ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.13
12:20
Без кори про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,
2026.01.13
10:34
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.
2026.01.12
22:25
Із Леоніда Сергєєва
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
2026.01.12
20:10
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
2026.01.12
15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
2026.01.12
14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
2026.01.12
10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
2026.01.12
10:11
Ярослав Чорногуз
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
2026.01.12
07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
2026.01.11
21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мішель Платіні (1963) /
Проза
А українці не люблять...
Сидить собі десь в кафе з такими ж як і вона молоденькими дівчатами і навіть не думає йти до людей (на пари)… Каже
- До літа ще встигну.
Так було і того ранку. Франківськ перетворився на каток.
Міські автобуси – на хокеїстів. Котяться по вулицях на швидкості слимака, а люди на зупинках довго і нудно їх чекають. Чекав і я… Спереду мене - дві жінки. Знову згадав свого середущого і його зимову сесію…
- Я собі, Тату, сів посередині аудиторії. Справа – білі жінки. Зліва – чорні. Білі жінки не мають книжок. Чорні – мають. Ну я і кажу : ” Чорна жінко, дай зелену книжку.” Дала… Здав...
- І що, ти так і казав? Вона ж образилася.
- Ні, не казав, тільки так подумав.
В мене все так само…Справа - біла жінка. Зліва – чорна. Білі жінки не завжди знають англійську мову. Чорні – завжди. (Далі пишу для білих, і чоловіків, і жінок.)
-Ікскюз мі, пліз. Ду ю спік Інгліш?
-Єез!
Я теж, як ви вже напевно здогадалися, білий і тому слабо знаю англійську. Вчу ціле життя. На старість, зрозумів, що можу не встигнути вивчити, а на Чукалівці для її освоєння немає ніяких умов. Вчу тепер всюди і при любій нагоді. Поки що, я на рівні собаки. Коли говорять– розумію, а коли гавкаю я – ніхто не розуміє. Як не дивно, але тоді мене розуміли, хоч я говорив тільки по англійськи…
- Звідки?
-З Гани.
-Де вчитеся?
-Медакадемія, другий курс.
-Літом, додому їдете?
- Ні.
- А чому, немає грошей?
- Дуже дорого. Літак коштує 2000 вічнозелених.
- Ну, а що робите ціле літо?
- Сплю!
Сміх…Хвалю студентів з Африки, що вони всі знають не менше ніж чотири мови –свою рідну, українську, англійську, французьку. Що вони дуже розумні, а я люблю розумних людей. Підїхав автобус…
- Ікскюз мі. Ай ем гоінг…
І вже з дверей автобуса, чистою українською, але з таким жалем, що я його памятаю, ще сьогодні…
-А українці НЕ ЛЮБЛЯТЬ африканських студентів…
14. 04. 2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
А українці не люблять...
" 20. Не будеш утискати чужинця і не гнобитимеш його,
Бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.
21. Ані вдови, ані сироти не будеш утісняти.
22. Бо коли ти їх пригнічувати будеш і вони голосінням
заголосять до мене, то слухом почую зойк їх.
23. І запалає гнів мій, і мечем висічу вас так,
що жінки ваші стануть вдовами, а діти сиротами."
Книга Вихід. Вірш 22
Весна цього року запізнюється…Як мій Богданко на пари в свою Нафту…За кожне запізнення строга викладачка Зима читає пустотливій Весні мораль… Снігами і морозами. А тій, і байдуже.Сидить собі десь в кафе з такими ж як і вона молоденькими дівчатами і навіть не думає йти до людей (на пари)… Каже
- До літа ще встигну.
Так було і того ранку. Франківськ перетворився на каток.
Міські автобуси – на хокеїстів. Котяться по вулицях на швидкості слимака, а люди на зупинках довго і нудно їх чекають. Чекав і я… Спереду мене - дві жінки. Знову згадав свого середущого і його зимову сесію…
- Я собі, Тату, сів посередині аудиторії. Справа – білі жінки. Зліва – чорні. Білі жінки не мають книжок. Чорні – мають. Ну я і кажу : ” Чорна жінко, дай зелену книжку.” Дала… Здав...
- І що, ти так і казав? Вона ж образилася.
- Ні, не казав, тільки так подумав.
В мене все так само…Справа - біла жінка. Зліва – чорна. Білі жінки не завжди знають англійську мову. Чорні – завжди. (Далі пишу для білих, і чоловіків, і жінок.)
-Ікскюз мі, пліз. Ду ю спік Інгліш?
-Єез!
Я теж, як ви вже напевно здогадалися, білий і тому слабо знаю англійську. Вчу ціле життя. На старість, зрозумів, що можу не встигнути вивчити, а на Чукалівці для її освоєння немає ніяких умов. Вчу тепер всюди і при любій нагоді. Поки що, я на рівні собаки. Коли говорять– розумію, а коли гавкаю я – ніхто не розуміє. Як не дивно, але тоді мене розуміли, хоч я говорив тільки по англійськи…
- Звідки?
-З Гани.
-Де вчитеся?
-Медакадемія, другий курс.
-Літом, додому їдете?
- Ні.
- А чому, немає грошей?
- Дуже дорого. Літак коштує 2000 вічнозелених.
- Ну, а що робите ціле літо?
- Сплю!
Сміх…Хвалю студентів з Африки, що вони всі знають не менше ніж чотири мови –свою рідну, українську, англійську, французьку. Що вони дуже розумні, а я люблю розумних людей. Підїхав автобус…
- Ікскюз мі. Ай ем гоінг…
І вже з дверей автобуса, чистою українською, але з таким жалем, що я його памятаю, ще сьогодні…
-А українці НЕ ЛЮБЛЯТЬ африканських студентів…
14. 04. 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3307 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3307 seconds