Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
2026.07.14
11:10
СПАЛАХ ЧЕТВЕРТИЙ. КОРОНА З ПОПЕЛУ. ПРОКЛЯТТЯ.
Голос Бояна впав до ледве чутного, тремтливого шепоту. Старий заплющив очі, наче намагався закритися від картини, яка досі палила його душу вогнем.
***
– Ти підн
2026.07.14
10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі
2026.07.14
07:25
У просторім помешканні
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
Вдвох із кішкою мешкаєм,
Оглядаючи з подивом
Речі ті, що знаходимо, -
Відбуваєм повинності -
Взяти деякі й винести...
14.07.26
2026.07.14
03:23
Я сподіваюсь, у вас ніколи більше не виникне подібна можливість. Але знати про неї надалі доцільно та смішно.
На ту мить Україна збиралася в державний кулак, і ми двоє, шниривши на Хрещатику-26, вирішили від балди найнятися ще й перекладачами в Міністер
2026.07.13
19:08
І історію і сучасність підганяють одне під одного.
Декому у Варшаві знову закортіло у Варшавський договір. А заодно й під московське сідло.
Гонор може перекладатися як «честь», «гідність». Але може також як «пиха» чи «чванство». Вибір за паньством.
2026.07.13
17:09
те "я" - останнє в зграї літер
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот
те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні
на небо квоти обміліле дно
нанизуй музику на вітер
цей сніжно-білий сонм тремтливих нот
те "я" - у слові поминальнім
і глобус для фанатів крутизни
коли відходиш то принаймні
2026.07.13
15:04
Дивлячись у вікна
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки
Як дощить оцей
Дивлячись у вікна на, на
Так ніби навколо
Лиш тільки дощ, про все
Мов що знапастило мене, знаєш
Якби на мені от, ядро & цеп
Так! Ей! Знаєш, є думки
2026.07.13
14:41
Таємний кут у скалках скла
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.
Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,
Ховає в сон чужі страхи.
Тут все разом - зола й смола
І день і ніч, вовки й птахи.
Добро і зло - чужі світи!
Таємний кут між маяття.
Спочинь і ти на самоті,
2026.07.13
14:28
Скинувши зажуру із чола,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.
Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,
Дочекавшись слушної нагоди,
Врешті-решт зустрілись, узяла
Трохи коньячку і бутербродів.
Як давно не бачились. З-під вій
Очі ніжні, мов черемха біла.
Бачиш, як завчасно, любий мій,
2026.07.13
14:04
Як у коханні щось не йдеться,
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
Почуй його в гебрайській мові,
Відчуєш силу, бо ж на кохам
Вкраїнське слово озоветься.
А як в наснагу сила виросте,
То й до кохання шлях вкоротиться,
І ти зневіри так уникнеш,
Що не одного з глузду зводила.
2026.07.13
13:35
Мороз тривожний покриває розум,
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
Він відчуває, ніби звір, загрозу
З минулого сумного паровоза.
Думки укрились льодом, наче плесо,
На втіху і розраду злого плебсу.
На нім впаде невинна поетеса
2026.07.13
11:10
сів і віршик написав
чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...чом би і не віршик
утомившись від вистав
їй же бо незгірших
потуравши тим і тим
лагідним і щирим
сяйнооким і сліпим
у бедламі віри
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (27)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (27)
Після достопам'ятного приїзду СЕРДЮЧКИ Іван довго, чи не з тиждень, зализував рани, що виявлялося в лютому чиргиканні шухлею по дубовій підлозі в кабанячій загороді. До слова мовити, ми з Крошманом уже легенько розрізняємо зо шість-сім різновидів внутрішнього стану нашого господаря саме за характером того чиргикання – від блаженного умиротворення до шаленої люті включно. Так от, чиргикав він шухлею, чиргикав, а то сів на колоду, закурив та й сам до себе (люто, а нам же чуть!): "Нічо, куме, нічо Саливончику, дасть Бог – і коло моєї хати Лексуси крутитимуться, ага! Один – нуль на твою користь, але є ж іще й протизаконні методи! Про підкуп виборця забув? А про залякування? А про маніпулювання? Нічо, ніч покаже. Ніч – вона всих вирівнює, і правих і винуватих!" І зло цвікнув слиною в кадівб із дощовою водою…
То ми вирішили не спускати з господаря ока (а я – ще й ехолокатора), бо хтозна, що нашому Іванові в макітру вступить. І мали рацію.
Увечері Одарина пішла поляпати до сусідки, а Іван ухопив тим часом решето з яйцями, що хазяйка збирала їх цілий тиждень, і гайнув селом. Ми – назирці, і що ж бачимо? – Іван заходить то до того, то до іншого обійстя, гукає господиню й пхає їй до рук пару яєць: "Беріть, це з виборчого фонду нашого кандидата. Мого, а не Саливонового корупціонера – не сплутайте глядіть! Ще ж мій кандидат є товаришем самого Лячка, а той наш чоловік – бачили, як ловко вилами орудує? Майже, як я шухлею! Коли правильно проголосуєте, то по два яйця матимете на тиждень. А яєчка свіженькі, не сумнівайтеся, тут і від Фаберже є – ось і ось!" Котре мовчки брало, зачудовано дивлячись на Івана, котре відмахувалося, запідозривши недобрі чари, адже відомо, що яйце – чи не найтрадиційніший засіб сільського "поробляння", котре вступало в гарячу передвиборчу дискусію.
Плідний похід нашого господаря "в народ" урвала, природно, Одарина. Виявивши, що зник не лише її благовірний, а й решето з дієтичною продукцією, вона мудро пов'язала обидві події воєдино й хоробро кинулась навздогін. Відверто кажучи, я давно підозрював, що даром ехолокації володіють не лише кажани, а й деякі з гомо сапієнс, зокрема дружина нашого Івана. У сутінках, майже в цілковитій темряві, вона вирахувала чоловіка так швидко, що навіть урятувала приблизно половину решета яєць. Після бурхливий дебатів, які за шалом пристрастей мало відрізнялися від передвиборчих, переможений Іван тихо посунув додому, а між сельчан закралася з цього вечора підленька підозра: а чого це одним дісталися кандидатські яйця, а іншим – ні. "Отак і починається розкол громади!" – багатозначно резюмував Крошка і я, в принципі, цього разу з ним погоджувався.
Ех, вибори-вибори, скоріше б уже вони закінчувалися бо радіо неможливо слухати! Просто навертає втекти від оцієї марноти до неперехідної мудрості кажанячих предків. Ось такої, наприклад:
Накачав губ і думає, що виростогуб!
Через виростоГУБА не плюне!
І я там був, хруща-метелика їв, по виростоГУБІ текло, а в рот не попало!
Далі буде…
То ми вирішили не спускати з господаря ока (а я – ще й ехолокатора), бо хтозна, що нашому Іванові в макітру вступить. І мали рацію.
Увечері Одарина пішла поляпати до сусідки, а Іван ухопив тим часом решето з яйцями, що хазяйка збирала їх цілий тиждень, і гайнув селом. Ми – назирці, і що ж бачимо? – Іван заходить то до того, то до іншого обійстя, гукає господиню й пхає їй до рук пару яєць: "Беріть, це з виборчого фонду нашого кандидата. Мого, а не Саливонового корупціонера – не сплутайте глядіть! Ще ж мій кандидат є товаришем самого Лячка, а той наш чоловік – бачили, як ловко вилами орудує? Майже, як я шухлею! Коли правильно проголосуєте, то по два яйця матимете на тиждень. А яєчка свіженькі, не сумнівайтеся, тут і від Фаберже є – ось і ось!" Котре мовчки брало, зачудовано дивлячись на Івана, котре відмахувалося, запідозривши недобрі чари, адже відомо, що яйце – чи не найтрадиційніший засіб сільського "поробляння", котре вступало в гарячу передвиборчу дискусію.
Плідний похід нашого господаря "в народ" урвала, природно, Одарина. Виявивши, що зник не лише її благовірний, а й решето з дієтичною продукцією, вона мудро пов'язала обидві події воєдино й хоробро кинулась навздогін. Відверто кажучи, я давно підозрював, що даром ехолокації володіють не лише кажани, а й деякі з гомо сапієнс, зокрема дружина нашого Івана. У сутінках, майже в цілковитій темряві, вона вирахувала чоловіка так швидко, що навіть урятувала приблизно половину решета яєць. Після бурхливий дебатів, які за шалом пристрастей мало відрізнялися від передвиборчих, переможений Іван тихо посунув додому, а між сельчан закралася з цього вечора підленька підозра: а чого це одним дісталися кандидатські яйця, а іншим – ні. "Отак і починається розкол громади!" – багатозначно резюмував Крошка і я, в принципі, цього разу з ним погоджувався.
Ех, вибори-вибори, скоріше б уже вони закінчувалися бо радіо неможливо слухати! Просто навертає втекти від оцієї марноти до неперехідної мудрості кажанячих предків. Ось такої, наприклад:
Накачав губ і думає, що виростогуб!
Через виростоГУБА не плюне!
І я там був, хруща-метелика їв, по виростоГУБІ текло, а в рот не попало!
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ВІЙНА З ЛОЗОХВОСТИКАМИ. Фрагменти. 3"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (26)"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (26)"
Про публікацію
