ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.02.18 22:18
Старий архів
Не чекаю на звістку з далеких доріг —
відпустила минуле у вічність.
Є сьогодні, а завтра, цей пористий сніг,
у відлизі потоне циклічно.

Ти мене не читав по складах власноруч;
проковтнув сторінки обважнілі.
Мимохідь прогорнувши та нашвидкуруч

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:20
Зоринка
На небі – хоча б хмаринка!
Хтось ніби граблями вискріб.
Поникла моя зоринка –
боюся, не згасла в іскрі б.

Розкрилилась ніч привільно,
півсвіту уже накрила,
а місяць блукав безцільно

Володимир Невесенко
2026.02.18 18:04
Надвечір’я
Поник в заграві горизонт,
багрянцем хмари обдало,
і, мов згори спускався зонт,
спадала сутінь на село.

Тьмяніла неба бірюза,
дзвенів кришталем ожелест ,
мечем, уткнутим в гарбуза,

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:58
Зоряне небо
Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.
Звисла туча, немов онуча,
закриваючи Волопас.
Тільки й видно: зорить окраєць
закоптілих у тьмі небес.
Он збліднілий мигає Заєць,
ось яріє Великий Пес.

Володимир Невесенко
2026.02.18 17:54
Нічне
Столочений день утомно
за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий
і світоч небесний згас.
Густий опустився морок
і світ закапканив пусткою,
і мов розчинився простір,
і ніби спинився час...

Іван Потьомкін
2026.02.18 17:48
Псалом 114
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту,
Дім Яакова – від чужого народу,
Стала Юдея Йому за святиню,
Ізраїль – підвладним Йому.
Побачило море й побігло,
Йордан порачкував назад,
Гори стрибали, немов барани,
Пагорби – немов ягнята.

Володимир Бойко
2026.02.18 16:34
Контроверсійне – 7
І розворушили давні київські князі угро-фінське болото на нашу голову. Хтось зостається у пам’яті, а хтось – у прокльонах. Поки виборсувався із трясовини давніх ілюзій – вляпався у новітні фантазії. За кількістю накопиченої отрути деякі токсичні

Сергій Губерначук
2026.02.18 14:52
Імідж
І кажуть всі мені,
що добрий я –
дивуються…
А мені ж смішно! –
Злують.
А я добрий – хай кажуть…

20 червня 1989 р., Київ

Ігор Терен
2026.02.18 14:01
Роздуми опісля
Літературна братія богеми
і їхні солідарні читачі
у холоді, а може й на печі
цураються докучливої теми,
що грюкає і будить уночі.

ІІ
О, лірики, щоб ви були здорові

Борис Костиря
2026.02.18 13:10
* * *
Так день новий із гуркотом новим
Тебе нещадно візьме і розбудить,
Забравши із нірвани, ніби дим,
І кинувши у заржавілий будень.

Хоч сон несе не тільки сяйва благ,
Але й безодню страхів і кошмарів,
Про нього ти складаєш квіти саг,

Юрій Гундарів
2026.02.18 12:07
Кафе Хема і Пабло
У Мадриді закрилося улюблене кафе Хемінгуея і Пікассо, що пропрацювало 140 років…
Gran Caf de Gijn відкрилося 1888 року в класичному для того часу стилі – з мармуровими столами, дзеркалами і червоними оксамитовими шторами. Згодом заклад став популярним с

Пиріжкарня Асорті
2026.02.18 11:30
і порошкова теж
ливарна лірика гартує
метали чорного литва
вона по своєму амбітна
й нова

а золотарська популярна
багатством жовтого литва
& по криничному глибока

Ольга Олеандра
2026.02.18 10:32
Що тобі належить, друже?
Що тобі належить, друже?
Що ти любиш? Що тобі байдуже?
Чим ти обираєш, пострічавшись з ранком,
свою на сьогодні важну забаганку?

Як ти обираєш пензлі та палітру
для свого сьогодні й по життю ужитку?
Часто вносиш зміни, додаєш деталі?

С М
2026.02.17 21:34
Житимеш зі мною (The Rolling Stones)
маю кепські звички о третій п’ю чаї
а солонина до обіду
хай тиждень іще повисить
стріляє ліпший друг щурів на
гусячі харчі
мислиш місця вистачає у цих
простирадлах ~ чи?

Ярослав Чорногуз
2026.02.17 19:48
Світ новий зродися
Ти моє кохання - чарівлива ніжність,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.


Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,

Володимир Мацуцький
2026.02.17 13:30
Злодій Світ
Куди крокує
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Зворотній бік
Образ твору О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
ламає світ печальна мить
утрати раю*

Слова, як дим. Слова, слова... та що із того?..
Хіба вони в душі живуть
знаменням Бога?..

Спочатку - слово! - Мовить хтось, і буде правий.
Та скільки слів, що сіють лжу,
рече лукавий...

Межею йдеш щомить, щодень і так - довіку.
Зворотній бік, зворотній світ
у кожнім лику...

* тут світ та рай у значенні внутрішнього стану душі





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-24 17:03:34
Переглядів сторінки твору 4808
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.930 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.035 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.14 10:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 18:33:35 ]
...люблю такий малюнок у віршах... заворожує! Дякую, Адель, вже вкотре у Ваших віршах знаходжу втіху! Дуже гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:36:51 ]
Дякую, пані Людмило. Мені неймовірно приємно знати, що мої думки у віршованих рядках знаходять відгук у Вашому серці!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 18:51:17 ]
Вірш ілюструє глибокі душевні роздуми ЛГ.
Це допомагає пізнати і самого автора.
Одним словом - гарно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:38:34 ]
Так, у віршах дуже часто малюється душа їх автора. Але інколи можна й помилитися, перепускаючи сказане через призму власної.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:15:52 ]
Ви, пані Адель, так яскраво втілили мої тривоги...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:42:18 ]
Навіть не знаю, Лесю, як толкувати Ваші слова... Не хотілось би посилювати чиїхось тривог, але тішить те, що душі відгукуються, а значить є спільні ноти, які будують ні з чим незрівнянний місточок порозуміння.:)
Дякую за те, що читаєте.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 11:29:28 ]
Вітаю, Адель!
Твоя правда, зворотній бік десь такий і є.
Мене тривожить, коли люди. зокрема такі молоді. талановиьі і душевні, як ти, надто поринають у зворотній бік - бік зла - нашого світу. Не затримуйся там надовго, частіше живи на іншому боці - боці добра, любові, прощення.Саме тут живе щастя, якого я тобі щиро бажаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:10:13 ]
Сашо, я дякую тобі за щирі побажання. Але хочу тебе заспокоїти - за мене тривожитись нема потреби. Чи я десь чітко вказала, що знаходжусь по той бік світла?:)
Зворотній бік є у всьому. У зла він також є. А раз в усьому сущому він предбачений, то має не лиш місце, а й потребу. Гармонії не осягнути, не випивши з двох протележних чаш. Головне не втратити рівновагу.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 19:25:55 ]
Приєднуюсь до колег, Адель - вірш написаний душею. Лише трішки насторожує «у КОЖНІМ лику» (а як же діти, рідні, кохані, справжні друзі?). А ця фраза стосується до «Та скільки тих, що сіють лжу, рече лукавий...», якщо я правильно зрозумів. То, може, «у ЇХНІМ лику»?
Якщо не так, то прошу вибачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 21:00:23 ]
Нема потреби насторожуватись, пане Мирославе. Гадаю, нема...:)
Можливо Ви дещо не вірно витлумачили ті слова. Рядок «Та скільки тих, що сіють лжу, рече лукавий...» можна було б перефразувати "«Та скільки слів, що сіють лжу, рече лукавий...» Заберіть вставні "що сіють лжу" і рядок набуде дещо іншого забарвлення, ніж склалося напочатку.:)
Вірш можна трактувати по різному. Я бачила це одразу і усвідомлювала, що воно може бути відмінне від мого. Але, чи не привілегія це самостійного тексту, лягати на душу читачеві так, як той забажає?
Стосовно "кожного лику"... Маю певність, що усі ми у своїх душах носимо день і ніч.:) Чи не кожної миті робимо свій черговий вибір - безперервний процес, при якому в тій чи іншій ситуації даємо можливість то світлому, то темному брати гору у тому виборі. Ті день з ніччю даються нам при народженні. Їх тоді є порівну - гармонія. І лише з часом котресь може набути переваги.
Я зазначила приміткою, що моє йде про внутрішній світ особистості, не вказуючи ні на кого конкретно. Та як вірно підмітив Володя, найімовірніше там змальвана авторська душа з її відчуттями і переживаннями.:)
Як читач побачить там свою - вважатиму, що це не зле.:)
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 22:39:28 ]
Як на мене, рядок "«Та скільки слів, що сіють лжу, рече лукавий...» - цілком зрозумілий і двозначно трактуватися не може.
Щодо іншого - Ви теж цілком зрозуміло пояснили свою позицію, як автор. Я задоволений. Дякую!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 22:44:17 ]
Не хотілось повтору, аби не було тих слів про слова забагато. Гадаєте, пропри те, варто внести ясність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 10:26:46 ]
Домінантою у вірші є слово, слова. І слова теж мають "зворотний бік". Тому уточнення, на моє переконання, тільки додасть віршу завершеності. І тоді логічним був би і рядок "у їхнім лику"(у лику слів).
З повагою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:15:16 ]
Уточнення зроблю. Сама вагалася, та Ви додали мені певності своїм зауваженням. Щодо "їхнім" - залишу свій варіант, бо там я вже слова облишила і стверджую дуальність особистості.
Дякую за щиру участь, пане Мирославе!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 18:17:48 ]
Тішуся нашим діалогом - спокійним, виваженим, аргументованим. І, звичайно, останнє слово - за автором...:)
Дякую за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 06:01:08 ]
Відчувається, що душа автора кричить! Розуміється, що складно і безпорадно у середовищі здовколишньому...
Але небезнадійно, адже світ тримається на одиницях, народ- на лідерах з Божого провидіння...а вони- лідари- є у нас- це точно!
Дозволю собі, Аделечку, своєї позиції рядочки- з Вашого дозволу:

Магічне плесо, поле гарту, Україно!
Під зEрно ґрунт- міцне підґрунтя для життя,
А ми чеканимось, впадаємо засівно
На полотнище тонкогопрядного звиття
Із людських душ, плетіння доль, думок мережі
доріг складних, до згустку серця твого, в глиб
Де закладаються тверді ідейні стержні,
На глибині озер незмулених, до шиб
Твоєї мудрості - стійкого рівнодення,
Де рівноваги вісь незгибно струменить.
На тлі протесту, на тяжкому тлі смирення,
Керваві дні не підкосили ні на мить,
А додали лишень: утверджуватись в правді,
Тримати вектор на пречистий Абсолют!
І ти підносиш на Вселенській Світлій Раді
До німбів Неба, з денця світу, прОстий люд!
Віброголосиш, наша Аріє стозвучна,
Пресильним пОривом прадавності звитяг.
Вклади себе естампом в наші душі гучно,-
отих розкриль-у небі висвячений стяг!
І ще прорвися нам в характері Героїв,
У тих сміливцях, що десяток на мільйон-
Між ними будь, як домінанта в довгім строї!
Подай здолати терни, скелі і каньйон,
строкатих стезь, вузеньких троп, -одначе правих,-
І не розвіритись в одвічній боротьбі!
Не оніміти... і не одболітись в ранах,
А пульсувати густо часткою в тобі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:23:35 ]
Дякую, Роксоланочко! Здається ми колись переходили на "ти"...
Так, душа часто кричить і рветься, пручається, як поневолена птаха, з різних причин. А головно - не вміє мовчати. От і пишеться різне...
Хоча, інколи шкодую, що не вмію "сипати" тільки світлим, яскравим, легким і безтурботним. Таке б читачами сприймалося "на ура". Однак воно не моє, мабуть...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:32:37 ]
Такий "мій" вірш!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-31 09:27:03 ]
Дякую Вам!:)