* * *
Безгрішні приходим -- і тут грішимо;
Веселі приходим -- й тут сльози ллємо;
Скорботою серце собі спопеляєм:
На мить ми приходим -- назавжди йдемо.

* * *
Дурні бачити мудрим бажають мене.
Свідок бог: я не той, ким вважають мене.
Про себе і про світ цей я знаю не більше
Тих наївних, що в шовк наряджають мене.

* * *
Чия, о дзбане, плоть тобою стала?
Чи не того, в кім пристрасть теж палала?
А ручка з глини -- це, мабуть, була
Рука, що шию ніжно обнімала.

* * *
Виночерпію, квіти, що в лузі зоріли,
Через тиждень у променях сонця згоріли.
Будем пить і тюльпани квітуючі рвать,
Поки ще не осипались і не зотліли.

* * *
Мій ідеал -- любов, а не Коран, о ні!
Мураха скромна я -- не Сулейман, о ні!
Знайдете на мені, що схуд увесь і висох,
Свитину лиш -- не шовк і не сап'ян, о ні!

* * *
Дух рабства криється в кумирні і в Каабі,
Присутній тут і там він в сатанинській звабі;
Однаково лежить потворна ця печать
На чотках і хресті, на церкві і міхрабі.

* * *
Про всі мої заслуги, як буде Суд, звісти;
Гріхів же, ради бога, з десяток пропусти:
Їх вітровій роздує пекельні всі вогні --
Вже краще, бога ради, мені усе прости!

* * *
Старайсь без нарікань приймати всі страждання;
Відмовсь від намагань здійснити всі бажання.
Щоб стати багачем, перш за злиденну долю
Боготворити слід зір випадкові поєднання.

* * *
Як хочеш у людей здобуть любов і славу,
Всім посмішку даруй наліво і направо;
Євреїв, мусульман і християн хвали --
Й вітатимуть тебе, й гукати будуть: "Браво!"

* * *
Чужих страв світовий сморід вдихати?!
Дірки життя по кілька раз латати?!
Платить усмішкою за смуток і відчай?! --
Ні, не такий дурний я і багатий!