Одна чарівна Богиня, нині викладач в одному із львівських вищих учбових закладів.

Гарно, пане Володимире, дуже гарно!"Ти одягалась, як жила, в смугасте..." Дивовижне відчуття жіночої суті!

Хоча цілісність промальована самодостатньо,
Я чомусь би виділив #2 -> найбільше сподобалась героїня, яка в #2 "...приймала
всю сутінь тих місцин, де полювала..."
І закінчення #2 теж філісофське:
"...
історія, що тягнеться донині,
і пишеться на цяточці-людині…
..."

Пане Володимире, як завжди, схиляюсь перед Вашою здатністю сплітати часи, епохи і культури, переносити читача з сірої буденності в чистоту і просторість античного світобачення. Особливо хотів би подякувати за вибір в бік великих обсягів, які в наш квапливий час на догоду вічно поспішаючому читачеві все більше й більше поступаються місцем поверхневим коротким текстикам.
З повагою, Захар

Дякую колеги за щедрі аванси, найцікавіше, що ця історія описана у Тіта Лівія в "Історії Рима від заснування міста" в книзі XXXIX, рекомендую, там усе значно докладніше, хоча і не повністю :)

А героїня і справді достойна і незбагненно неоднозначна, але античні Богині всі такі?
Наші відносини, Наталю, я намагався дуже точно описати в приведеному тексті, точніше не можу :(

Тільки без образ! :(
А то наші сучасні Патріархи, після таких означень починають творити "Bad Company"
Не можу цього зрозуміти, можливо це тільки гра? :(

Не дамо пана Володимира ображати!
Всі на барикаду...
Коли ворог не здається - танцюємо з ним лямбаду!
:-)

Наталочко, ламбаду вмієте танцювати? :-)

Боже, яке містерійне дійство!

Мав на увазі гру перед глядачами Західної Європи. Потрібно ніби зробити культурологічний конфлікт у себе на Батьківщині, аби трохи розкошелити Захід? Мовляв, дивіться, у них там усе погано, а в нас, значить, добре. Підтримаємо хорошого хлопця такого-то, бо він є форпостом просвітництва серед тих дикунів :)
Я жартую, про дикунів ніхто не говорить. :)

Патіфон тоха хрипає, троха грає:

*****
chorando se foi quem um dia so me fez chorar
chorando se foi quem um dia so me fez chorar

chorando estara, ao lembrar de um amor
que um dia nao soube cuidar
chorando estara, ao lembrar de um amor
que um dia nao soube cuidar

A recordacao vai estar com ele aonde for
a recordacao vai estar pra sempre aonde zu for

danca sol e mar, guardare no olmar
o amor faz perder encontrar

lambando estarei ao lembrar que esta amor
por um dia um istante foi rei

A recordacao vai estar com ele aonde for
a recordacao vai estar pra sempre aonde zu for

chorando estara ao lembrar de um amor
que um dia nao soube cuidar
cancao riso e dor, melodia de um amor
un momento que fica nu ar

Я би запросив на танго, але "танго" не римується з "барикадою",:-)

Прекрасна пара, Сеньйор і таємнича незнайомка в масці і барокових шатах!

Поки Ви танцюєте, я спробую зрозуміти, що подобається, а що ні. Юрій Андрухович мені подобається, як співрозмовник, як виконавець своїх творів. Напевно і як письменник, пан Юрій викликає мою повагу, бо намагається бути інформативним, і тонко іронічним водночас - ніби утримуючи рівновагу на межі допустимої насмішки над читачем. І тут тільки один момент ніби не на користь Юрію - якщо межі знань читача значно глибші... І таких читачів усе більше. Але я, порівняно, мало читав прозових творів Андруховича, аби цю характеристику узагальнювати.
Що стосується поезії, то судячи з усього, ранні твори автора – це поезія, а твори сьогоднішні - не поезія, щось інше - наприклад пісні для мертвого півня, чи етюди на тему...
Найгірше, що я можу собі уявити, це те, що автор Юрій Андрухович може стати заложником виробленого загалом стереотипу образу, його поведінки. Що намагатиметься своїми “альтернативними вчинками” підтримувати той образ, який серйозному авторові вже не пасує. :(