Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Омара Хайяма
Омар Хайям Рубайят (26)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Омар Хайям Рубайят (26)
* * *
Шляхами риндів ми тепер ідем;
Ми від намазів відреклись і п'єм.
Як глек до кухля нахиляє шийку,
Так ми над піалою шию гнем.
* * *
Дай мені кухля -- повна сулія
Найкраща нині подруга моя,
Що так звабливо зблискує рубіном:
Дай мені кухля -- збожеволів я!
* * *
Жорстоким споконвічно є цей світ;
Безжальним і цинічним є цей світ.
То ж не печалься, що життя коротке:
Радій -- для нас не вічним є цей світ!
* * *
Над келихом ми здійснюєм намаз;
Вино дає божественний екстаз:
Час, що без толку згаяли в мечеті,
В корчмі ми надолужуєм щораз!
* * *
Як вже подих останній ми зробимо свій,
По цеглині на прах покладуть мій і твій.
А цеглин скільки зроблять із нашого праху
Через рік, щоб покласти на прах вже чужий?!
* * *
Не буду ждать пори, коли помру
Й перетворюсь на глину гончарю;
Ото ж, поки ще сам не став я глеком --
Щодня у руки дзбан з вином беру!
* * *
В світі цім ні початку нема, ні кінця,
Як не знайдеш, верти скільки хоч, їх в кільця.
Ще ніхто не відкрив нам блукань наших смислу:
Ким протоптана, звідки й куди стежка ця?
* * *
Життя коротке -- наче мить, воно;
Одна осталась втіха нам -- вино.
Що толку в спорах: вічний світ -- не вічний?
Коли помрем -- вже буде все одно!
* * *
Невже б я звів хулу на Тебе, Всеблагого!
Ще не було сердець, вірніших від мойого.
Та якщо навіть я дійшов до богохульства --
Немає мусульман! Ніде вже! Ні одного!
* * *
В дурдомі цім, хай гостем випадковим,
Прикиньсь ти навіть дурником зразковим --
Чи ж буде дурням з дурня який толк?
Що толку толк шукать і в безтолковім!
Шляхами риндів ми тепер ідем;
Ми від намазів відреклись і п'єм.
Як глек до кухля нахиляє шийку,
Так ми над піалою шию гнем.
* * *
Дай мені кухля -- повна сулія
Найкраща нині подруга моя,
Що так звабливо зблискує рубіном:
Дай мені кухля -- збожеволів я!
* * *
Жорстоким споконвічно є цей світ;
Безжальним і цинічним є цей світ.
То ж не печалься, що життя коротке:
Радій -- для нас не вічним є цей світ!
* * *
Над келихом ми здійснюєм намаз;
Вино дає божественний екстаз:
Час, що без толку згаяли в мечеті,
В корчмі ми надолужуєм щораз!
* * *
Як вже подих останній ми зробимо свій,
По цеглині на прах покладуть мій і твій.
А цеглин скільки зроблять із нашого праху
Через рік, щоб покласти на прах вже чужий?!
* * *
Не буду ждать пори, коли помру
Й перетворюсь на глину гончарю;
Ото ж, поки ще сам не став я глеком --
Щодня у руки дзбан з вином беру!
* * *
В світі цім ні початку нема, ні кінця,
Як не знайдеш, верти скільки хоч, їх в кільця.
Ще ніхто не відкрив нам блукань наших смислу:
Ким протоптана, звідки й куди стежка ця?
* * *
Життя коротке -- наче мить, воно;
Одна осталась втіха нам -- вино.
Що толку в спорах: вічний світ -- не вічний?
Коли помрем -- вже буде все одно!
* * *
Невже б я звів хулу на Тебе, Всеблагого!
Ще не було сердець, вірніших від мойого.
Та якщо навіть я дійшов до богохульства --
Немає мусульман! Ніде вже! Ні одного!
* * *
В дурдомі цім, хай гостем випадковим,
Прикиньсь ти навіть дурником зразковим --
Чи ж буде дурням з дурня який толк?
Що толку толк шукать і в безтолковім!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
