"...Нещасний той, у кого навіть в квітні
в долонях замерзають снігурі.
Невтішний день. Бо хто його втішає?
Світанки ще занадто молоді..." = Це класно сказано і сильно.

Але нічого незвичного не бачу у "Безсонному дні", може якби він був "сонливий"??? :-)

Іринко, геніально, як завжди. Слів немає. Вони скінчились. Помовчати, щоб послухати Твою Поезію... Перечитати. Відчути невагомість і - пішки - по воді:)

Юро, дякую... Вірш ще теплий, тому сама в стані аналізу... Чомусь дуже хотілося "безсонний"... Ще думаю...

Іринко , ми одна одній одночасно коменти писали :) Дякую Тобі...

Іро, вірш - прекрасний! (саме те про, що я дуже часто думаю(і не тільки я).Ми - всі...:) А пам'ятаєш цей вірш?
(Ю.Друніна)

"Как объяснить слепому,
Слепому, как ночь, с рожденья,
Буйство весенних красок,
Радуги наважденье?

Как объяснить глухому,
С рожденья, как ночь, глухому,
Нежность виолончели
Или угрозу грома?

Как объяснить бедняге,
Рожденному с рыбьей кровью,
Тайну земного чуда,
Названного любовью?"

теж - сила!

Доброї ночі, Оксанко! Справді - сила... Дякую!

Гарний вірш, Ірино, чудове закінчення.
…І хтось згадає раптом, що душа є.
А потім крок за кроком – по воді...

…І хтось згадає раптом, що душа є.
Душа є у кожного... і той, хто про це пам'ятає ніколи не зможе забути про свою...

"Буденний день" і з Вас кава. :-)

Славно, славно...
Навіть більше...
І де такі слова взяла?...
Як у душу зазирнула!
Приєднуюсь до загальних схвалень.
І, - дякую...

Чудовий вірш...

"І хто собі створив такі умови,
з яких тепер не вийти задарма,
і стигне час, коли на тепле слово
у відповідь відлунням йде зима." - особливо сподобалось. Гарно сказано, але сумно, мабуть тому що правда.
Будемо надіятись, що всетаки прийде до кожного прозріння "що душа є". Ваша поєзія не дає в цьому сумніватися.

Браво!!!

Зрозуміло, що емоції у наших дорогих читачок переважають. Але не можна жити тільки емоціями :)
Напевно важливо їх з реальністю зв'язувати?
Ось видати після такого читацького перехвалення книжкою цей вірш і буде незручно якось.
Вірш Ірини Пиріг гарний своїм задумом, але саме здійснення до рівня задуму, як на мене, не дотягує. Є музикальність(хіба, що за винятком "відлунням йде" - достатньо "відлуннями"?), є багато символів, але де цільність? Вірш глуздом повинен би теж якось сприйматися :)

"Безсонний день. Планета парадоксів.
Нещасні ті, кому не довелося
почути дощ і пахощі трави..."

Невже є такі, кому не довелося? :( "Безсонний день" - дійсно, в контексті зовсім не зрозуміло. А "планета парадоксів" - це закид кому? Напевно Творцю, напевно Космосу, аж ніяк не нам, істоткам, які час від часу на планеті з'являються..?

Попри це, здійснення вірша відбулося, як на мене, і занадто безособистісно - "ті, той, хтось"? З дивно відстороненими сентенціями: "І хто собі створив такі умови,
з яких тепер не вийти задарма,"????

Що я пропоную? Пропоную відходити від переднього плану. Не розміщувати думку у первинному звучанні, а розміщувати її продовження, якщо таке знайдеться (можливо у цьому і нинішня ознака досконалості - є чи нема актуального продовження). Таким чином все буде значно обсяжніше, світліше і більш неповторно. Тобто, роздуми над початковим
"Нещасні ті, кому не довелося
почути дощ і пахощі трави..." повинні йти далі, вглиб і до чогось приходити, можливо до - "пройти дощем крізь пахощі трави..."
Прошу, Іринко, не ображайтесь, але зупинятись в роботі над собою і над доступними нам образами не можна - у всіх нас є певні стереотипи, у всіх без виключення - деякі зі своїми дитячими ще стереотипами на Шевченківську претендують. Буде страшно, якщо здобудуть. :(
Та це вже людські парадокси.

Взагалі, я так розумію, на Самвидаві у нас не виставка, а майстерня. Добрі поради використовуються, тексти осмислюються глибше, погляди увиразнюються - так і повинно бути. Це ж бо і є літературним процесом? :)

Марто, Володимире, Олександре, Ганно, ДЯКУЮ за дуже дорогі для мене коменти...

Юро, з мене - кава! Я до речі, ще вчора хотіла Вас запитати про той день :) Відчувала, що Ви підкажете :) Дякую!

І думки не було ображатися на Шановну Редакцію! В першому варіанті вірша була "країна". Її повертаю. Тільки досі не вважаю написання віршів роботою... Я їх чую - і записую... І пишу не заради премій, повірте. Пишу , бо без цього вже себе не уявляю...

Шановна Іринко, конкурси і справді річ другорядна поруч із предметом Поезії. У вас прекрасне поетичне чуття, але чи можливо відразу написати вірш, не уточнюючи, не відшліфовучи його складові до абсолютно можливої чистоти звучання? Ми ж-бо спілкуємось тільки про це? :(

вважаю, що можливо :)

А музичний твір? Його теж відразу і в закінченому вигляді, як правило (ми ж говоримо про метод?), можна написати?

Пісню можна точно... А загалом - це питання до композиторів.

Але навряд чи написання поезії простіше за написання хорошої музики...