Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
2026.04.26
11:19
Ще тримається
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
2026.04.26
10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
2026.04.26
09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
2026.04.26
09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
2026.04.26
08:34
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.
А в місті дитинства усміхнена мама н
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.
А в місті дитинства усміхнена мама н
2026.04.26
07:11
Над містом ширяє пронизливий вітер
І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні
І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні
2026.04.25
17:50
Немов старенька бабця враз,
Зав’яже ніч на вузлик світ.
І небо в ніжних кольорах
Шукає в тиші настрій свій.
Немов бешкетні дітлахи,
Неначе ми малі колись
Стрибають зорі – світляки
Зав’яже ніч на вузлик світ.
І небо в ніжних кольорах
Шукає в тиші настрій свій.
Немов бешкетні дітлахи,
Неначе ми малі колись
Стрибають зорі – світляки
2026.04.25
14:59
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 49. Володимир Сірий «Душа» (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11082
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі 49. Володимир Сірий «Душа» (вибрані тексти Поетичних Майстерень).
Володимир Сірий (1964)
Душа
Вона , мов зібгана ряднина,
У темнім закутку єства,
Вже розпрямитися повинна,
Та гине шанс – один зі ста.
Тому від світу неспростá
В собі ховається, причинна,
І приміряє на уста
Святі моління Августина.
Бо зле мине, і вічне стане.
І неба серце полум’яне
Погасне, - мов не до пуття,
Лише вона – шляхетна панна,
Перстом Господнім осіяна,
Просякне радістю життя.
23.02.13

худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
Я Анонім
(спроба абсурдної аналітики)
Не знаю, чи думав Володимир Сірий про Джульєтту, коли творив «Душу»… Джульєтта! - перше, що мені прийшло на ум, читаючи цей його твір… Парадоксальні шляхи мистецькі!
Ізабелла*
(шматки римованого тексту)
молить, молить, молить Бога –
одна їй бачиться дорога…
*
не лукава і не акторка…
хіба винувата небога,
що вона… недоторка.
*
любові не знає світ доокола,
лиш голод і… забаганки тіла -
смакувало, коли їсти хотілось,
а наївся… Ні, не вситИться ніколи...
*
коли Ромео бездиханний,
а світ - захланний, наглий вир …
Джульєтта боронилась, як уміла,
та й заховалась в монастир…
і нареклася – Ізабелла.
* ім’я Ізабелла – це самостійна форма єврейського імені Єлизавета, що означає “та, що поклоняється Богу” чи “Бог – моя клятва” (іспанск.) – інформація з ітернет простору.
Концепція Ізабелли
Реальна Джульєтта в реальному світі, вірогідно, не убила себе… Цей театральний жест Шекспіра… Але я не маю права так говорити про Шекспірову Джульєтту… і переводжу мову на Ізабеллу… Скорочено Белла, що співзвучно з потрібним мені кольором – біла і змістом чиста… та ще імпонує мені близькістю білого до значення імені Ізабелла – та, що поклоняється Богу (світлу)…
Спрощена кольорова схема…
… переводить увагу на чорний та білий кольори…
Є таке уявлення: начебто чорний існує, як окремий – ніщо, не світло–матерія, чорні діри в космосі…
Але чорна матеріальна фарба проявляється, як і всі інші барви, на перший проблиск світла, а нічна темрява - це не присутність чорного, а відсурність того ж світла – ранок завжди ставить усе на свої місця… А чорні діри космосу? Як кажуть в народі : не їв - не знаю. А світло їв? - запитає скептик. Так, яблуком із сонячного світла смакував на повну губу!.. І тішусь кольорами.
не 2012
Душа
Вона , мов зібгана ряднина,
У темнім закутку єства,
Вже розпрямитися повинна,
Та гине шанс – один зі ста.
Тому від світу неспростá
В собі ховається, причинна,
І приміряє на уста
Святі моління Августина.
Бо зле мине, і вічне стане.
І неба серце полум’яне
Погасне, - мов не до пуття,
Лише вона – шляхетна панна,
Перстом Господнім осіяна,
Просякне радістю життя.
23.02.13

худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)
Я Анонім
(спроба абсурдної аналітики)
Не знаю, чи думав Володимир Сірий про Джульєтту, коли творив «Душу»… Джульєтта! - перше, що мені прийшло на ум, читаючи цей його твір… Парадоксальні шляхи мистецькі!
Ізабелла*
(шматки римованого тексту)
молить, молить, молить Бога –
одна їй бачиться дорога…
*
не лукава і не акторка…
хіба винувата небога,
що вона… недоторка.
*
любові не знає світ доокола,
лиш голод і… забаганки тіла -
смакувало, коли їсти хотілось,
а наївся… Ні, не вситИться ніколи...
*
коли Ромео бездиханний,
а світ - захланний, наглий вир …
Джульєтта боронилась, як уміла,
та й заховалась в монастир…
і нареклася – Ізабелла.
* ім’я Ізабелла – це самостійна форма єврейського імені Єлизавета, що означає “та, що поклоняється Богу” чи “Бог – моя клятва” (іспанск.) – інформація з ітернет простору.
Концепція Ізабелли
Реальна Джульєтта в реальному світі, вірогідно, не убила себе… Цей театральний жест Шекспіра… Але я не маю права так говорити про Шекспірову Джульєтту… і переводжу мову на Ізабеллу… Скорочено Белла, що співзвучно з потрібним мені кольором – біла і змістом чиста… та ще імпонує мені близькістю білого до значення імені Ізабелла – та, що поклоняється Богу (світлу)…
Спрощена кольорова схема…
… переводить увагу на чорний та білий кольори…
Є таке уявлення: начебто чорний існує, як окремий – ніщо, не світло–матерія, чорні діри в космосі…
Але чорна матеріальна фарба проявляється, як і всі інші барви, на перший проблиск світла, а нічна темрява - це не присутність чорного, а відсурність того ж світла – ранок завжди ставить усе на свої місця… А чорні діри космосу? Як кажуть в народі : не їв - не знаю. А світло їв? - запитає скептик. Так, яблуком із сонячного світла смакував на повну губу!.. І тішусь кольорами.
не 2012
Контекст : http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=11082
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
