ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.02
10:49
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2024.06.02
05:18
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.
2024.06.02
00:43
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.
2024.06.02
00:34
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
2024.06.01
22:45
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.
У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,
2024.06.01
22:01
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .
У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с
2024.06.01
20:41
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
2024.06.01
15:03
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну
Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну
Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.
2024.06.01
09:22
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат -
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.
БЕТ
Знову лунає сирени набат -
2024.06.01
05:23
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.
2024.06.01
00:17
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
2024.06.01
00:04
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в
2024.05.31
18:18
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті
2024.05.31
10:49
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.
Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,
2024.05.31
09:13
Обмовитись словом; не більше рукостискань.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань
З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.
Найкраще не знати яким він насправді був.
2024.05.31
05:53
Коли я чую: великий русский язык,
то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...то розумію, які ми неповноцінні,
хтось просто, до болю, вторинним бути звик
і тягне у ярмо прийдешні покоління,
нате, їжте Єсеніна, Блока натще,
або ковтайте Бодрова збочені фільми.
Цікаво, що треба суспільству дати
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Ганзенко (1958) /
Проза
Нотатки білоплямистого виростогуба (27)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нотатки білоплямистого виростогуба (27)
Після достопам'ятного приїзду СЕРДЮЧКИ Іван довго, чи не з тиждень, зализував рани, що виявлялося в лютому чиргиканні шухлею по дубовій підлозі в кабанячій загороді. До слова мовити, ми з Крошманом уже легенько розрізняємо зо шість-сім різновидів внутрішнього стану нашого господаря саме за характером того чиргикання – від блаженного умиротворення до шаленої люті включно. Так от, чиргикав він шухлею, чиргикав, а то сів на колоду, закурив та й сам до себе (люто, а нам же чуть!): "Нічо, куме, нічо Саливончику, дасть Бог – і коло моєї хати Лексуси крутитимуться, ага! Один – нуль на твою користь, але є ж іще й протизаконні методи! Про підкуп виборця забув? А про залякування? А про маніпулювання? Нічо, ніч покаже. Ніч – вона всих вирівнює, і правих і винуватих!" І зло цвікнув слиною в кадівб із дощовою водою…
То ми вирішили не спускати з господаря ока (а я – ще й ехолокатора), бо хтозна, що нашому Іванові в макітру вступить. І мали рацію.
Увечері Одарина пішла поляпати до сусідки, а Іван ухопив тим часом решето з яйцями, що хазяйка збирала їх цілий тиждень, і гайнув селом. Ми – назирці, і що ж бачимо? – Іван заходить то до того, то до іншого обійстя, гукає господиню й пхає їй до рук пару яєць: "Беріть, це з виборчого фонду нашого кандидата. Мого, а не Саливонового корупціонера – не сплутайте глядіть! Ще ж мій кандидат є товаришем самого Лячка, а той наш чоловік – бачили, як ловко вилами орудує? Майже, як я шухлею! Коли правильно проголосуєте, то по два яйця матимете на тиждень. А яєчка свіженькі, не сумнівайтеся, тут і від Фаберже є – ось і ось!" Котре мовчки брало, зачудовано дивлячись на Івана, котре відмахувалося, запідозривши недобрі чари, адже відомо, що яйце – чи не найтрадиційніший засіб сільського "поробляння", котре вступало в гарячу передвиборчу дискусію.
Плідний похід нашого господаря "в народ" урвала, природно, Одарина. Виявивши, що зник не лише її благовірний, а й решето з дієтичною продукцією, вона мудро пов'язала обидві події воєдино й хоробро кинулась навздогін. Відверто кажучи, я давно підозрював, що даром ехолокації володіють не лише кажани, а й деякі з гомо сапієнс, зокрема дружина нашого Івана. У сутінках, майже в цілковитій темряві, вона вирахувала чоловіка так швидко, що навіть урятувала приблизно половину решета яєць. Після бурхливий дебатів, які за шалом пристрастей мало відрізнялися від передвиборчих, переможений Іван тихо посунув додому, а між сельчан закралася з цього вечора підленька підозра: а чого це одним дісталися кандидатські яйця, а іншим – ні. "Отак і починається розкол громади!" – багатозначно резюмував Крошка і я, в принципі, цього разу з ним погоджувався.
Ех, вибори-вибори, скоріше б уже вони закінчувалися бо радіо неможливо слухати! Просто навертає втекти від оцієї марноти до неперехідної мудрості кажанячих предків. Ось такої, наприклад:
Накачав губ і думає, що виростогуб!
Через виростоГУБА не плюне!
І я там був, хруща-метелика їв, по виростоГУБІ текло, а в рот не попало!
Далі буде…
То ми вирішили не спускати з господаря ока (а я – ще й ехолокатора), бо хтозна, що нашому Іванові в макітру вступить. І мали рацію.
Увечері Одарина пішла поляпати до сусідки, а Іван ухопив тим часом решето з яйцями, що хазяйка збирала їх цілий тиждень, і гайнув селом. Ми – назирці, і що ж бачимо? – Іван заходить то до того, то до іншого обійстя, гукає господиню й пхає їй до рук пару яєць: "Беріть, це з виборчого фонду нашого кандидата. Мого, а не Саливонового корупціонера – не сплутайте глядіть! Ще ж мій кандидат є товаришем самого Лячка, а той наш чоловік – бачили, як ловко вилами орудує? Майже, як я шухлею! Коли правильно проголосуєте, то по два яйця матимете на тиждень. А яєчка свіженькі, не сумнівайтеся, тут і від Фаберже є – ось і ось!" Котре мовчки брало, зачудовано дивлячись на Івана, котре відмахувалося, запідозривши недобрі чари, адже відомо, що яйце – чи не найтрадиційніший засіб сільського "поробляння", котре вступало в гарячу передвиборчу дискусію.
Плідний похід нашого господаря "в народ" урвала, природно, Одарина. Виявивши, що зник не лише її благовірний, а й решето з дієтичною продукцією, вона мудро пов'язала обидві події воєдино й хоробро кинулась навздогін. Відверто кажучи, я давно підозрював, що даром ехолокації володіють не лише кажани, а й деякі з гомо сапієнс, зокрема дружина нашого Івана. У сутінках, майже в цілковитій темряві, вона вирахувала чоловіка так швидко, що навіть урятувала приблизно половину решета яєць. Після бурхливий дебатів, які за шалом пристрастей мало відрізнялися від передвиборчих, переможений Іван тихо посунув додому, а між сельчан закралася з цього вечора підленька підозра: а чого це одним дісталися кандидатські яйця, а іншим – ні. "Отак і починається розкол громади!" – багатозначно резюмував Крошка і я, в принципі, цього разу з ним погоджувався.
Ех, вибори-вибори, скоріше б уже вони закінчувалися бо радіо неможливо слухати! Просто навертає втекти від оцієї марноти до неперехідної мудрості кажанячих предків. Ось такої, наприклад:
Накачав губ і думає, що виростогуб!
Через виростоГУБА не плюне!
І я там був, хруща-метелика їв, по виростоГУБІ текло, а в рот не попало!
Далі буде…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ВІЙНА З ЛОЗОХВОСТИКАМИ. Фрагменти. 3"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (26)"
• Перейти на сторінку •
"Нотатки білоплямистого виростогуба (26)"
Про публікацію