Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (23)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (23)
Захоплений процесом Івановий кум Саливон розгорнув бурхливу діяльність із просування молодого, перспективного та незаплямованого кандидата в депутати, власне, в самі депутати. Нещадно експлуатуючи подаровані претендентом у народні обранці милиці, Саливон обчовгав із ними всеньке село, аж від Колодрабівки до Загребелля, всіх агітував голосувати виключно за свого та обіцяв, що в разі його перемоги до села нарешті таки підведуть газ від газопроводу Уренгой – Помари – Ужгород та пивопровід від Томашківського пивзаводу. Останнє навряд чи було узгоджено з пошуковцем заповітного верховнорадівського крісла, бо, як розказував мені всезнаючий Крошка, довірені особи кандидата, що навідалися, було, в село неабияк такій дивовижній ініціативі здивувалися, втім (про всяк випадок) категорично заперечувати її не стали.
У власній врем'янці, де Саливониха гнала зазвичай самогонку, Саливон облаштував опорний пункт, громадську приймальну та агітаційний намет укоханого кандидата одночасно, на мотузках для сушіння білизни порозвішував інформаційні матеріали, а кожного, хто проходив повз хату невідчепливо запрошував на просвітницьку бесіду.
З того виходив негаразд, бо саме повз Саливонову хату традиційно гнали на яри пасти сільську череду. Оскільки ж чередник ніяк не міг уникнути відвідання опорного пункту, тире – громадської приймальні та інше, то обезголовлене стадо тут таки розбрідалося по городах із яких не всі господарі поприбирали ще буряки та гарбузи. До того ж деякі, особливо полохливі телята лякалися величезного портрета кандидата, що його Саливон прилаштував на розтяжці понад вулицею, й розбігалися тими ж таки городами якнайдалі. Були скандали, які Саливон утім доволі вправно гасив, обіцяючи постраждалим, що збитки буде компенсовано з фонду кандидата.
Скоро путівець до хати невсипучого ентузіаста виборчої справи почали добряче витолочувати Тойоти, Лексуси та Ленд Крузери численної кандидатової челяді, тоді світло в опорному пункті не гасло, траплялося, й далеко за північ, а вранці сусіди чули, як Саливониха торохтить на обійсті порожніми пляшками, спішно готуючи осердя майбутнього сільського процвітання до нових візитів.
Іван люто заздрив, утім його пропозиція облаштувати на власному подвір'ї опорний пункт і таке інше якого не будь кандидата-конкурента Одарининого розуміння не знайшла. Її аргументація була короткою: "Досить на село й одного дармоїда!"
Отут хоч-не-хоч, а наверне на філософію, тому, гадаю, доречними будуть кілька чергових зразків багатосотлітньої фольклорної спадщини виростогубів:
– Печені голуби не летять до виростоГУБИ.
– Де чорт не зможе, там виростогубиха поможе!
– За двома хрущами поженешся – жодного не впіймаєш!
Далі буде…
У власній врем'янці, де Саливониха гнала зазвичай самогонку, Саливон облаштував опорний пункт, громадську приймальну та агітаційний намет укоханого кандидата одночасно, на мотузках для сушіння білизни порозвішував інформаційні матеріали, а кожного, хто проходив повз хату невідчепливо запрошував на просвітницьку бесіду.
З того виходив негаразд, бо саме повз Саливонову хату традиційно гнали на яри пасти сільську череду. Оскільки ж чередник ніяк не міг уникнути відвідання опорного пункту, тире – громадської приймальні та інше, то обезголовлене стадо тут таки розбрідалося по городах із яких не всі господарі поприбирали ще буряки та гарбузи. До того ж деякі, особливо полохливі телята лякалися величезного портрета кандидата, що його Саливон прилаштував на розтяжці понад вулицею, й розбігалися тими ж таки городами якнайдалі. Були скандали, які Саливон утім доволі вправно гасив, обіцяючи постраждалим, що збитки буде компенсовано з фонду кандидата.
Скоро путівець до хати невсипучого ентузіаста виборчої справи почали добряче витолочувати Тойоти, Лексуси та Ленд Крузери численної кандидатової челяді, тоді світло в опорному пункті не гасло, траплялося, й далеко за північ, а вранці сусіди чули, як Саливониха торохтить на обійсті порожніми пляшками, спішно готуючи осердя майбутнього сільського процвітання до нових візитів.
Іван люто заздрив, утім його пропозиція облаштувати на власному подвір'ї опорний пункт і таке інше якого не будь кандидата-конкурента Одарининого розуміння не знайшла. Її аргументація була короткою: "Досить на село й одного дармоїда!"
Отут хоч-не-хоч, а наверне на філософію, тому, гадаю, доречними будуть кілька чергових зразків багатосотлітньої фольклорної спадщини виростогубів:
– Печені голуби не летять до виростоГУБИ.
– Де чорт не зможе, там виростогубиха поможе!
– За двома хрущами поженешся – жодного не впіймаєш!
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Вересневий романс на чотири руки"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (22)"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (22)"
Про публікацію
