ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.05.02 06:09
Просвітлий настрій, невичерпність мрій,
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан

Артур Курдіновський
2026.05.02 02:53
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.

Хоча й навколо згубні холоди,

Оксана Алексеєва
2026.05.01 21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.

У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн

Світлана Пирогова
2026.05.01 20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.

Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід

хома дідим
2026.05.01 20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

С М
2026.05.01 16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує

Борис Костиря
2026.05.01 12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.

Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Юрій Гундарів
2026.05.01 12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ). Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…» (РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен

Володимир Невесенко
2026.05.01 12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.

Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,

Тетяна Левицька
2026.05.01 10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,

За соломинку майбуття,

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Поетичні мініатюри

 Про територію

Люди не гадят вам в душу, они просто метят территорию.

Тринадцатая Луна

...
перейти до тексту твору

Контекст : Тринадцатая Луна Про территорию


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-15 11:01:49
Переглядів сторінки твору 6189
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.246 / 5.5  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-15 11:05:43 ]
!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 11:29:05 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 11:18:05 ]
Можливо обійдемось тут без "йот"?
Бо задавлюся язиком от-от)))
А вам бажаю ворогів любити,
Бо хто той недруг, як не свій народ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 11:28:48 ]
Можливо, можна обійтися і без "йот",
Без ворогів - ніяк. Чому ж лиш свій народ?
Бо скільки мов, наприклад, знаєш ти -
То зі стількох народів є і вороги.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 12:11:12 ]
Не ворогує нарід із народом,
То владарі писі своїй в угоду
Між челядь кістку кидають лукаво
Собі на вигоду, а їй на шкоду...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 12:47:40 ]
А владарі чи не з народу ті?
Не знати, що і мають на меті.
Сорочку рвуть на собі за народ -
Ледь дихає народ від їх щедрот.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 13:16:28 ]
Сильно сказано!Без коментарів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 13:43:22 ]
Епіграф надихнув.) Дякую, Світлано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 13:52:37 ]
Звір...Число Звіра...Ворог роду людського - уособлення Зла... Не даваймо злу проникати у наші душі, тим більше через зневагу... Злий Ворог - завжди слабший від Доброго Бога, тому й злиться... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 14:06:07 ]
І то правда!) Дякую, Галино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-15 14:37:03 ]
ризиковано, але...
(я маю на увазі використання слова "людей")
поки тата нема вдома, діти роблять що хочуть

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 14:44:32 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 15:19:21 ]
Як казала Фаїна Ранєвская дослівно: Якщо у вас плює ворог, дайте йому цукерку.Він плює, а ви йому цукерку, і так допоки у нього не станеться цукровий діабет.:) А, якщо чесно, то вороги живуть в нашім мозку.))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 16:12:05 ]
Йду купувати цукерки.))
Точно. Сон розуму породжує чудовиськ.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-18 09:41:29 ]
Це якщо не епігонство, пане Емілю, то якась високодуховна спорідненість.
Я такої думки.

ЕПІГОНСТВО, а, сер. Творчо неоригінальне наслідування якого-небудь діяча, напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.). І він [Янка Купала], і Колас визнають себе учнями Шевченка. Проте це ніяк не епігонство. Це глибока душевна спорідненість (Максим Рильський, III, 1956, 398).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 10:18:02 ]
Я ж не писав ще один подібний афоризм, якось перефразувавши його (оце було б справжнє епігонство), а звіршував один з афоризмів (взявши його в епіграф і вказавши на нього посилання) російського автора, і написав мініатюри двома мовами: рідною і російською. Хіба це називається епігонством?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-18 10:45:54 ]
Справжнє чи якоюсь мірою несправжнє, а все одно епігонство :)
Змінюються прикметники, та залишається іменник.
От якби створити вірш, у якому красиво змалювать кримські землі, якими зараз пройшлась нога окупанта-загарбника, а потім читача вміло вивести на думку про те, чим є це явище (я маю на увазі вже не епігонство, а жагу до загарбання земель), з якими чотириногими друзями людини чи санітарами лісу можна порівнять цих загарбників, то це було б зовсім иншою справою.
У Вашому вірші я побачив образ звіра, який мітить територію, але якщо автор першоджерела про нього не оповіда, то, напевне, він переслідував якусь мету. Він, мабуть, розраховував на читацьку кмітливість, ерудованість і т.д. і все таке инше.
А Ви розклали по полицях - от звірі, а от люди.
А то зовсім не люди, а загарбники або дійсно звірі у людській подобі.
Людина - це вінець Божого творіння і промислу.
А ті герої Вашого чотиривірша - нелюди.
А нелюди страшніші за будь-якого звіра.
Десь так.
Щодо деяких моментів Вашого твору.
"Мітить" і "плювать" у Вас зійшлись якось не зовсім логічно. І "гадить" - це не "плювать".
У автора вийшло краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 11:12:49 ]
Ну що ж, якщо ви так вважаєте, то, певно, так воно і є :)

Уточню: здається, немає жодного клаптика землі в Україні, на який не ступала б нога загарбника, і то не з одного краю чи сторони світу. :)

Погоджусь, у автора епіграфу немає слова "звір", як, до речі, немає і слова "нелюд", а є порівняння людей, що "гадять в душу", з кимось, хто "мітить територію". Люди - територію не мітять. Як "кмітливий та ерудований читач", я, здогадався, хто це робить, і прямо сказав про це у вірші. :)

І ще раз змушений погодитись: у автора - краще. Якби було гірше, хто б захотів ставати його епігоном, нє? :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 11:15:00 ]
Кома після "я" - зайва.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 10:40:11 ]
Так і "сонце російської поезії" можна запідозрити епігонстві, оскільки в нього є катрен про "соломинку в оці", вже не кажучи про інших авторів, які використовують у своїх віршах алюзії на загальновідомі цитати попередників. :)