ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.28 06:17
Вишгород високий, Вишгород горбатий,
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува

Ярослав Чорногуз
2025.08.28 00:54
Не люби, не люби, не люби --
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.

Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -

Борис Костиря
2025.08.27 21:20
Голоси із покинутого будинку,
голоси із делеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.

Віктор Насипаний
2025.08.27 17:23
Мені якусь пораду мудру дай! –
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.

Світлана Пирогова
2025.08.27 12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.

Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.

Віктор Кучерук
2025.08.27 11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.

Юрій Гундарєв
2025.08.27 09:15
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…

-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем

Борис Костиря
2025.08.26 21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,

Олександр Сушко
2025.08.26 11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.

Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,

Віктор Кучерук
2025.08.26 05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.

Борис Костиря
2025.08.25 21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.

Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні

Віктор Кучерук
2025.08.25 05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.

Борис Костиря
2025.08.24 22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,

Євген Федчук
2025.08.24 15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше

Іван Потьомкін
2025.08.24 11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму

був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром

Галина Кучеренко
2025.08.24 10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Швед (1986) / Проза

 «Сів метелик… у маршрутку»

Моя невигадана історія


Витративши 20 гривень, я підійша до автобусної зупинки і зловила себе на думці, що це було просто автоматично, помилково. Грошей на проїзд не залишилось. Це була маршрутка по селу і проїзд у ній становив 1 гривню 50 копійок. У мене й 10 копійок не залишалось...
На ці й же зупинці стояла мені знайома жіночка похилого віку, звали її Надія Федорівна. Ця пані колись мені продавала молоко і декламувала свої вірші. Тільки я приходила до неї додому купувати молока для свого сина, як вона вибігала мені на зустріч із лукавинкою в очах казала: «Слухай, мій новий вірш про нашу владу і депутатів!» Вірші її були примітивними, але я не критикувала цю поетесу, зважаючи на її поважний вік. Я підтримувала її творчість, радила, які книги їй треба прочитати, розповіла, що й сама нещодавно манюнім тиражем випустила у світ свою дитячу книжечку « Сів метелик на жирафу». Ми розговорились з нею про літературу. Я сказала, що я пишу теж вірші, тільки лірику та для діток і подарувала їй примірник своєї книги, бо знала що в неї є онучка – пухкенька кароока дівчинка десяти рочків. Я вірила в те, що та книжечка-розфарбовка буде прочитата її дитиною, а мені, як частій клієнтці – буде скидка на молоко. Та де там! Бабця брала з мене як завжди. Внучка виявилась невдячною і на книжечку подивилась з якоюсь огидою,бо у ній не було кольорових малюнків.
Пізніше, дізнавшись, що їх корова отелилась, я зітхнула на повні груди – це вагома причина відмовитись у них брати надалі молоко.
Того ж таки дня, я зустрілась з її жіночою половиною сім’ї: висока і повна її донька, така ж пухка, як пиріжок, внучка та худорлява баба Надя. Вони втрьох чекали ту ж 118 маршутку, що мала чекати і я. Думала «до дому пішки йти далеко», як раптом під'їхала моя маршутка. У мене зародилась на мить та сама остання надія – позичити у цих знайомих людей 1.50 грн. Я привіталась, чемно відповіла на її запитання « як справи, чи плануєте другу дитину?» і одразу ж, не вагаючись і сміливо запитала у них трьох: « ви б не могли мені, будь ласка, позичити 1,50 на проїзд, бо мені далеко йти ( а це 2,5 км). Я забула гроші» Як окріп, прогриміли слова доньки Надії Федорівни: « Ще чого! Нема грошей! Ми їдемо скуповуватись на ОПС базу. Треба свої гроші мати!» Я знітилась і подумала, що краще б я крізь землю провалилась, щоб я себе так принизила…» Надія Федорівна глузливо ще й додала: « Попроси водітєля, хай безплатно провезе!» «Хіба мені ще раз ганьби заробляти на всю маршрутку», - подумала я і понесла свої пакети з трьома хлібинами і глазурованим сирком пішки до хати.
За свій життєвий досвід, я ніколи не відмовила в допомозі людям, хто просив мене і не просив про поміч. Я не задумувалась і робила так. І буду робити. А після цієї своєї ганебної для мене історії, зрозуміла, що якби мені стало погано в дорозі – мене б оминула ця сім’я, а може й затоптали ногами. Як тоді нам жити, люди? Не черствійте душею, допомагайте бідним і не гордіться, що в простягнуту до вас чужу, людську руку покладете останню свою гривню.

Березень,2013





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-03 15:23:59
Переглядів сторінки твору 1686
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.785 / 5.39)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.624 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.826
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2022.02.11 13:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-03 19:44:52 ]
Скільки ще змій на світі! Їх укуси болючі і не гояться. Але конструктиву у світі більше, ніж деструктиву, інакше ми б про це не говорили. :)
Твір читається легко і цікаво. Останнє речення звучить з одного боку як повчальне, з іншого - як прохальне. Я б його взагалі опустила. Нехай читач веде далі внутрішній монолог.
Незрозуміло, чому б це:
"Пізніше, дізнавшись, що їх корова отелилась, я зітхнула на повні груди – це вагома причина відмовитись у них брати надалі молоко."?