Теаген – Харіклеї
З часу нашої розлуки я встиг змінити три пари нових сандалій, чотири зимові хітони і п’ять стрічок для зав’язування волосся. Мені тебе дуже бракувало, особливо на переправах через ріки, бо гребти завжди доводилося одному. Зі мною нічого особливого не трапилося, у Мемфісі мені навіщували довголіття, а в Гермополі остерігали від пропасниці і лихого ока. Крокодили у Дельті цьогоріч дали гарний приплід. Радуйся!

Харіклея – Теагенові
Листи в Елефантину приходять із кількарічними запізненням. Чотири гінці зістарілись і померли в дорозі, несучи твого листа. От уже сьомий рік, як я живу послушницею при храмі Серапіса. Бог явив мені свою благодать, і тому я нітрохи ніде не змінилася з часу нашої останньої зустрічі. Про це свідчить моя портретна скульптура лежачи у повен зріст, яку я відправлю з найближчою поштовою трієрою. Не торкайся до бобів і до гостроносої риби. У мене все добре. Харіклея.

Теаген – Харіклеї
Купці із Вавилона на торгах продають коштовні звістки. За три даріка я купив для тебе звістку про хвостату зірку, що з’явиться на сьомий день місяця гекатомбеона. Дивися на неї і згадуй мене.

Харіклея – Теагену
Зірка прилетіла вчасно, дякую. Храмові кішки окотилися, а самі повмирали. Ми їх забальзамували і влаштували чудову процесію. Від імені кішок ми проказували: «Я добре ловила мишей, була непомітна в комишах і призначений час спала на долівці храму». А храмовий різьбяр вибив усю процесію на гранітному фризі. Бувай здоровий.

Теаген – Харіклеї
Уві сні мені явилася Ізида і щось віщувала по-єгипетськи. Бачачи, що я нічого не розумію, вона залишила у мене в кімнаті гуску, кішку і змію. Надсилаю тобі звірів у клітці. Годуй їх добре.

Харіклея – Теагенові
Радуйся. Дорогою в Елефантину змія змінила шкіру, кішка утекла, а гуску з’їли матроси. Тому я сама вирішила плисти до тебе. Але ледве я підійшла до Ріки, вона виявилася кам’яною, ладьї – вирізьбленими, а очерет нерухомим. Я чекала попутного вітру, але ж який вітер може подути на гранітному барельєфі?

Теаген – Харіклеї
Твого листа я не отримав. Але я бачу тебе на іншому боці музейної зали. Від мене лишилося небагато: ліва частина і трохи письмен біля правого ока (гуска, кішка, змія). Уночі я тобі підморгую і мармуровий пил падає додолу. Спробуй посміхнутися мені, хоч кам’яними губами, вирізьбленими у профіль, зробити це важко. Мемфіські віщуни були праві. Бувай здорова.