ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Балера
2026.09.16 21:49
***
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.

Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни

Ольга Садкова
2026.09.16 18:50
Проникнення осені
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,

Вячеслав Руденко
2026.09.16 17:31
В креветках, у сріблі…
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?

Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,

Ігор Шоха
2026.09.16 16:34
Репост прозріння
       .           І
Закони – альфа і омеґа
про береги та обереги
людей і нелюдів, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про бардак.
Та не сміємося наразі,

Тетяна Левицька
2026.09.16 14:45
Нашіптує безсоння...
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.

Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —

Світлана Пирогова
2026.09.16 14:00
Олешки в блокаді
Безкрила осінь, безвиїзна осінь.
Олешки в блокаді їстоньки просять.
Сухариків банка - запас золотий.
Ні світла, ні газу, куди їм іти,
Як міни повсюди, зиркають вирви,
Снаряди летять. Хіба люди винні?
Будинки зруйновані. Щит це живий.
Виснажлива осі

Борис Костиря
2026.09.16 13:37
* * *
Відрахунок ведеться на долі секунди.
Щось повинно відбутися саме тепер.
Ці секунди, як лицарі, в лати закуті.
Я поглянув у даль і в знемозі завмер.
Може, випити залпом гіркої цикути.
Я прорвався у небо, у вічний етер.

Щось повинно відбутися. Маятн

Ольга Олеандра
2026.09.16 08:39
Молитва
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.

Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на

Віктор Кучерук
2026.09.16 06:58
* * *
Мій війною утомлений слух знов налякано ловить
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл

Ольга Садкова
2026.09.15 23:58
Скрипалі
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,

С М
2026.09.15 23:17
Стукаю, не чуєш? (The Rolling Stones)
шуз у тебе оксамитний
черевики знамениті
згляд немов наркот
& швидкий твій фрік-джайв, ха
стукаю, не чуєш? у твоє вікно
стукаю, не чуєш? у твої двері, ов
стукаю, не чуєш? у бруді вуличним
ей

хома дідим
2026.09.15 22:44
* 203 *
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону

Володимир Бойко
2026.09.15 17:57
Гадюка
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.

Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила

Борис Костиря
2026.09.15 17:53
Новітній сніг
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.

Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість

Віктор Кучерук
2026.09.15 09:45
* * *
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.

Вячеслав Руденко
2026.09.15 08:33
Коріння і перестороги
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.

Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / Поетичні мініатюри

 Про територію

Люди не гадят вам в душу, они просто метят территорию.

Тринадцатая Луна

...
перейти до тексту твору

Контекст : Тринадцатая Луна Про территорию


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-03-15 11:01:49
Переглядів сторінки твору 6627
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.246 / 5.5  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.808
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-15 11:05:43 ]
!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 11:29:05 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 11:18:05 ]
Можливо обійдемось тут без "йот"?
Бо задавлюся язиком от-от)))
А вам бажаю ворогів любити,
Бо хто той недруг, як не свій народ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 11:28:48 ]
Можливо, можна обійтися і без "йот",
Без ворогів - ніяк. Чому ж лиш свій народ?
Бо скільки мов, наприклад, знаєш ти -
То зі стількох народів є і вороги.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 12:11:12 ]
Не ворогує нарід із народом,
То владарі писі своїй в угоду
Між челядь кістку кидають лукаво
Собі на вигоду, а їй на шкоду...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 12:47:40 ]
А владарі чи не з народу ті?
Не знати, що і мають на меті.
Сорочку рвуть на собі за народ -
Ледь дихає народ від їх щедрот.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 13:16:28 ]
Сильно сказано!Без коментарів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 13:43:22 ]
Епіграф надихнув.) Дякую, Світлано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 13:52:37 ]
Звір...Число Звіра...Ворог роду людського - уособлення Зла... Не даваймо злу проникати у наші душі, тим більше через зневагу... Злий Ворог - завжди слабший від Доброго Бога, тому й злиться... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 14:06:07 ]
І то правда!) Дякую, Галино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-03-15 14:37:03 ]
ризиковано, але...
(я маю на увазі використання слова "людей")
поки тата нема вдома, діти роблять що хочуть

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 14:44:32 ]
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-03-15 15:19:21 ]
Як казала Фаїна Ранєвская дослівно: Якщо у вас плює ворог, дайте йому цукерку.Він плює, а ви йому цукерку, і так допоки у нього не станеться цукровий діабет.:) А, якщо чесно, то вороги живуть в нашім мозку.))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-15 16:12:05 ]
Йду купувати цукерки.))
Точно. Сон розуму породжує чудовиськ.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-18 09:41:29 ]
Це якщо не епігонство, пане Емілю, то якась високодуховна спорідненість.
Я такої думки.

ЕПІГОНСТВО, а, сер. Творчо неоригінальне наслідування якого-небудь діяча, напряму (в політиці, науці, мистецтві і т. ін.). І він [Янка Купала], і Колас визнають себе учнями Шевченка. Проте це ніяк не епігонство. Це глибока душевна спорідненість (Максим Рильський, III, 1956, 398).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 10:18:02 ]
Я ж не писав ще один подібний афоризм, якось перефразувавши його (оце було б справжнє епігонство), а звіршував один з афоризмів (взявши його в епіграф і вказавши на нього посилання) російського автора, і написав мініатюри двома мовами: рідною і російською. Хіба це називається епігонством?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-03-18 10:45:54 ]
Справжнє чи якоюсь мірою несправжнє, а все одно епігонство :)
Змінюються прикметники, та залишається іменник.
От якби створити вірш, у якому красиво змалювать кримські землі, якими зараз пройшлась нога окупанта-загарбника, а потім читача вміло вивести на думку про те, чим є це явище (я маю на увазі вже не епігонство, а жагу до загарбання земель), з якими чотириногими друзями людини чи санітарами лісу можна порівнять цих загарбників, то це було б зовсім иншою справою.
У Вашому вірші я побачив образ звіра, який мітить територію, але якщо автор першоджерела про нього не оповіда, то, напевне, він переслідував якусь мету. Він, мабуть, розраховував на читацьку кмітливість, ерудованість і т.д. і все таке инше.
А Ви розклали по полицях - от звірі, а от люди.
А то зовсім не люди, а загарбники або дійсно звірі у людській подобі.
Людина - це вінець Божого творіння і промислу.
А ті герої Вашого чотиривірша - нелюди.
А нелюди страшніші за будь-якого звіра.
Десь так.
Щодо деяких моментів Вашого твору.
"Мітить" і "плювать" у Вас зійшлись якось не зовсім логічно. І "гадить" - це не "плювать".
У автора вийшло краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 11:12:49 ]
Ну що ж, якщо ви так вважаєте, то, певно, так воно і є :)

Уточню: здається, немає жодного клаптика землі в Україні, на який не ступала б нога загарбника, і то не з одного краю чи сторони світу. :)

Погоджусь, у автора епіграфу немає слова "звір", як, до речі, немає і слова "нелюд", а є порівняння людей, що "гадять в душу", з кимось, хто "мітить територію". Люди - територію не мітять. Як "кмітливий та ерудований читач", я, здогадався, хто це робить, і прямо сказав про це у вірші. :)

І ще раз змушений погодитись: у автора - краще. Якби було гірше, хто б захотів ставати його епігоном, нє? :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 11:15:00 ]
Кома після "я" - зайва.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2013-03-18 10:40:11 ]
Так і "сонце російської поезії" можна запідозрити епігонстві, оскільки в нього є катрен про "соломинку в оці", вже не кажучи про інших авторів, які використовують у своїх віршах алюзії на загальновідомі цитати попередників. :)