
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.11
00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
2025.10.10
19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
2025.10.10
18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
2025.10.10
17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
2025.10.10
15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
2025.10.10
15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
2025.10.09
20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
2025.10.09
20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
2025.10.09
15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
2025.10.09
13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то
2025.10.09
12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлія Львівська (1985) /
Проза
Пристрасть
На щоках густа пелена щетини. Це так мило. Тебе би це образило, якби почув, що милий. Ні, це мужньо та справді по-чоловічому. Волосинка за волосинкою, як вовняна ковдра вкривають твої обпечені зимою щоки, опускаються на підборіддя і ніжно пестять губи. Цікаво, як воно тебе поцілувати, коли ти пахнеш снігом. Коли кожна клітинка на моїх вустах, бажає бути обпеченою твоїм бажанням. Твій подих стає ще гарячішим і здається, що не тільки поцілунок злітає, але й слово, що десь затрималося між рожевим обрієм відчинених вуст. Яка хвилююча мить стоїть безсоромно без одягу, зовсім нагою у своїх почуття, посміхається та кокетливо відхиляє волосся. Нафарбовані вії тремтять, мають обов'язок приховати дівочу примху та не розчулитися чорними ріками по щоках. Я чекаю твого доторку, того, що уявився мені, коли ти лиш ступив на поріг моєї фантазії. Ще тоді це бажання зародилося на першій шпальті мого списку на іменини.
Щоночі бачу тебе у затінку свого ліжка, як стомлено вдихаєш повітря ще дитячої кімнати, сумно оглядаєш ведмедів, що стережуть мій сон, на пів шляху до волосся спиняєш руку. Твій шепіт десь губиться, плутається в пелені темного волосся. Ніколи не думала, що така дрібниця, наче знак лінивства або особливо ніжної шкіри, може окупувати нічні кошмари.
Чи знаєш ти про мою слабкість, про ту, що боюся висловити в голос та виглядати сміховинно в твоїх очах. Хм... а скількох дівчат ти полонив. Знаючи тебе крадькома, думаю, що навіть не звернув увагу на обірвані погляди, на відведені в обік на очі, зашаріле обличчя та дурненькі жарти. Ти надто глибокий, щоб спізнати межі твого характеру. Та й для чого мені така морока, ще закохаюся, а ти ж невільний. Проте й обручки на правій руці я не бачила, то може варто оприлюднити своє сороміцьке бажання торкнутися твоєї власності. Одна хвилина: занурити пальці, легенько провести по щоці, повільно торкнутися правого вуха, затамувати подих і віддатися двом власникам моєї пристрасті.
Щось мені намріялося, під хвилею романтичного голівудського кіно: твої широкі плечі, що не одну тисячу гривень витратили на дорогі спортзали. Обов'язково - відмінно білі зуби, які коштують дорожче ніж моя річна зарплата. Блиск очей, хоч той ефект від контактних лінз, але враження таке, що увесь палаєш від кохання кожну хвилину півторагодинного фільму і без сумніву перчинка, написана по сценарію найдорожчими авторами. За ті хвилини фільму, не сформоване розуміння любові, може довести до фіктивної закоханості у вигадано вродливого, сучасного принца. А потім - нічні мрії, втеча у самотність і не спроможність полюбити дивака, що хрестився, проїжджаючи церкву.
Нав'язаний образ, який так легко бере в полон життя молодої чи зрілої жіночої представниці - це ніщо інше, як факт не стійкої позиції, низької самооцінки та переконання голубого екрану. В такому разі чи вартує займати своїх дітей мультфільмами, віддавати у ясла, а в той час впрягатися у візок заробляння грошей, коли наша вічність росте з деформованим відчуттям краси та прекрасного.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пристрасть
На щоках густа пелена щетини. Це так мило. Тебе би це образило, якби почув, що милий. Ні, це мужньо та справді по-чоловічому. Волосинка за волосинкою, як вовняна ковдра вкривають твої обпечені зимою щоки, опускаються на підборіддя і ніжно пестять губи. Цікаво, як воно тебе поцілувати, коли ти пахнеш снігом. Коли кожна клітинка на моїх вустах, бажає бути обпеченою твоїм бажанням. Твій подих стає ще гарячішим і здається, що не тільки поцілунок злітає, але й слово, що десь затрималося між рожевим обрієм відчинених вуст. Яка хвилююча мить стоїть безсоромно без одягу, зовсім нагою у своїх почуття, посміхається та кокетливо відхиляє волосся. Нафарбовані вії тремтять, мають обов'язок приховати дівочу примху та не розчулитися чорними ріками по щоках. Я чекаю твого доторку, того, що уявився мені, коли ти лиш ступив на поріг моєї фантазії. Ще тоді це бажання зародилося на першій шпальті мого списку на іменини.
Щоночі бачу тебе у затінку свого ліжка, як стомлено вдихаєш повітря ще дитячої кімнати, сумно оглядаєш ведмедів, що стережуть мій сон, на пів шляху до волосся спиняєш руку. Твій шепіт десь губиться, плутається в пелені темного волосся. Ніколи не думала, що така дрібниця, наче знак лінивства або особливо ніжної шкіри, може окупувати нічні кошмари.
Чи знаєш ти про мою слабкість, про ту, що боюся висловити в голос та виглядати сміховинно в твоїх очах. Хм... а скількох дівчат ти полонив. Знаючи тебе крадькома, думаю, що навіть не звернув увагу на обірвані погляди, на відведені в обік на очі, зашаріле обличчя та дурненькі жарти. Ти надто глибокий, щоб спізнати межі твого характеру. Та й для чого мені така морока, ще закохаюся, а ти ж невільний. Проте й обручки на правій руці я не бачила, то може варто оприлюднити своє сороміцьке бажання торкнутися твоєї власності. Одна хвилина: занурити пальці, легенько провести по щоці, повільно торкнутися правого вуха, затамувати подих і віддатися двом власникам моєї пристрасті.
Щось мені намріялося, під хвилею романтичного голівудського кіно: твої широкі плечі, що не одну тисячу гривень витратили на дорогі спортзали. Обов'язково - відмінно білі зуби, які коштують дорожче ніж моя річна зарплата. Блиск очей, хоч той ефект від контактних лінз, але враження таке, що увесь палаєш від кохання кожну хвилину півторагодинного фільму і без сумніву перчинка, написана по сценарію найдорожчими авторами. За ті хвилини фільму, не сформоване розуміння любові, може довести до фіктивної закоханості у вигадано вродливого, сучасного принца. А потім - нічні мрії, втеча у самотність і не спроможність полюбити дивака, що хрестився, проїжджаючи церкву.
Нав'язаний образ, який так легко бере в полон життя молодої чи зрілої жіночої представниці - це ніщо інше, як факт не стійкої позиції, низької самооцінки та переконання голубого екрану. В такому разі чи вартує займати своїх дітей мультфільмами, віддавати у ясла, а в той час впрягатися у візок заробляння грошей, коли наша вічність росте з деформованим відчуттям краси та прекрасного.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію