* * *
Шляхами риндів ми тепер ідем;
Ми від намазів відреклись і п'єм.
Як глек до кухля нахиляє шийку,
Так ми над піалою шию гнем.

* * *
Дай мені кухля -- повна сулія
Найкраща нині подруга моя,
Що так звабливо зблискує рубіном:
Дай мені кухля -- збожеволів я!

* * *
Жорстоким споконвічно є цей світ;
Безжальним і цинічним є цей світ.
То ж не печалься, що життя коротке:
Радій -- для нас не вічним є цей світ!

* * *
Над келихом ми здійснюєм намаз;
Вино дає божественний екстаз:
Час, що без толку згаяли в мечеті,
В корчмі ми надолужуєм щораз!

* * *
Як вже подих останній ми зробимо свій,
По цеглині на прах покладуть мій і твій.
А цеглин скільки зроблять із нашого праху
Через рік, щоб покласти на прах вже чужий?!

* * *
Не буду ждать пори, коли помру
Й перетворюсь на глину гончарю;
Ото ж, поки ще сам не став я глеком --
Щодня у руки дзбан з вином беру!

* * *
В світі цім ні початку нема, ні кінця,
Як не знайдеш, верти скільки хоч, їх в кільця.
Ще ніхто не відкрив нам блукань наших смислу:
Ким протоптана, звідки й куди стежка ця?

* * *
Життя коротке -- наче мить, воно;
Одна осталась втіха нам -- вино.
Що толку в спорах: вічний світ -- не вічний?
Коли помрем -- вже буде все одно!

* * *
Невже б я звів хулу на Тебе, Всеблагого!
Ще не було сердець, вірніших від мойого.
Та якщо навіть я дійшов до богохульства --
Немає мусульман! Ніде вже! Ні одного!

* * *
В дурдомі цім, хай гостем випадковим,
Прикиньсь ти навіть дурником зразковим --
Чи ж буде дурням з дурня який толк?
Що толку толк шукать і в безтолковім!