* * *
Небес кружляння нам не обігнать
Й зарання долі теж не розпізнать.
Йди шляхом цим -- усе, що знать потрібно:
Чи ж хід віків для тебе відмінять?!

* * *
Я спав у млі. Сказав Ти: "Встань і йди!"--
В душі Твої слова вже назавжди.
Йду, хоч і настановою Твоєю
Збентежений: "Схились, та не впади!"

* * *
Веселись, щоб за днем, що минув, не тужить!
О, як стрімко життя твого річка біжить!
Пий вино і забудь всі жорстокості світу --
Нехай журиться той, кому вічно в нім жить!

* * *
Ми чистими прийшли -- в гріхах відходим;
Ми радісні прийшли -- в сльозах відходим;
Втіх не зазнавши й щастя, ми на вітер
Життя пускаєм -- й знов у прах відходим!

* * *
Хай не хвилюють пограші і втрати:
Бід вдвічі більше -- веселись трикрати,
Бо як помреш -- у виграші вже будеш:
Що не надбав -- не зможуть відібрати!

* * *
Вина! -- щось інше я і не прошу;
Любові! -- інше щось і не прошу.
"А небеса дадуть тобі прощення?"
Не пропонують -- я і не прошу.

* * *
П'яниця жив: вина в нім дзбанів сім
Вміщалося -- здавалось так усім;
І сам він був, мов дзбан порожній з глини.
Розбивсь недавно -- вщент і назовсім!

* * *
Якщо піст я порушу для плотських утіх --
Не подумай, що я нечестивіший всіх:
Просто довгі дні посту, мов чорні ті ночі;
А вночі і грішить, звісне діло, не гріх!

* * *
Якщо б де дзбан вина явивсь перед тобою,
Одразу ж розпивай, хоч сам, а хоч з юрбою.
Господь створив цей світ і мирно спочиває,
Але ми й самі вже із вусами й бородою.

* * *
В майстерні гончаря, де сяєво бліде
Ллє місяць у вікно, розмова тиха йде.
І раптом дзбан найбільший в кутку як загуде:
"Хто дзбана ліпив -- де? Хто дзбана купив -- де?"