Сильно і сучасно!!!

Унікальна поезія, Костянтине.
До речі, а хто заходиться вчити Вашого ліричного героя?
Нмсдд, його погляди хтось може поділяти чи не поділяти, а хто-небудь інший - ігнорувати або не розуміти, так само як і залишатись при своїй думці щодо своїх якихось "лютіков-цвєточков" та інших далеких від літератури римованих товарів широкого вжитку, розрахованих на сучасні ковбасно-споживацькі смаки практично усіх верств населення. Цей товар ходовий. Біля лотків, де його вивалюють менеджери дрібних бізнесменів, можна погомоніти, зустрівшись, будь-про що, можна і похвалити нові колготи, шапчини чи кожушки - в залежності від сезонів.
А повчати твого ліричного героя - марна праця. Його світогляд сформований.

Жорстоко-правдиві рядки з міцними метафорами. Їх можна перелічувати, починаючи мало не з першої строфи. На кладовищі дехто і живе, бо це його домівка у той час, коли є інша або її немає.
На його лавках і за столами освідчуються у коханні. Буває, що і кохаються ( я колись читав "Три товариша" Е.М.Ремарка), випивають, спілкуються з душами померлих, обіцяючи бути кращими, ніж є, або з часом долучитись до розваленої родини чи компанії.
Міцна поезія, про яку марно писати, бо вона промовисто розповідає про себе та про її автора.
Читав, читаю і читатиму. Пиши-твори. Іронія (вгадав чи ні - не знаю) якась є.

Без критики і усіляких чергових привітань-здоровкань-цілувань і без, нмсдд, проявів дешевого літературного смаку,
Г.С.