
меня не проведешь
и на мякине не возьмешь
но сердце пылает
трезвонят в голове колокола
они поют
это судьба твоя
и да и нет
не зна ю
хм
подумаю
не верю я
сама себе
о мой бог
но однако не хватает мне
счастья женского
ежель мой
послан мне судьбой
шанс не упущу
мысли веером
стремительный поток
хаос
и внем извечный блин
вопрос
быть или не быть
мне
ему верною подругой
иль женой
успокойся
себе я говорю
чему быть
того не миновать
счастье
оно лишь раз дается
и вправе ты им обладать
ведь ты богиня мудрости
и сердце добротой наполнено
с рождения в нем сокрыта
радость материнства
это Божья благодать
взаимностью и верностью
храню сие
в ладонях души
и не позволю
никому
счастье мое увести
мы ведем беседу
он что-то пишет
на листе бумаги
любопытство не дает покоя мне
что вы пишите
дает мне прочитать
(читаю)
женщина - дочь вечности
если она делает что-то
она делает навсегда
...
(я обезоружена)
он написал то
что выше прочитали
вы
это во время разговора
с ним
мои мысли
...
он любит другую
она - иностранка
и я рада
Бог послал мне брата
могу ему доверять и
просить совета
мы
с ним
верные друзья
2011г
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
так бывает в жизни
" Святое сознание одиночества пусть не пугает,
но просветит вас любовью"
среди мелькающих теней
по бездорожью лет
мирской суеты-сует
встретилися две души
и включились сенсоры...
кто он
не может быть
есть мысли
которые мне хочется сказать
но лучше промолчать
особенно
когда не знаешь
кто же он
на самом деле
разве можно откровенничать
надо прояснить
лично для себя то
что останется за семью печатями
вокруг царит мишиная возня
как надоела эта суета
храню молчание
но
сердце бешенно стучит
он знает то
что знаю я
ведаю ли я о том
что ведает и он
ведь как-то загадками
он все же говорит
да кто же он
дивным образом себя
он преподносит
знает все что было
есть и будет
намекаю
не нервируй
вроде бы шутя
ведь он не может знать
кто на самом деле я
и моя сила какова
он же лукаво смотрит
и улыбается
гневить меня не надобно
владею жалом острым
я царица
своей жизни
и богиня
суд вершить мне
мои дали небеса
смотрит мне в глаза
я на башмаки его
странно
глаза его теплом лучатся
мысли мудреца
а башмаки же
как у босяка
что-то новое
в нем нахожу
он как магнит притягивает
моя семья
работа
от раздумий и забот
у меня
крыша едет не спеша
кто же он
зачем пришел
иль почему
главное осмыслить
разобраться
что к чему
знать про себя
лишь я одна могу
ведь я таланлива
красива
везде во всем
порядок у меня
разве может знать он все
меня не проведешь
и на мякине не возьмешь
но сердце пылает
трезвонят в голове колокола
они поют
это судьба твоя
и да и нет
не зна ю
хм
подумаю
не верю я
сама себе
о мой бог
но однако не хватает мне
счастья женского
ежель мой
послан мне судьбой
шанс не упущу
мысли веером
стремительный поток
хаос
и внем извечный блин
вопрос
быть или не быть
мне
ему верною подругой
иль женой
успокойся
себе я говорю
чему быть
того не миновать
счастье
оно лишь раз дается
и вправе ты им обладать
ведь ты богиня мудрости
и сердце добротой наполнено
с рождения в нем сокрыта
радость материнства
это Божья благодать
взаимностью и верностью
храню сие
в ладонях души
и не позволю
никому
счастье мое увести
мы ведем беседу
он что-то пишет
на листе бумаги
любопытство не дает покоя мне
что вы пишите
дает мне прочитать
(читаю)
женщина - дочь вечности
если она делает что-то
она делает навсегда
...
(я обезоружена)
он написал то
что выше прочитали
вы
это во время разговора
с ним
мои мысли
...
он любит другую
она - иностранка
и я рада
Бог послал мне брата
могу ему доверять и
просить совета
мы
с ним
верные друзья
2011г
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
