Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
2026.02.24
18:35
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!
Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера
2026.02.24
14:08
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.
2026.02.24
13:53
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
2026.02.24
13:09
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,
2026.02.24
12:50
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі,
2026.02.24
12:13
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж
2026.02.24
11:28
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.
Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,
2026.02.24
05:30
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
Плач, маленький
Ось ти і вдома
Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе
2026.02.23
23:31
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.
Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:
2026.02.23
21:19
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те
2026.02.23
17:04
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!
Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і
2026.02.23
16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
2026.02.23
16:20
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
2026.02.23
15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
2026.02.23
13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 49. Володимир Сірий «Душа» (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11082
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 49. Володимир Сірий «Душа» (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Володимир Сірий (1964)
Душа
Вона , мов зібгана ряднина,
У темнім закутку єства,
Вже розпрямитися повинна,
Та гине шанс – один зі ста.
Тому від світу неспростá
В собі ховається, причинна,
І приміряє на уста
Святі моління Августина.
Бо зле мине, і вічне стане.
І неба серце полум’яне
Погасне, - мов не до пуття,
Лише вона – шляхетна панна,
Перстом Господнім осіяна,
Просякне радістю життя.
23.02.13

худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
Я Анонім
(спроба абсурдної аналітики)
Не знаю, чи думав Володимир Сірий про Джульєтту, коли творив «Душу»… Джульєтта! - перше, що мені прийшло на ум, читаючи цей його твір… Парадоксальні шляхи мистецькі!
Ізабелла*
(шматки римованого тексту)
молить, молить, молить Бога –
одна їй бачиться дорога…
*
не лукава і не акторка…
хіба винувата небога,
що вона… недоторка.
*
любові не знає світ доокола,
лиш голод і… забаганки тіла -
смакувало, коли їсти хотілось,
а наївся… Ні, не вситИться ніколи...
*
коли Ромео бездиханний,
а світ - захланний, наглий вир …
Джульєтта боронилась, як уміла,
та й заховалась в монастир…
і нареклася – Ізабелла.
* ім’я Ізабелла – це самостійна форма єврейського імені Єлизавета, що означає “та, що поклоняється Богу” чи “Бог – моя клятва” (іспанск.) – інформація з ітернет простору.
Концепція Ізабелли
Реальна Джульєтта в реальному світі, вірогідно, не убила себе… Цей театральний жест Шекспіра… Але я не маю права так говорити про Шекспірову Джульєтту… і переводжу мову на Ізабеллу… Скорочено Белла, що співзвучно з потрібним мені кольором – біла і змістом чиста… та ще імпонує мені близькістю білого до значення імені Ізабелла – та, що поклоняється Богу (світлу)…
Спрощена кольорова схема…
… переводить увагу на чорний та білий кольори…
Є таке уявлення: начебто чорний існує, як окремий – ніщо, не світло–матерія, чорні діри в космосі…
Але чорна матеріальна фарба проявляється, як і всі інші барви, на перший проблиск світла, а нічна темрява - це не присутність чорного, а відсурність того ж світла – ранок завжди ставить усе на свої місця… А чорні діри космосу? Як кажуть в народі : не їв - не знаю. А світло їв? - запитає скептик. Так, яблуком із сонячного світла смакував на повну губу!.. І тішусь кольорами.
не 2012
Душа
Вона , мов зібгана ряднина,
У темнім закутку єства,
Вже розпрямитися повинна,
Та гине шанс – один зі ста.
Тому від світу неспростá
В собі ховається, причинна,
І приміряє на уста
Святі моління Августина.
Бо зле мине, і вічне стане.
І неба серце полум’яне
Погасне, - мов не до пуття,
Лише вона – шляхетна панна,
Перстом Господнім осіяна,
Просякне радістю життя.
23.02.13

худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
Я Анонім
(спроба абсурдної аналітики)
Не знаю, чи думав Володимир Сірий про Джульєтту, коли творив «Душу»… Джульєтта! - перше, що мені прийшло на ум, читаючи цей його твір… Парадоксальні шляхи мистецькі!
Ізабелла*
(шматки римованого тексту)
молить, молить, молить Бога –
одна їй бачиться дорога…
*
не лукава і не акторка…
хіба винувата небога,
що вона… недоторка.
*
любові не знає світ доокола,
лиш голод і… забаганки тіла -
смакувало, коли їсти хотілось,
а наївся… Ні, не вситИться ніколи...
*
коли Ромео бездиханний,
а світ - захланний, наглий вир …
Джульєтта боронилась, як уміла,
та й заховалась в монастир…
і нареклася – Ізабелла.
* ім’я Ізабелла – це самостійна форма єврейського імені Єлизавета, що означає “та, що поклоняється Богу” чи “Бог – моя клятва” (іспанск.) – інформація з ітернет простору.
Концепція Ізабелли
Реальна Джульєтта в реальному світі, вірогідно, не убила себе… Цей театральний жест Шекспіра… Але я не маю права так говорити про Шекспірову Джульєтту… і переводжу мову на Ізабеллу… Скорочено Белла, що співзвучно з потрібним мені кольором – біла і змістом чиста… та ще імпонує мені близькістю білого до значення імені Ізабелла – та, що поклоняється Богу (світлу)…
Спрощена кольорова схема…
… переводить увагу на чорний та білий кольори…
Є таке уявлення: начебто чорний існує, як окремий – ніщо, не світло–матерія, чорні діри в космосі…
Але чорна матеріальна фарба проявляється, як і всі інші барви, на перший проблиск світла, а нічна темрява - це не присутність чорного, а відсурність того ж світла – ранок завжди ставить усе на свої місця… А чорні діри космосу? Як кажуть в народі : не їв - не знаю. А світло їв? - запитає скептик. Так, яблуком із сонячного світла смакував на повну губу!.. І тішусь кольорами.
не 2012
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11082
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
