ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Костянтин Мордатенко (1975) / Вірші

 вірш видалено

Дідо мій Власій давно вмер, а то ще його дідо розповідав, що у Красноїллі був опришок Грицько, який вдавав з себе дурного. Але він не був дурний, лишень так прикидався. Грицько був у Довбуша зв’язковим, усе винюхував по селех і говорив опришкам, що і де діється.

Ходили опришки: Збірник, Ужгород 1983. – 384 (стор.219)

вірш видалено

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-01-15 07:32:26
Переглядів сторінки твору 3593
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.695 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.579 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.714
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.08.08 07:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-15 10:14:12 ]
Окремо спав. Одягненим. Уранці
Дружина підійшла - красуня Неллі.
Його долоню взяла, і на пальцях
Відчула запах п’ятої шанелі.

Заклякла миттю, відійшла насилу;
до чоловіка: - Вже ранок, Вася.
– Запрацювавсь…
– А я борщу зварила…
- Вагітна я, -
І розревлася.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-15 10:30:48 ]
Залишив би ти цю тематику, Костянтине.
Чорна правда життя має місце, і вона всім відома якщо не з власного досвіду, то з чийогось.

Рима "друже - дуже" має приблизно таку ж плінтусну висоту у поезії, як і "небо - треба".
"Вранці - танці" - також. Щодо "пальців"...
Ситуація приблизно така, але не настільки катастрофічна, як з "танцями".
Я такої думки, і вона базується на результатах моїх довготривалих досліджень. Мені не хотілось кидати тінь на літературного героя Василя, але, сподіваюсь на те, що він мені вибачить з нагоди його іменного свята.
Буде шкода, якщо Редакція і тут поставить низьку оцінку. Я усвідомлюю той факт, що т.з. "лакована поезія" краща за вірші, сповнені чорного гумору, але правда залишається правдою, якою чорною не була і вона.
Щасти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-01-15 11:58:38 ]
жах (

Ніяк не можу зрозуміти - що спільного між епіграфом і цим... "витвором нудоти" (спираючись на Вашу ж характеристику, тому не ображайтесь)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-15 18:48:09 ]
Семен Санніков, Любов Бенедишин - дякую за відгуки.
З усим погоджуюся, Семене: над варіантами думаю...
Пані Любове, і усі, в кого написене мною викликає відразу, - перепрошу; звісно це не Жан Жане, чи Радіґе, але сповнень високих прагнень наївсь доневпоїду, сучасний примітивізм до того звульгарізований, що мої витребеньки - це дитячі забавки у порівнянні із поверховою освіченістю, зверхністю, яку видають за сучасну андеґраунд-пепсі-вірші, що вросли в побут, мову, рими, жанри, тематика, рецензії, премії і т.д. і т.і.: світ ненавидить людей, люди ненавидять один одного, любов лише у споживанні матеріального; себелюбов (за Пашковським) - ось ікона сучасного циніка...
Цими текстами я борюся із цими циніками їхньої ж зброєю - знатуралізованою фізіологією, вивергаючи на-гора бидлячу, покручену (совєтами і т.д. і т.п.) нашу хохляцькість, адже усе погане - це або захист від гріха або його наслідок... Звісно я написав і неповно і неправильно і не в тему, але якось так...
Хоча в абсурдності більше змісту ніж в упорядкованому графоманстві; через неначитаність людей - усі лиха...
:0)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 11:28:30 ]
Костя, я про Ваші вірші (збірки) високої думки: багатющі тропами, оригінальні, але "надлишкового натуралізму" також не сприймаю - не все так погано у нашому житті. Не уявляю, наприклад, як би я говорив з учнями мовою, яку вони практикують інколи на перервах, щоб їх виховати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 12:09:28 ]
Мудріше було б пройти повз цей текст, але підтримаю тут попередніх коментаторів. Я теж борюся, але іншою зброєю. Сподіваюся, що вона ДІЄВІША. Я теж бачу, хто отримує премії та визнання, якого рівня їхні доробки...але, як кажуть... а нам своє робити. У кожного, зрештою свої ікони і свої боги та божки. Марнота змарніє, а поезія лишиться. То на чий вівтар цей текст?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 12:10:54 ]
...після зрештою - кома)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 12:45:04 ]
Оце ти, Костю, загнув! Нема, щоб про запах сорочки написати))))
Якби я з Тобою не спілкувалась давно, подумала б, що це - ПІАР)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2013-01-19 08:53:53 ]
Костю, дуже шаную і завжди хвалю Ваш талант усім, але тут... я проти такого... навіть не стільки через тему, Вам, як я вважала, не властиву, або через якесь там слово... рівень низький... ніколи не чекала, що у Вас таке читатиму... сподіваюся, це не стане правилом - публікувати таке. Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-19 09:43:50 ]
...з усіма погоджуюсь; дякую...
все буде гаразд!