ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.17 21:38
***
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.

***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,

Марія Дем'янюк
2026.07.17 18:48
Нічний Гейдельберг
Місяць золотою щукою
Упірнув в Неккар,
Бризки розлетілись зорями —
Дивоночі дар.

Замок — синьоокий велетень —
Задививсь на міст,
Вітер награє мелодію:

В Горова Леся
2026.07.17 16:19
Відмінність
Червона макова пелюстка. Де взялася?
Злетіла, як метелик до руки.
Цей літній вітер - до легкого ласий,
Таку тендітність, бавлячись, образив:
Зірвав і кинув порухом хвиським
В подвійний спін повітряного вальсу.

А може піддалася на поталу

С М
2026.07.17 16:15
До Вечері (Genesis)
Частина I: Стрибок Закоханого

Рухаючись вітальнею
Я вимикаю телевізор
Дивлюсь на тебе
Усівшися напроти
Поки звук автомоторів
Щеза в нічну мить

Борис Костиря
2026.07.17 13:36
* * *
Він тікав у далеку місцевість,
Кігті рвав, ніби загнаний звір.
І жадана мета, ніби церква,
Все манила кудись від зневір.

Сподівався в далекому місті
Збудувати кар'єру і дім.
Та не виліпиш генія з тіста

хома дідим
2026.07.17 11:40
* 144 *
богемний сплін любов і ницість
протанцювали й шо тепер
вікно відбите у зіницях
вечірні сутінки
четвер
заводитись немає смислу
писати тексти ні про що
не надихають стіл ні крісло

Віктор Кучерук
2026.07.17 07:28
* * *
Пітьма густіла і зростала тиша,
І прохолода ширилась навкруг, -
Десь у стіжку попискували миші
Та запах косовиці повнив луг.
Снопами іскор бризкало багаття,
Потріскував ледь-чутно й слізно хмиз,
А я сидів, як вартовий на чаті
І цю красу любити кращ

Ірина Вовк
2026.07.17 06:14
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 2)
Розділ ІІІ: Царський пурпур над Субурою Коли над Нілом зійшов Сиріус, палац затих. Навіть римські вартові біля воріт пересувалися навшпиньки. У глибокій внутрішній кімнаті, де стіни були викладені холодним зеленкуватим порфіром, Клеопатра народила син

Ірина Вовк
2026.07.17 05:59
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 1)
Розділ ІІ: Цей круглий світ в Александрії Вона не готувала для нього ложа зі спартанського пурпуру чи шовків, які привозили купці з Серики. Вона знала, що чоловік, який провів тридцять років у шкіряних наметах серед вогких лісів Галлії, втомився від н

Євген Федчук
2026.07.16 17:58
Яких героїв кому шанувати?
Бурлить Польща, шипить Польща, Польща вимагає,
Що робити Україна має – що не має.
Чиє їм’я прославляти, а чиє ганьбити,
Щоб дозволили поляки з собою дружити.
Піднімають на знамена події минулі,
Мовляв, злочини ми ваші й досі не забули.
Про Волинську

Артур Сіренко
2026.07.16 16:43
Шукаю фарби
Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,

Охмуд Песецький
2026.07.16 15:58
Майже самотній
Мене могла спасти віра, і вона це зробила. Така, як моя, напевно, відома багатьом — тим, які йдуть (о, цей вічний образ руху до безсмертя) і знаходять себе. Це легше зробити, коли перебуваєш наодинці із собою, інколи переходячи від самоти зовнішньої

Борис Костиря
2026.07.16 13:43
Мелодія снігу
Сповільнений тихий сніжок,
Мов друг призабутий, далекий.
Вкривається снігом порок.
Пророк у снігу, мов лелека.

Так тихий засніжений вальс
В гаю прозвучить непомітно.
Це ніжне послання до вас,

М Менянин
2026.07.16 13:05
Четвер такий
Таємно, щоб ніхто не знав,
Ісус вечеряти зібрав,
Четвер цей день на небесах,
а жертва в Храмі, бо Песах.

Піднесений панує стан,
бо відповідний мають сан,
відсутні поспіх, суєта –

хома дідим
2026.07.16 12:36
* 143 *
що хотів сказати
не згадаю вже
звабили без ради
випадкові жести
сонцесхід на трасі
чобітки дівчат
шини від камазів
згар пекельний чад

Ірина Вовк
2026.07.16 10:27
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ.
ЧАСТИНА ПЕРША: ЮЛІЙ «Я знайшов її в пісках, де час не має влади. Вона була маленькою, але її очі вже вміли рахувати чужі страхи». (З неофіційних записів ветерана Х ЛЕГІОНУ) Розділ І: Вага золотого жука
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Зворотній бік
Образ твору О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
ламає світ печальна мить
утрати раю*

Слова, як дим. Слова, слова... та що із того?..
Хіба вони в душі живуть
знаменням Бога?..

Спочатку - слово! - Мовить хтось, і буде правий.
Та скільки слів, що сіють лжу,
рече лукавий...

Межею йдеш щомить, щодень і так - довіку.
Зворотній бік, зворотній світ
у кожнім лику...

* тут світ та рай у значенні внутрішнього стану душі





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-24 17:03:34
Переглядів сторінки твору 5094
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.930 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.035 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.03.13 19:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 18:33:35 ]
...люблю такий малюнок у віршах... заворожує! Дякую, Адель, вже вкотре у Ваших віршах знаходжу втіху! Дуже гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:36:51 ]
Дякую, пані Людмило. Мені неймовірно приємно знати, що мої думки у віршованих рядках знаходять відгук у Вашому серці!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 18:51:17 ]
Вірш ілюструє глибокі душевні роздуми ЛГ.
Це допомагає пізнати і самого автора.
Одним словом - гарно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:38:34 ]
Так, у віршах дуже часто малюється душа їх автора. Але інколи можна й помилитися, перепускаючи сказане через призму власної.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:15:52 ]
Ви, пані Адель, так яскраво втілили мої тривоги...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:42:18 ]
Навіть не знаю, Лесю, як толкувати Ваші слова... Не хотілось би посилювати чиїхось тривог, але тішить те, що душі відгукуються, а значить є спільні ноти, які будують ні з чим незрівнянний місточок порозуміння.:)
Дякую за те, що читаєте.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 11:29:28 ]
Вітаю, Адель!
Твоя правда, зворотній бік десь такий і є.
Мене тривожить, коли люди. зокрема такі молоді. талановиьі і душевні, як ти, надто поринають у зворотній бік - бік зла - нашого світу. Не затримуйся там надовго, частіше живи на іншому боці - боці добра, любові, прощення.Саме тут живе щастя, якого я тобі щиро бажаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:10:13 ]
Сашо, я дякую тобі за щирі побажання. Але хочу тебе заспокоїти - за мене тривожитись нема потреби. Чи я десь чітко вказала, що знаходжусь по той бік світла?:)
Зворотній бік є у всьому. У зла він також є. А раз в усьому сущому він предбачений, то має не лиш місце, а й потребу. Гармонії не осягнути, не випивши з двох протележних чаш. Головне не втратити рівновагу.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 19:25:55 ]
Приєднуюсь до колег, Адель - вірш написаний душею. Лише трішки насторожує «у КОЖНІМ лику» (а як же діти, рідні, кохані, справжні друзі?). А ця фраза стосується до «Та скільки тих, що сіють лжу, рече лукавий...», якщо я правильно зрозумів. То, може, «у ЇХНІМ лику»?
Якщо не так, то прошу вибачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 21:00:23 ]
Нема потреби насторожуватись, пане Мирославе. Гадаю, нема...:)
Можливо Ви дещо не вірно витлумачили ті слова. Рядок «Та скільки тих, що сіють лжу, рече лукавий...» можна було б перефразувати "«Та скільки слів, що сіють лжу, рече лукавий...» Заберіть вставні "що сіють лжу" і рядок набуде дещо іншого забарвлення, ніж склалося напочатку.:)
Вірш можна трактувати по різному. Я бачила це одразу і усвідомлювала, що воно може бути відмінне від мого. Але, чи не привілегія це самостійного тексту, лягати на душу читачеві так, як той забажає?
Стосовно "кожного лику"... Маю певність, що усі ми у своїх душах носимо день і ніч.:) Чи не кожної миті робимо свій черговий вибір - безперервний процес, при якому в тій чи іншій ситуації даємо можливість то світлому, то темному брати гору у тому виборі. Ті день з ніччю даються нам при народженні. Їх тоді є порівну - гармонія. І лише з часом котресь може набути переваги.
Я зазначила приміткою, що моє йде про внутрішній світ особистості, не вказуючи ні на кого конкретно. Та як вірно підмітив Володя, найімовірніше там змальвана авторська душа з її відчуттями і переживаннями.:)
Як читач побачить там свою - вважатиму, що це не зле.:)
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 22:39:28 ]
Як на мене, рядок "«Та скільки слів, що сіють лжу, рече лукавий...» - цілком зрозумілий і двозначно трактуватися не може.
Щодо іншого - Ви теж цілком зрозуміло пояснили свою позицію, як автор. Я задоволений. Дякую!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 22:44:17 ]
Не хотілось повтору, аби не було тих слів про слова забагато. Гадаєте, пропри те, варто внести ясність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 10:26:46 ]
Домінантою у вірші є слово, слова. І слова теж мають "зворотний бік". Тому уточнення, на моє переконання, тільки додасть віршу завершеності. І тоді логічним був би і рядок "у їхнім лику"(у лику слів).
З повагою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:15:16 ]
Уточнення зроблю. Сама вагалася, та Ви додали мені певності своїм зауваженням. Щодо "їхнім" - залишу свій варіант, бо там я вже слова облишила і стверджую дуальність особистості.
Дякую за щиру участь, пане Мирославе!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 18:17:48 ]
Тішуся нашим діалогом - спокійним, виваженим, аргументованим. І, звичайно, останнє слово - за автором...:)
Дякую за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 06:01:08 ]
Відчувається, що душа автора кричить! Розуміється, що складно і безпорадно у середовищі здовколишньому...
Але небезнадійно, адже світ тримається на одиницях, народ- на лідерах з Божого провидіння...а вони- лідари- є у нас- це точно!
Дозволю собі, Аделечку, своєї позиції рядочки- з Вашого дозволу:

Магічне плесо, поле гарту, Україно!
Під зEрно ґрунт- міцне підґрунтя для життя,
А ми чеканимось, впадаємо засівно
На полотнище тонкогопрядного звиття
Із людських душ, плетіння доль, думок мережі
доріг складних, до згустку серця твого, в глиб
Де закладаються тверді ідейні стержні,
На глибині озер незмулених, до шиб
Твоєї мудрості - стійкого рівнодення,
Де рівноваги вісь незгибно струменить.
На тлі протесту, на тяжкому тлі смирення,
Керваві дні не підкосили ні на мить,
А додали лишень: утверджуватись в правді,
Тримати вектор на пречистий Абсолют!
І ти підносиш на Вселенській Світлій Раді
До німбів Неба, з денця світу, прОстий люд!
Віброголосиш, наша Аріє стозвучна,
Пресильним пОривом прадавності звитяг.
Вклади себе естампом в наші душі гучно,-
отих розкриль-у небі висвячений стяг!
І ще прорвися нам в характері Героїв,
У тих сміливцях, що десяток на мільйон-
Між ними будь, як домінанта в довгім строї!
Подай здолати терни, скелі і каньйон,
строкатих стезь, вузеньких троп, -одначе правих,-
І не розвіритись в одвічній боротьбі!
Не оніміти... і не одболітись в ранах,
А пульсувати густо часткою в тобі!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:23:35 ]
Дякую, Роксоланочко! Здається ми колись переходили на "ти"...
Так, душа часто кричить і рветься, пручається, як поневолена птаха, з різних причин. А головно - не вміє мовчати. От і пишеться різне...
Хоча, інколи шкодую, що не вмію "сипати" тільки світлим, яскравим, легким і безтурботним. Таке б читачами сприймалося "на ура". Однак воно не моє, мабуть...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:32:37 ]
Такий "мій" вірш!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-31 09:27:03 ]
Дякую Вам!:)