Подаю оригінал:

ЖЕНСКОЕ ЛЕТО

Ревнует осень, жалуясь рябине,
и не на шутку зла, как посмотрю,
на странницу в прозрачной паутине,
что летом «женским» липнет к сентябрю.

Ведь обе бабы. Но одна без права
на неба запоздалое тепло,
ворвётся, солнцем опадая в травы,
смешает карты, осени назло.

И в картах-листьях странница забудет
такой цветной и яркий как на грех -
прощальный снимок – тот, где счастлив будет
её сентябрь на глазах у всех.

2010

Дякую, Марто, мені було також приємно працювати над перекладом твору, який написаний у строго класичних формах, ностальгійний, трепетно-філософський вірш. Навіть довелося вигадати свій неологізм - блукалиця - странница - для того, щоб втиснути в ритм. Тут слова російські виявились коротшими за більшість українських, і довелося пожертвувати деякими гарними місцями у другій строфі, щоб стисліше відтворити образ суперниці осені - ЛГ - короткочасної переможниці.
А мої вірші перекладали нещодвно англійською наші - і не зовсім вдало, бо онлайн перекладачем це робилося, а от російською - ще ніхто не перекладав.
Дуже радий, що сподобалось Вам, таке було відчуття, що перекладаю, когось - рівного Цветаєвій, Ахматовій, Єсеніну...

Ревниво осінь скаргу горобині
диктує вкотре,не до жартів, зла,
на мандрівницю вкриту павутинням,
що в літо власне вересень гука.

Обидві ж баби. Та не мають права
на неба припізніле літепло,
увірветься, впаде із сонцем в травах,
все переплутає, щоб осені на зло.

І в плутанині кольору багрянця,
Таке яскраве й дороге, на жаль,
Прощальне фото втратиться без шансів,
де вересень щасливий крізь вуаль.

)))))

А....!!! А на мене тільки пародії!...)))

Гарна інтерпритація.

Красиво, пане Ярославе!!

Що ж, - вдало. Бачу, що й авторка оригіналу втішена.
Лише в останній строфі - два "де" трішки разить, як на мене. Оскільки "в картах-листьях странница забудет ...прощальный снимок...", можна було б, мабуть, перший рядок цієї строфи викласти так:" Змішала карти-листя і забуде..."

Ох, бабине літо...
Гарно.

Марто, може я Вас перехвалюю, мене часто заносить в крайнощі, але не набагато. Те, що Ви виросли на творчості Єсеніна, Цветаєвої та інших гарних поетів такого ж рівня - це видно неозброєним оком. У Вас на цьому рівні виробилась культура письма, є глибина проникнення і широта осягнення предмету поетичного, тому... не почивайте на лаврах і все прийде до того, хто працює і уміє чекати, "когда оно придет твое мгновение"...
У Луцкової є вірш про соняшник і власний переклад цього вірша - ну просто на рівні Цвєтаєвої в обох варіантах.
Я хочу бути соняхом для Вас -
Отим щасливим і ясноголовим.

А російською - "на небеса заброшенный подсолнух" - ну просто б"є по мізках і звалює з ніг.
Почитайте, вона вчиться у Вас, а Ви - можете у неї...

Таню, потенціал перекладача у Вас - Дай Боже! Треба було мені спровокувати Вас на переклад, щоб це побачити. Попри неточні рими: "зла - гука" і в останній строфі рима "вуаль" - просто для рими - цього слова в оригіналі немає, але є місця точніші, ближчі до оригіналу, ніж у мене. Гарні слова "у плутанині кольору багрянця" - це знахідка перекладацька і культура... Але в другій строфі не виділено смислово, що одна без права "на неба запізніле (краще ніж припіздніле) літепло" - теж дуже гарний рядок... Словом, якщо Вас добряче пошліфувати, то будуть люди. От напишіть спершу, як я, у випадку з Пушкіним "Я Вас любил" десять варіантів перекладу, а тоді друкуйте, і побачите - зовсім на іншому рівні опинитесь.)))

Брате-Вітре, я тебе розумію, теюбе заносить у крайнощі іноді, як і мене, і це породжує пародії, а у коментарях колись я писав тобі лірику, відштовхуючись від твоїх творів. Подумаю, друже, ти вартий і перекладів і писань "за Вітром", а не "Проти Вітру".

Василю, дякую, друже!

І Вам, вдячний, Уляно!)))

Пане Мирославе, дякую за зірке око - виправив.))

Любо, дякую, Ви так мило зітхнули, аж я розчулився.)))