З святом гумору 1 квітня!

Керівник військової частини МНС брив голову, але це не допомагало йому вчасно встигати на пожежі. Після реформування пожежники стали називатися «еменесниками», а пожежна машина залишилась без реформ – у вигляді сорокарічної червоної примари, лише сині мигалії і виття свіженьке, корейське.

Але не тільки з реформою було негаразд. Капітан забував брати хабарі. От все нормально: і обстежити план евакуації умів, і припис правильно писав, і розбирався у прострочених вогнегасниках, і домовлявся скільки це коштує. А доходило діло, щоб гроші у кишеню покласти – випадало з кори головного мозку це дійство…

-З мене вже всі сміються! – Жалівся він дружині. – Вітаються так улесливо «Добр-р-ий день», наче для них він дійсно добрий…
-Це тобі пороблено! – Поставила діагноз дружина. – Яка ж це падлюка таке утворила? От же ж, людоньки – і сам не гам, і другому не дам! Треба щось рішать…

Рішення прийшло галопом, коли неподалік військової частини МНС відкрився кабінет психотерапевта-нарколога «В гостях у Друїда». Реклама розклеєна листочками на стовпах завлікала: «В один сеанс чоловік не п’є, не курить, потенція збільшується у 8 разів на день… Код записуємо прямо на кору головного мозку! Виконуємо інші послуги, що не конфліктують із законодавством»
-Це твій шанс! – Вказала чоловіку дружина. – Будеш брати, як всі нормальні люди, без конфліктів із совістю.

В кабінеті Друїда пахло сіркою не тому що тут жили фантоми померлих вурдалаків, а тому що його помічниця Марія-Христос-Берестиця безбожно курила, постійно губила запальнички, завжди торохтіла коробочками із сірниками і часто в нервових ситуаціях палила сірники, заспокійливо розглядаючи вогонь. І це вже в свої грудасто-соковиті 25 років, десять із яких на службі різноманітним друїдам.
-Хто там у приймальні? – Спитав Друїд помічницю, сидячи за столом, складаючи цифри у бухгалтерськім журналі.
-Мужчина, капітан МНС, - кокетливо доповіла Берестиця і нагнулась шепотіти на вушко, від чого її міні-кора обдерлась до білого лика. Друїд від шепоту помічниці поперхнувся і загубив рядків двадцять дохідних чисел

-Так це ж зять самого… Йо… П.Р.С.Т-е…
-А я про що! – Тарабанячи коробочкою сірників і клеєними віями говорила Марія-Христос. – Бабла неміряно! За один раз амінь закрити можна…
-Тут лохотрон не пройде. У нього тесть… Йо… К.Л.М.Н-е… Прикрити може.
Берестиця-Христос-Марія звела очі догори у якійсь рослинній святості, мабуть звернулася подумки до Бога світла, бо автоматично чиркнула сірником і він загорівся.
-Треба щось придумати…

Друїд чаклував над лисою головою керівника військового підрозділу МНС, а його помічниця розважала клієнта чаями із трав та листочків всіляких дубів та кленів, час від часу забиваючи памороки наркозом у вигляді своїх двадцятип’ятирічних плодів кокосу, що трусилися солодким молоком на стрункій довгоногій пальмі. Сеанс дійсно був одноразовий. Звертатися повторно клієнтові не прийшлося. Код на кору головного мозку був нанесений клинописом раз і назавжди.

Тепер хвороба пам’яті більше сім’ю капітана МНС не турбує. Він справно перевіряє плани евакуації, вказує на недоліки вогнегасників, підказує якою протипожежною речовиною треба покрити горища будівель, і щоб тимчасово не закривати заклад чи установу до часу виправлення недоліків, каже суму «штрафу»… Повертається спиною і йде на вихід.
Відповідальний за пожежну безпеку чи то директор установи, що підпала інспекції, з подивом дивиться на лису потилицю капітана… І автоматично читає в голос клинописом вибиті слова «я забув взяти»…
-Що ви сказали? – Зупиняється капітан.
-Та там на потилиці у вас хтось написав: «Я ЗАБУВ ВЗЯТИ».
-А-а-а, так. Так, забув!
І капітан протягує руку.
2013р.