ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.22 05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.

С М
2026.03.22 05:50
Глянь о сюди – Китайський Кіт Соняшний
гордий звуковилиск у нічному сонці
Мідний купол Бодхі і кімоно срібне
що зоряне убрання
у вітрах ночемрій

Крейзі Кет зирить із мережива бандани
то Чеширець одноокий

Артур Сіренко
2026.03.22 01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип

Ігор Терен
2026.03.21 22:05
                  І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам. Природно, що видалити її зможу

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Костянтин Мордатенко (1975) / Вірші

 вірш видалено

Дідо мій Власій давно вмер, а то ще його дідо розповідав, що у Красноїллі був опришок Грицько, який вдавав з себе дурного. Але він не був дурний, лишень так прикидався. Грицько був у Довбуша зв’язковим, усе винюхував по селех і говорив опришкам, що і де діється.

Ходили опришки: Збірник, Ужгород 1983. – 384 (стор.219)

вірш видалено

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-01-15 07:32:26
Переглядів сторінки твору 3761
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.695 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.579 / 5.3)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.714
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.08.08 07:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-15 10:14:12 ]
Окремо спав. Одягненим. Уранці
Дружина підійшла - красуня Неллі.
Його долоню взяла, і на пальцях
Відчула запах п’ятої шанелі.

Заклякла миттю, відійшла насилу;
до чоловіка: - Вже ранок, Вася.
– Запрацювавсь…
– А я борщу зварила…
- Вагітна я, -
І розревлася.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-15 10:30:48 ]
Залишив би ти цю тематику, Костянтине.
Чорна правда життя має місце, і вона всім відома якщо не з власного досвіду, то з чийогось.

Рима "друже - дуже" має приблизно таку ж плінтусну висоту у поезії, як і "небо - треба".
"Вранці - танці" - також. Щодо "пальців"...
Ситуація приблизно така, але не настільки катастрофічна, як з "танцями".
Я такої думки, і вона базується на результатах моїх довготривалих досліджень. Мені не хотілось кидати тінь на літературного героя Василя, але, сподіваюсь на те, що він мені вибачить з нагоди його іменного свята.
Буде шкода, якщо Редакція і тут поставить низьку оцінку. Я усвідомлюю той факт, що т.з. "лакована поезія" краща за вірші, сповнені чорного гумору, але правда залишається правдою, якою чорною не була і вона.
Щасти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-01-15 11:58:38 ]
жах (

Ніяк не можу зрозуміти - що спільного між епіграфом і цим... "витвором нудоти" (спираючись на Вашу ж характеристику, тому не ображайтесь)?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-15 18:48:09 ]
Семен Санніков, Любов Бенедишин - дякую за відгуки.
З усим погоджуюся, Семене: над варіантами думаю...
Пані Любове, і усі, в кого написене мною викликає відразу, - перепрошу; звісно це не Жан Жане, чи Радіґе, але сповнень високих прагнень наївсь доневпоїду, сучасний примітивізм до того звульгарізований, що мої витребеньки - це дитячі забавки у порівнянні із поверховою освіченістю, зверхністю, яку видають за сучасну андеґраунд-пепсі-вірші, що вросли в побут, мову, рими, жанри, тематика, рецензії, премії і т.д. і т.і.: світ ненавидить людей, люди ненавидять один одного, любов лише у споживанні матеріального; себелюбов (за Пашковським) - ось ікона сучасного циніка...
Цими текстами я борюся із цими циніками їхньої ж зброєю - знатуралізованою фізіологією, вивергаючи на-гора бидлячу, покручену (совєтами і т.д. і т.п.) нашу хохляцькість, адже усе погане - це або захист від гріха або його наслідок... Звісно я написав і неповно і неправильно і не в тему, але якось так...
Хоча в абсурдності більше змісту ніж в упорядкованому графоманстві; через неначитаність людей - усі лиха...
:0)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 11:28:30 ]
Костя, я про Ваші вірші (збірки) високої думки: багатющі тропами, оригінальні, але "надлишкового натуралізму" також не сприймаю - не все так погано у нашому житті. Не уявляю, наприклад, як би я говорив з учнями мовою, яку вони практикують інколи на перервах, щоб їх виховати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 12:09:28 ]
Мудріше було б пройти повз цей текст, але підтримаю тут попередніх коментаторів. Я теж борюся, але іншою зброєю. Сподіваюся, що вона ДІЄВІША. Я теж бачу, хто отримує премії та визнання, якого рівня їхні доробки...але, як кажуть... а нам своє робити. У кожного, зрештою свої ікони і свої боги та божки. Марнота змарніє, а поезія лишиться. То на чий вівтар цей текст?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 12:10:54 ]
...після зрештою - кома)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2013-01-18 12:45:04 ]
Оце ти, Костю, загнув! Нема, щоб про запах сорочки написати))))
Якби я з Тобою не спілкувалась давно, подумала б, що це - ПІАР)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2013-01-19 08:53:53 ]
Костю, дуже шаную і завжди хвалю Ваш талант усім, але тут... я проти такого... навіть не стільки через тему, Вам, як я вважала, не властиву, або через якесь там слово... рівень низький... ніколи не чекала, що у Вас таке читатиму... сподіваюся, це не стане правилом - публікувати таке. Успіхів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-19 09:43:50 ]
...з усіма погоджуюсь; дякую...
все буде гаразд!