Після достопам'ятного приїзду СЕРДЮЧКИ Іван довго, чи не з тиждень, зализував рани, що виявлялося в лютому чиргиканні шухлею по дубовій підлозі в кабанячій загороді. До слова мовити, ми з Крошманом уже легенько розрізняємо зо шість-сім різновидів внутрішнього стану нашого господаря саме за характером того чиргикання – від блаженного умиротворення до шаленої люті включно. Так от, чиргикав він шухлею, чиргикав, а то сів на колоду, закурив та й сам до себе (люто, а нам же чуть!): "Нічо, куме, нічо Саливончику, дасть Бог – і коло моєї хати Лексуси крутитимуться, ага! Один – нуль на твою користь, але є ж іще й протизаконні методи! Про підкуп виборця забув? А про залякування? А про маніпулювання? Нічо, ніч покаже. Ніч – вона всих вирівнює, і правих і винуватих!" І зло цвікнув слиною в кадівб із дощовою водою…
То ми вирішили не спускати з господаря ока (а я – ще й ехолокатора), бо хтозна, що нашому Іванові в макітру вступить. І мали рацію.
Увечері Одарина пішла поляпати до сусідки, а Іван ухопив тим часом решето з яйцями, що хазяйка збирала їх цілий тиждень, і гайнув селом. Ми – назирці, і що ж бачимо? – Іван заходить то до того, то до іншого обійстя, гукає господиню й пхає їй до рук пару яєць: "Беріть, це з виборчого фонду нашого кандидата. Мого, а не Саливонового корупціонера – не сплутайте глядіть! Ще ж мій кандидат є товаришем самого Лячка, а той наш чоловік – бачили, як ловко вилами орудує? Майже, як я шухлею! Коли правильно проголосуєте, то по два яйця матимете на тиждень. А яєчка свіженькі, не сумнівайтеся, тут і від Фаберже є – ось і ось!" Котре мовчки брало, зачудовано дивлячись на Івана, котре відмахувалося, запідозривши недобрі чари, адже відомо, що яйце – чи не найтрадиційніший засіб сільського "поробляння", котре вступало в гарячу передвиборчу дискусію.
Плідний похід нашого господаря "в народ" урвала, природно, Одарина. Виявивши, що зник не лише її благовірний, а й решето з дієтичною продукцією, вона мудро пов'язала обидві події воєдино й хоробро кинулась навздогін. Відверто кажучи, я давно підозрював, що даром ехолокації володіють не лише кажани, а й деякі з гомо сапієнс, зокрема дружина нашого Івана. У сутінках, майже в цілковитій темряві, вона вирахувала чоловіка так швидко, що навіть урятувала приблизно половину решета яєць. Після бурхливий дебатів, які за шалом пристрастей мало відрізнялися від передвиборчих, переможений Іван тихо посунув додому, а між сельчан закралася з цього вечора підленька підозра: а чого це одним дісталися кандидатські яйця, а іншим – ні. "Отак і починається розкол громади!" – багатозначно резюмував Крошка і я, в принципі, цього разу з ним погоджувався.
Ех, вибори-вибори, скоріше б уже вони закінчувалися бо радіо неможливо слухати! Просто навертає втекти від оцієї марноти до неперехідної мудрості кажанячих предків. Ось такої, наприклад:

Накачав губ і думає, що виростогуб!
Через виростоГУБА не плюне!
І я там був, хруща-метелика їв, по виростоГУБІ текло, а в рот не попало!

Далі буде…