ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Чаєчка (1970) / Проза

 «О, друже, друже наш повстанче…»

" Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки-вік.
До нього змалку ти заповідався,
до нього сам Господь тебе прирік."

Василь Стус

На початку Другої світової війни, активне суспільне життя в селі із милозвучною назвою Камінна Гора* (суч. Кам’яна Гора) не припинялось. При Народному домі «Просвіта» працював садок для дітей і театральний гурток для молоді. Дитячий садок утримувався за кошт громади. У ньому малі камінногірці бавились та навчались, а працювали із дітьми молоді дівчата, що мали освіту, а головно – час, адже садок був у прямому розумінні народним, чи як би тепер сказали – на громадських засадах. У садку діти проводили час лише до полудня. На обід подавались традиційні місцеві страви: вареники із сиром чи картоплею, борщ, пенцак** тощо. Дитячі забавки також були традиційними і складали невід’ємну частину місцевого фольклору***. До прикладу ігрові веснянки – «Гарно в нашому садочку» та «Я – майстер ковальський»:

1. Я – майстер ковальський,
є в мене робота.
До труду і праці
є в мене охотa.

Приспів:
Бух (5 разів), тож то з мене коваль-зух,
Бух (5 разів), тож то з мене коваль-зух.

2. Роблю я підкови,
роблю я долота,
у моїм верстаті –
скоро йде робота.

Приспів:
Бух (5 разів), тож то з мене коваль-зух,
Бух (5 разів), тож то з мене коваль-зух.

Ця забавка у місцевої дітвори була однією з найулюбленіших. В ній оспівувалась праця і задоволення майстра від виконаної роботи. Веснянка «Гарно в нашому садочку, як дитині у віночку…» виховувала в дітях любов до рідного краю, повагу до природи («де травичка – там метелик, а де квітка, там є джмелик»). Ось такий дитячий рай!
Серед добровільних вихователів, у садку працювала й Кушнірівська Ганна – висока чорнявка, освічена й трудолюбива. Для неї жодна хвилина не минала марно. Ввечері вона залюбки бігла до «Просвіти» на репетиції драматичного гуртка. В Галичині – театр був однією із найважливіших творчих форм спілкування людей. Взимку камінногірці тішили односельчан постановками таких вистав, як: «Зимовий вечір» М. Старицького, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть…» М. Кропивницького, «Лимерівна» П. Мирного та ін. А що в гуртку збиралась молодь, то нерідко між ними виникали взаємні симпатії. Ось так і Ганна закохалась у ставного красеня Івана з роду Мізерників. І хоч хлопець він був видний та дуже здібний, однак не з багацького роду (йому батьки відписали лишень три морги поля – це, приблизно, один гектар. Дуже мало по тогочасних мірках). Тому батьки Гануні були категорично проти їхнього стрічання. Та молодь свої почуття не вимірює моргами поля, а ще й війна – здавалося все проти них… Почався для Гануні надзвичайно довгий період важкого, сповненого постійних хвилювань, життя. Якось прийшли до Івана хлопці зі служби безпеки УПА. Дізналися, що він у 39-му мав необережність вступити в комсомол – не одна українська душа пропала, занапащена комуняцькою пропагандою. Однак Іван був хлопець не з боязких. Пояснив ситуацію, сказав, що заяву на вступ до комсомолу порвав, а сам визнає – помилявся. Щира розмова врятувала йому життя. Щоб спокутувати гріх, було присуджено Івану відбудовувати Монастирецьку церкву, яка саме згоріла від блискавки. А що камінногірець був чудовий тесля, то будував, ще й керував роботами. Тож постала церква ще гарніша, ніж була – й досі стоїть!
В 43-му Іван та Гануня, попри несприйняття її батьками цього шлюбу, таки побралися, а незадовго – Іван пішов воювати. Здібний був чоловік! Щоб не робив – усе виходило в нього якнайкраще: чи то гра у виставі, чи теслярська робота, чи військова служба. У повстанцях сотник Іван отримав псевдо - "Лютий". Воював завзято, здобув не одну перемогу, тому полювала за ним ціла зграя НКВДистів та марно. Десь так у 45-му, зробили повстанці Іванові криївку недалеко від дому. Але як народна мудрість каже: «не так тії воріженьки, як добріїї люди». Іванові ординарці – брати Василь та Іван Пікули видали місцезнаходження криївки НКВДистам. Катували «Лютого» спочатку в Магерівському відділку НКВД, а потім – у тюрмі на Лонцького у Львові. Переказували люди, що сотник Іван на псевдо «Лютий» на катуваннях кричав лише одне: «Слава Україні!».
Більше Ганна його не бачила…

«І знову хмари потемніли,
А з моря б’є туман:
Скажи, скажи, чого задумавсь
Наш славний отаман!

О, друже, друже наш повстанче,
Повстанче молодий –
Ми тебе чесно поховаєм,
А завтра підем в бій!»
***
«Ми тюрми поломим,
Ворогів подушим,
Таки Україну
Сотворити мусим!»
***
«Сибірські тундри, Казахстан,
Соловки і підвали,
Табори, дроти, холод, жах –
Нам сили не зламали!»
(пісні записані з уст Катерини Кожушко, в дівоцтві – Іванець)

*Камінна Гора – наголос у слові «Камінна» ставиться на другий склад, в слові «Гора» - на перший;
**пенцак – ячмінна крупа з маслом;
***фольклор – (з англ. – народна мудрість), усна народна творчість.

16. 02. 2013

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2013-02-16 17:43:11
Переглядів сторінки твору 1675
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.448 / 5.5  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2015.06.07 23:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-01 17:14:33 ]
Дякую, Ларисо!
Що увічнюєте нашу історію.
Якщо не ми - то хто?
Ще кілька років, і нам не буде у кого, про всі ці події писати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Чаєчка (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-01 21:06:18 ]
Ви знаєте, писала і думала - чому зараз така низька самоорганізація людей? Дійшла висновку, що деякі руйнівні, я б сказала, нищівні удари совєтсько-бандитської влади, не дають людям отямитись. Культурну рослинку в городі випадково підсічеш сапкою - рости вже не буде, хіба від кореня на другий рік. Отак і наш народ, наче рослина, яку щораз намагаються знищити - від кореня свого проростає знову!