Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
КОНЕЦ КОНЦА- НАЧАЛО ВСЕХ НАЧАЛ.
Неужели Всевышний создал этот многообразный сложный мир с целью все это уничтожить?
2012год-это только цифры, некий условный рубеж для тех, чье сознание просыпается для вхождения в новую эру духовного развития.
Анна Антонова.
Сейчас разговоры о конце света ведутся с такой настойчивостью, что даже самый отпетый рационалист-материалист задумается: а вдруг в этой мистической чепухе есть крупица здравого смысла. Еще бы- ведь, для ума бесцельно все, что нельзя понять, объяснить, разложить на строгие теоремы и доказательства.
А вера не зиждется на логических доказательствах. Она несет в себе высшие знания, память, энергию, опыт и дух Вселенной, спрессованные в определенные чувства, ощущения и эмоции. Здесь нет мелочей. Здесь ценно все. Как каждая травинка имеет свое предначертание, так и твои чувства важны для Создателя. Неужели Всевышний создал этот многообразный мир с целью все это уничтожить? Чтобы однажды ввергнуть нас во тьму кромешную за наши глупости? Создатель дорожит своим детищем и подсказывает, куда двигаться дальше, если ты оказался в затруднительном положении. Просто нужно его услышать не умом, а сердцем.
Если привязываться не к смыслу, а к своим ощущениям, тогда все представится в свете вечной цикличности жизни, развития души и одухотворения пространства. Тогда изчезает страх перед концом света. Малыши беззащитны и в то же время бесстрашны. Они с восторгом познают этот мир! В их чистом взгляде хранятся глубокие знания Вселенной.
Нужно выйти за рамки привычного взрослого мышления и ощутить волну единения с миром.
В настоящее время все источники массовой информации до предела насыщены предсказаниями о мрачном будущем, а точнее- об отсутствии такового. Они обязаны генерировать впечатления. Появилось множество медиумов, помогающих расшифровать и усвоить информацию, идущую на землю помимо нашей воли. Теперь каждый может вкусить запретный плод, главное не сбиться с пути в этом потоке информации.
Нужно доверять своим ощущениям. И без внешних подсказок видно, что кардинально меняется климат на всей планете, участились катаклизмы. стресс становится день от дня жестче, что правила вчерашнего дня не срабатывают сегодня. И если оказывать сопротивление проблемам, становится еще хуже. Вот здесь и стоит вспомнить третий закон Ньютона: СИЛА ДЕЙСТВИЯ РАВНА ПРОТИВОДЕЙСТВИЮ!
Мы держимся за старый мир изо всех сил, а разве он так хорош? Просто в нем было удобно раньше. И вдруг этот комфорт, эту иллюзию счастья у тебя забирают. Мы долго живем в застенках своих принципов и условностей, что боимся выйти на свободу- за пределы своих убеждений... Вот и приходится создавать "конец света", чтобы очиститься от хлама старых обид, тяжести глупой горечи, груза прошлых карм, чтобы указать дорогу в новую эпоху- эпоху свободного выбора и осознанного участия в прцессе создания Вселенной. Разве не заманчиво?
Не нужно ставить барьры идущему сверху энергоинформационному потоку. Напротив, нужно расширить сознание, отдаться ощущениям, открыть сердце и пропустить через себя все вибрации. Все ненужное отсеется, забрав с собой тяжелый осадок старых энергий- выздоровление всегда идет болезненно.
2012год- это только цифры, некий условный рубеж для тех, чье сознание просыпается для вхождения в новую эру духовного развития. Это сезон жизни, когда на ментальном, эмоциональном, физическом уровнях предстоит пережить свою смерть, и свое рождение наново. Времена года сменяют друг друга, и каждое из них выполняет свою миссию. Каждое из них по своему прекрасно. Чем холодней зима, тем ярче цветы весной, тем солнечней лето, тем мудрее осень. В каждом из этих циклов мы познаем себя и выступаем сотворцами мира. И если мы чувствуем, что жизнь- это здесь и сейчас, то начнем жить вечно!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОНЕЦ КОНЦА- НАЧАЛО ВСЕХ НАЧАЛ.
Неужели Всевышний создал этот многообразный сложный мир с целью все это уничтожить?
2012год-это только цифры, некий условный рубеж для тех, чье сознание просыпается для вхождения в новую эру духовного развития.
Анна Антонова.
Сейчас разговоры о конце света ведутся с такой настойчивостью, что даже самый отпетый рационалист-материалист задумается: а вдруг в этой мистической чепухе есть крупица здравого смысла. Еще бы- ведь, для ума бесцельно все, что нельзя понять, объяснить, разложить на строгие теоремы и доказательства.
А вера не зиждется на логических доказательствах. Она несет в себе высшие знания, память, энергию, опыт и дух Вселенной, спрессованные в определенные чувства, ощущения и эмоции. Здесь нет мелочей. Здесь ценно все. Как каждая травинка имеет свое предначертание, так и твои чувства важны для Создателя. Неужели Всевышний создал этот многообразный мир с целью все это уничтожить? Чтобы однажды ввергнуть нас во тьму кромешную за наши глупости? Создатель дорожит своим детищем и подсказывает, куда двигаться дальше, если ты оказался в затруднительном положении. Просто нужно его услышать не умом, а сердцем.
Если привязываться не к смыслу, а к своим ощущениям, тогда все представится в свете вечной цикличности жизни, развития души и одухотворения пространства. Тогда изчезает страх перед концом света. Малыши беззащитны и в то же время бесстрашны. Они с восторгом познают этот мир! В их чистом взгляде хранятся глубокие знания Вселенной.
Нужно выйти за рамки привычного взрослого мышления и ощутить волну единения с миром.
В настоящее время все источники массовой информации до предела насыщены предсказаниями о мрачном будущем, а точнее- об отсутствии такового. Они обязаны генерировать впечатления. Появилось множество медиумов, помогающих расшифровать и усвоить информацию, идущую на землю помимо нашей воли. Теперь каждый может вкусить запретный плод, главное не сбиться с пути в этом потоке информации.
Нужно доверять своим ощущениям. И без внешних подсказок видно, что кардинально меняется климат на всей планете, участились катаклизмы. стресс становится день от дня жестче, что правила вчерашнего дня не срабатывают сегодня. И если оказывать сопротивление проблемам, становится еще хуже. Вот здесь и стоит вспомнить третий закон Ньютона: СИЛА ДЕЙСТВИЯ РАВНА ПРОТИВОДЕЙСТВИЮ!
Мы держимся за старый мир изо всех сил, а разве он так хорош? Просто в нем было удобно раньше. И вдруг этот комфорт, эту иллюзию счастья у тебя забирают. Мы долго живем в застенках своих принципов и условностей, что боимся выйти на свободу- за пределы своих убеждений... Вот и приходится создавать "конец света", чтобы очиститься от хлама старых обид, тяжести глупой горечи, груза прошлых карм, чтобы указать дорогу в новую эпоху- эпоху свободного выбора и осознанного участия в прцессе создания Вселенной. Разве не заманчиво?
Не нужно ставить барьры идущему сверху энергоинформационному потоку. Напротив, нужно расширить сознание, отдаться ощущениям, открыть сердце и пропустить через себя все вибрации. Все ненужное отсеется, забрав с собой тяжелый осадок старых энергий- выздоровление всегда идет болезненно.
2012год- это только цифры, некий условный рубеж для тех, чье сознание просыпается для вхождения в новую эру духовного развития. Это сезон жизни, когда на ментальном, эмоциональном, физическом уровнях предстоит пережить свою смерть, и свое рождение наново. Времена года сменяют друг друга, и каждое из них выполняет свою миссию. Каждое из них по своему прекрасно. Чем холодней зима, тем ярче цветы весной, тем солнечней лето, тем мудрее осень. В каждом из этих циклов мы познаем себя и выступаем сотворцами мира. И если мы чувствуем, что жизнь- это здесь и сейчас, то начнем жить вечно!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
