Отже,що маю на сьогодні. Перший день зими , за дві хвилини восьма на годиннику, у горнятку запарпюється мелена кава , за пів години маю йти "нести добре і вічне", а нести щось кудись після вчорашнього перевантаження несила.
Але почнемо з головного, а головним( на зараз) бачу одне - порозумітися…
Ти вимагаєш ясності для себе, просиш чітко формулювати думки і послідовно висвічувати події, щоб мати змогу прослідкувати зміни і повязати їх ланцюгом реальності, доказовості.
Що ж..ось реальність, яку бачу я, чи то спроба аналізу отриманих розрізнених фактів і спостережень.
Пригадай, будь ласка, скільки часу ти присвячував розповідям про свої плани, наміри, пошуки, уподобання. Як щиро іллюстрував і перемежовував ці оповідки введенням постатей - митців, друзів, приятелів, оточення. Не думаю, що це просто було бажання виговоритись і поділитись з небайдужою людиною.Я звикла до такого нашого спілкування, можливо навіть потребую його.
Що ж відбувається зараз? Чому формат стосунків так (а чи несподіано?) змінено? Не знаю. І ось декілька спостережень, які не дають змоги зрозуміти , що ж ,з рештою, відбувається.
1.Слова- вчинки…
Людина, яка декларує уважне ставлення до життя,неодноразово робить висновки стосовно свого віку- намірів-реального вільного часу на їх здійснення - іт.ін., останніх зо три тижні чи не щодень витрачає цей час у мережі?
Де ще знайти місцину, яка так вміє поглинати час, яка відкриває стільки моржливостей для пізнання, дотику, відкриття?Яка захоплює і охоплює своєю безмежністю, поглинаючи людину повністю…Чи не становить таке корисне витрачання часу небезпеки? Боюсь, що так.Поки ми перебуваємо Там, життя Тут і Зараз проходить повз.Як і майже будь-яка пристрасть, пристрасть до перебування в мережі не видається чимось загрозливим. Але цікаво, яку цифру складе простий добуток часу від моменту До і Після перебування, помножений на кількість днів хоча б одного тижня? Скільки свого реального життя ми проводимо у не реальному світі?
Чим в цей час зайняті думки, і чи не схоже те життя в мережі на сон? Мені видається дуже схожим.Але, якщо сон - то фізіологічна потреба, то потреба перебування в мережі- гарно прихована пристрасть до…
Так, я добре памятаю про всеохоплюючість стратегії реалізації намірів, але чи не вкралася в неї похибка, похибка гіперболізації відміряного життєвого часу ?

2. Я-інші
Потребуючи конкретики для розуміння оточуючих - не вважає за доцільне сам говорити конкретно про те, що складає зараз його життя?
…Що тут вдієш, це ж час конкретної людини.Але, коли виникає непорозуміння через брак проміжної інформації, чи не втрачаємо ми більше часу на зясовування - а хто ж винен у цих непорозуміннях, як вони взагалі мають місце бути…? Деталі, історія пошуку важлива, якщо ми прагнемо мати відгук на свій запит.Якби мені було проіллюстровано, що пошуки твідового піджака вже велись через місцевих подруг, що була невдала спроба пошиття іт.д., то ти б уникнув моїх пропозицій подібних вже використаним тобою можливостям, як то купівля на місці і пошиття.Можливо замість того, щоб вивчати ваші місцеві цехи і ателье пошиття чоловічого одягу, я б відразу спрямувала вектор пошуку деінде…А ти б був позбавлений повторів пропозицій, що не мали успіху перед тим..

3. Чоловік-жінка
Чи може жінка бути другом? Мабуть так, але цей друг чи не завжди має можливість стати не тільки другом. Чому друзі(приятелі)-чоловіки адекватно реагують на чергового приятеля, а приятелькам давнім і сьогочасним знати про існування собіподібних не варто?? А чи щира людина з собою(з своїми намірами), обмежуючи і розділяючи?
..Хм..приближення іншої жінки - жінка зазвичай відчуває, тому і реагує відповідно до обєкту і своїх намірів що до чоловіка.Переконана, що реакція є завжди, от тільки її наслідки різні.
Мене потрібно "знайомити" з черговими подружками, чи то просто епізодичними жінками…Будь -яка недомовленість - рефлекторно викликає відчуття занепокоєння, я волію знати краще те, що тобі хтось подобається(цікава) і ти маєш наміри що до конкретної особи, чим намагатися зрозуміти, що може повязувати тебе з кимось конкретно. Серйозно, краще знати про чергове(а чи те єдине) захоплення(будь-якого гатунку), а ніж домислювати..

4.Стиль- одягу, чи підсвідоме бажання подобатись?
Є у мене таке спостереження…Чоловіки, які зазвичай спокійно ставляться до свого вбрання, починають вдосконалювати свій гардероб саме з появою нового обєкту - жінки.
..Це є факт.Тут і додати нічого…Мати свій особливий стиль, спілкуючись , чи маючи намір спілкуватись з людиною, яка для себе це питання визначила, -цілком природнє бажання, що і активізує попередні вже складені наміри…

5. Маленька брехня народжує велику недовіру?
..А от як бути з недомовленістю????
Питання складне, особливо коли постійно живеш у павутинні недо….., можливо тому вона, ця недомовленість , яку відчуваєш від близької людини, видається ледве не катастрофічною, оскільки не знаєш що буде далі,а ти-людина, і потребуєш людської певності…Єдиний вихід - нічого від людини не чекати, а просто жити день за днем покладаючись тільки на Господа…

6. Кесарю-кесарево..
…Зазвичай ми спілкуємось з різними людьми на окремі визначені теми, це коло тем і створює коло наших приятелів-друзів.З одними ми говоримо про мистецтво, літературу, інші можуть допомогти в складанні ребусів, ще хтось конкретно має хист до цілових завдань…
Дуже зручний багатошаровий поділ…? Вигідне товаришування? Угода?
А як же бути з тими, кого цінуємо за інше…(кого відчуваємо близькими ), але вони не придатні "для використання" ?
…Іноді хочеться узурпувати всю владу і бути єдиною для когось, тою, яка містить у собі всіх і все, відпускаючи чоловіка лише на його "хлопчачі забавки" , як то робота, добування мамонтів і захист,до речі і тебе..єдиної.. І знати, що у нього в серці лунає пісня "така як ти буває раз на все життя і то із неба" - не менше …Або…або бути, ну раз ти вже колись поспішила, принаймі прекрасною дамою і мати свого вірного лицаря…….

Хм…справді, не так то й легко зрозуміти, а про що ж саме ви, панянко, хотіли тут повідати?
Мабуть, зрештою про те, що нічого ми- людські мурахи, свого не вигадуємо і не маємо…Але і тим, що дається нам чи попускається - ні опікуватись, ні зрозуміти вартість, ані зберегти не можемо..

…Узагальнення ??
Іноді друзям доводиться говорити не дуже приємні на перший погляд речі, але саме Другу ти можеш їх сказати, сподіваючись на те, що до твоїх слів він спробуює прислухатись..
Ти захоплюєшся людьми, жінками, ідеями, планами.Нормальна жива людина, молодий вільний чоловік…Але в момент чергового захоплення, відкриття - ти забуваєш на певний час (можливо я помиляюсь) про те, тих, хто(що) вже є складовою твого життя…" Але і тим, що дається нам чи попускається - ні опікуватись, ні зрозуміти вартість, ані зберегти не можемо."
----------------------
а до того ще і кава вихолола…


2010.