"Боже милий! Як хочеться жити і любити!
Твою правду і весь світ обняти."

Т. Г. Шевченко

Сьогодні я відвідала чудовий захід, що називався «Цвіт. Чи я живу?» – вшанування великого мистця Тараса Григоровича Шевченка. Несподіваним було усе – від нового прочитання Шевченкових творів (робота композиторів Богдани Фроляк та Валентина Сильвестрова, співачки Наталії Половинки та камерного хору Cantus) до подачі цього творчого доробку (оформлення – Остап Лозинський, світло – Богдан Дворник). Автором ідеї виступила лауреат Шевченківської премії Наталка Половинка – засновник та художній керівник мистецького об’єднання «Майстерня пісні». Сценічне дійство відбулось у Львівській обласній філармонії.
У концертному залі згасло світло, через мить – наче засяяла у білому постать виконавиці Наталки Половинки. Шевченкову співану поезію у її виконанні доповнювали фортеп’янні звуки – прозорі і виразні. Справді, хто краще за автора (Богдана Фроляк) знатиме, які звукові барви віднайти у роялевих струнах… Сценічне дійство розпочалось із твору «Прощай світе, прощай земле» Валентина Сильвестрова, одразу по тому – диптих «Думи мої» та «За сонцем хмаронька пливе» Богдани Фроляк. Не зупиняючись, Наталка Половинка продовжила співаний роздум «Така її доля», «Тече вода в синє море» та ін. (всього вісім народних пісень в опрацюванні Богдани Фроляк). Усі пісні були виконані чуттєво та емоційно-проникливо. Окремо скажу про Академічний камерний хор Cantus під орудою Еміла Сокача (Ужгород). Надзвичайно професійно, з глибоким розумінням задуму автора, тонке відчуття динаміки (піаніссімо просто вражало!). Слово й музика розгорнулись у широку дорогу життя… «Рости, рости, моя пташко та «Сонце заходить» авторства Б. Фроляк підвели слухача до розуміння істинного та вічного. Тож логічним завершенням сценічної картини став диптих В. Сильвестрова «Отче наш» та «Заповіт».
Щира подяка усім – і авторам, і виконавцям за глибоку шану, висловлену співаним словом нашого кобзаря – Шевченка, правдолюба й істинного будителя української думки.
10. 03. 2013