ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Цимбалиста
2023.06.08 12:11
Якщо ненависть
породжує силу,
то безсилля
вбиває людину.

Якщо людина
не бачить себе
частиною суспільства,

Володимир Каразуб
2023.06.08 11:20
Ми — блукальці в шерехатих пралісах жаги,
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
на порослий дичиною заводський периметр в Буштино
Оточений горами, пагорбами і спекотнім літом.
Апокаліптична картинка зіржавілого металобрух

Віктор Кучерук
2023.06.08 08:52
Пригнічений, утомлений, побитий
Суворою буденністю життя, –
Продовжую лише по правді жити
Без нарікань, досади і ниття.
Сприймаю все, як напрям перехожий,
Як хід подій, або обставин збіг,
Які здолати безперечно зможу,
Хоч постарів помалу і знемі

Микола Соболь
2023.06.08 06:08
Знімаю перед Музою кашкет,
доземно б’ю чолом їй віншування,
сьогодні кожен другий в нас поет,
як не поет, то майстер віршування.
А мій Пегас комизиться – лошак,
горбаті рими вибива копитом,
що напишу не те йому й не так,
сную серед поетів паразитом

Володимир Невесенко
2023.06.07 19:54
Ні любка, ні теща –
приснилося дещо
таке, що і вірш не умістить всього:
спливло з давноліття
як дід в позасвіття
відходив до Бога у царство Його:

Було тихо й парко,

Сергій Губерначук
2023.06.07 12:13
Лампа сгорела насмерть.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.

2.

Теді Ем
2023.06.07 10:58
Під прямим кутом наші лінії
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.

Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини

Іван Потьомкін
2023.06.07 10:50
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури. Через деякий час завідуючий

Микола Соболь
2023.06.07 06:15
Ой, буде лихо, буде лихо і вам,
росіяни!
Сказано: «Воздасться усім по ділах!» –
окаянні.
З часом змінює навіть найтяжчий гріх –
прозріння.
Та небо трощитиме дітей твоїх
об каміння.

Віктор Кучерук
2023.06.07 05:11
Це нарешті сталось –
Більш нема стремлінь.
Чи настала старість,
Чи вітає лінь?
Певно, вдвох підкрались
Без розмов пустих
І чекати жалість
Марна річ від них.

М Менянин
2023.06.07 01:10
Від трьох хрестів дві тіні –
то Бог-Отець у Сині.
З часів Русі понині
живем з ним в Україні.
Але не все так просто,
хтось заздрить цьому росту
Господньої країни –
Христа Русі, Вкраїни.

Олексій Могиленко
2023.06.06 21:46
Після дамби їм буде амба...

Молитва за росію.

Відкрий ,Боже ,очі незрячим,
Ідола вщент розтрощи.
Щоби народ той побачив
Скільки він зла натворив

Софія Цимбалиста
2023.06.06 09:37
Чому так завжди стається?
Чому все зникає
непомітно і безболісно?

Не залишає навіть сліду
у пошрамованій пам'яті.
Їй не властиві почуття
провини і безсилля.

Віктор Кучерук
2023.06.06 04:59
Сходить сонце над світом,
День новий настає, –
Зачароване літом,
Б’ється серце моє.
І в душі неспокійній
Тільки світло й тепло, –
Все лихе безнадійно
Звідтіля відійшло.

Олена Побийголод
2023.06.05 20:55
Із Д.Мінаєва

Коли стосовно дорожнечі
здіймає раптом плач бідняк –
мовляв, як ліг тягар на плечі,
то і не збудешся ніяк, –
давайте чесно, ми ж не діти!
Дивуюсь я на те завжди:

Іван Потьомкін
2023.06.05 19:31
– Кто-кто? – переспросил я, так как просто не мог поверить тому, что услышал в ответ на вопрос: “Кто же твой герой?” – Да, Бин Ладен. – Но почему именно он, а не..? – А не Лумумбы, Манделы... А потому, что не они, а он унизил саму Америку... – Но ком
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Йосиф Бродський (1940 - 1996) / Критика | Аналітика

 С. ВОЛКОВ _ Діалоги із Й. БРОДСЬКИМ
Глави:


І. Дитинство і юність в Ленінграді:
літо 1981 - зима 1992

(Далі російською)

ІІ. Марина Цветаєва:
весна 1980 - осінь 1990


ІІІ. Арешти, психлікарні, суд:
зима 1982 - зима 1989


IV. Вислання на Північ:
весна 1986


V. Роберт Фрост:
осінь 1979 - зима 1982


VI. Переслідування. Вислання на Захід:
осінь 1981 - літо 1983


VII. У.Х.Оден:
осінь 1978 - весна 1983


VIII. Життя в Нью-Йорку:
осінь 1978 - зима 1990


ІХ. Італія та інші подорожі:
осінь 1979 - весна 1992


Х. Згадуючи Ахматову:
осінь 1981 - зима 1986


ХІ. Перечитуючи листи Ахматової:
осінь 1991


ХІІ. Санкт-Петербург. Згадка про майбутнє:
осінь 1988 - зима 1992



С. Волков - Діалоги з Йосифом Бродським

ДІАЛОГИ ПРО КУЛЬТУРУ

Матеріали публікуються за однойменним виданням "ЭКСМО" Москва 2004 г. "CONVERSATIONS WITH BRODSKY

в перекладі "Майстерень" (В. Ляшкевича)




Й. БРОДСЬКИЙ. На сьогодні одна з центральних фігур одразу двух культур – сучасної російської та американскої. Його системи світосприйняття та творчості виявились вельми значимими для абсолютної більшості сучасних російських поетів, а збірка есеїв «Менше одиниці» була 1986 року визнана кращою літературно-критичною книгою в США.
Й. Бродському присуджується звання професора, спершу в Мічіганскому університеті, потім в коледжі ім. Сміта, Королівському коледжі, Колумбійскому університеті Нью-Йорка і Кембриджскому університеті. В 1978 р. він стає також і професором літератури й почесним доктором Йельського університету. З 1979 р. Й. Бродський – член Американскої академії мистецтв і літератури.
У 1987 г. Й. Бродському була присуджена Нобелівська премія з літератури «за багатогранну творчість, пронизану гостротою думки і глибокою поетичністю ». У 1992-му присвоєно звання поет-лауреат США.
Й. Бродський помер у США 28.01.1996 р., заповів поховати себе у Венеції

Комфортно ознайомитись із творчістю Й. Бродського можна і за адресою, наприклад: http://www.litera.ru/stixiya/authors/brodskij/all.html



* * *

Ни страны, ни погоста
не хочу выбирать.
На Васильевский остров
я приду умирать.
Твой фасад темно-синий
я впотьмах не найду.
между выцветших линий
на асфальт упаду.

И душа, неустанно
поспешая во тьму,
промелькнет над мостами
в петроградском дыму,
и апрельская морось,
над затылком снежок,
и услышу я голос:
- До свиданья, дружок.

И увижу две жизни
далеко за рекой,
к равнодушной отчизне
прижимаясь щекой.
- словно девочки-сестры
из непрожитых лет,
выбегая на остров,
машут мальчику вслед.
Иосиф Бродский. Назидание. СП "СМАРТ", 1990.
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ



Початковим імпульсом для книжки "Діалоги з Йосифом Бродським" стали лекції, начитані поетом у Колумбійському університеті (Нью-Йорк) восени 1978 року. Він коментував тоді для американських студентів своїх улюблених поетів: Цветаєву, Ахматову, Роберта Фроста, У.Х.Одена.
Ці лекції мене приголомшили. І як це буває, жагуче закортіло поділитися своїми враженнями з можливо більшою аудиторією. У мене виникла ідея книги-розмов, яку я і запропонував Бродському. Він відразу ж відповів згодою. Так розпочалася багаторічна, спрагла і часу і сил, робота. Результатом її став об'ємистий манускрипт. У ньому, окрім глав, присвячених вищезгаданим поетам, велике місце охопили автобіографічні розділи: згадки про дитинство і юність в Ленінграді, стосовно "процесу Бродського", вислання на Північ і з наступним видворенням на Захід, про життя в Нью-Йорку, мандруваннях і т.д.
Окремі глави публікувалися ще за життя Бродського. Очікувалося, що заключний розділ книжки буде присвячений враженням від нової зустрічі поета з Росією, його рідним Пітером. Не сталося...
Жанр "розмови" особливий. Порівняно давно відомий на Заході, в Росії він допоки не привився. Класична книжка Лідії Чуковської про Анну Ахматову, попри всю її документальність, є, попри все, щоденник самої Чуковської.
Російський читач до "розмов" зі своїми поетами не звик. Причин на те достатньо. Одна з них - пізня професіоналізація літератури Русі. До поета дослухалися, одначе його не поважали.

Еккерман свої знамениті "Розмови з Гете" видав у 1836 році; а наступного року некролог Пушкіна, в якому було сказано, що поет "скончался в середине своего великого поприща", викликав гнів російського міністра просвіти: "Помилуйте, за что такая честь? Разве Пушкин был полководец, военачальник, министр, государственный муж? Писать стишки не значит еще проходить великое поприще".
Ситуація стала змінюватись на початку ХХ сторіччя з появою масового ринку для віршів. Та було вже запізно - сталась революція; з нею всі і всякі розмови відійшли в глухе підпілля. Й, хоча, звукозапис вже існував, не залишилось записаного магнітофоном спілкування ні з Пастернаком, ні з Заболоцьким, ні з Ахматовою.

Поміж тим на Заході жанр діалогу процвітає. Засновник його - "Розмови з Гете" - все ще стоять особняком. Інша вершина - п'ять книжок розмов зі Стравінським, виданих Робертом Крафтом в порівняно недавні роки; ця блискуча серія помітно вплинула на наші культурні смаки.

Кристалізувалась й естетка жанру. Тут можна назвати "Розмови втікачів" Брехта і деякі п'єси Беккета й Іонеско. Успіх фільму Луї Малля "Обід з Анре", цілковито вибудованого на розмовах двох повністю реальних осіб, показав, що і для порівняно широких верств цей прийом цікавий.

Уважний читач помітить, що кожна розмова з Бродським також вибудовувалася як свого роду п'єса - із зав'язкою, підводним камінням конфліктів, кульмінацією і фіналом.


Соломон Волков.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-01-27 13:34:19
Переглядів сторінки твору 9822
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 4.686 / 5.5  (4.788 / 5.76)
* Рейтинг "Майстерень" 4.652 / 5.5  (4.889 / 5.93)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.725
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Соціум
Автор востаннє на сайті 2011.05.08 21:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 13:01:59 ]
ПЕВЕЦ ИЗЛОМАННЫХ ЛИНИЙ

"Столичные Новости" №04 (391) 07-13 февраля 2006
http://cn.com.ua/N391/culture/person/person.html

C Соломоном Волковым беседовала Ольга Мартыненко

Прошло десять лет после смерти Иосифа Бродского, но его место до сих пор не занял никто. Спецкор «СН» в беседе с писателем Соломоном Волковым попыталась разобраться в феномене этого поэта.

«Он умер в январе, в начале года». Эту строчку из стихотворения Бродского, написанного в 1965-м и посвященного памяти английского поэта Томаса Элиота, десять лет назад цитировали повсеместно, усмотрев в ней оттенок зловещего предсказания. Понятно, что в 25 лет Бродский ни о чем подобном и не помышлял. Но, как заметил он позже и по другому поводу, «единственный способ предсказать будущее с какой бы то ни было точностью — это когда на него смотришь сквозь довольно мрачные очки».

О Бродском написано немало исследований и воспоминаний. Наиболее достоверной представляется книга писателя, историка культуры Соломона Волкова «Диалоги с Бродским». Чем объясняет автор не иссякающий интерес к личности великого поэта?

—Я в последнее время все чаще читаю рассуждения людей из российской поэтической элиты о том, что Бродский устарел и устарела сама идея поэта как примера. Но харизматические личности, подобные ему, рождаются не каждый день. Русской поэзии в ХХ веке повезло. Взять хотя бы большую четверку — Ахматову, Цветаеву, Мандельштама, Пастернака. При том, что каждый из них подвергается беспрерывным попыткам демонтажа, для меня они, как и Бродский, остаются ориентирами повседневного поведения. Более того, он в моих глазах не только ориентир, но и предмет изумления: я не могу понять, как сложилась такая многогранная личность.

— Как долго вы общались с Бродским?

— Восемнадцать лет.

— И за эти годы вы не нашли ответа, что же помогло ему стать тем, кем он стал?

— Я навсегда запомнил, как Артур Миллер, которого спросили, как ему удается сохранять великолепную форму (а он не дожил полгода до 90 лет), ответил: «Главное — правильно выбрать родителей». Когда я пытаюсь определить, каким был Бродский, у меня получается цепь взаимоисключающих понятий, потому что он мог быть как капризным, вспыльчивым, нетерпимым, подозрительным, мстительным, так и щедрым, добрым, отзывчивым и даже ласковым. Теоретически эти свойства не должны совмещаться в одном человеке, но, глядя на Бродского, я вспоминал о словах Уолта Уитмена, который говорил, что он вмещает в себя множества (multitudes). Бродский был одним из таких людей. Я иногда наталкиваюсь на его поздние описания, которые подчеркивают, какой он был старый, некрасивый. Я его видел совсем другим. Как-то встретил его на улице, он рассекал толпу, как броненосец, был очень красив и напомнил мне известный снимок Маяковского, идущего по площади в Москве в кепке, в пальто с поднятым воротником. Между ними, кстати, было больше общего, чем об этом принято говорить. В Бродском, безусловно, был очень силен эмоциональный элемент, но основное — мощь его интеллектуальной машины. В моей жизни были собеседники, которых можно определить словом «гении», и с точки зрения творчества они были фигурами не менее значительными, чем Бродский. Но как интеллектуальная машина, когда она раскручивалась на моих глазах (у меня от этого дух перехватывало, я до сих пор помню это ощущение), он был на голову выше всех остальных, с кем мне повезло встретиться.

— А каково было его отношение к обществу и власти?

— В этом смысле он являет собой редкостный образец сочетания интеллектуальной мощи с колоссальной интуицией. Он прошел жизнь, крайне редко ошибаясь в выборе правильных шагов. В той жесткой ситуации он обошелся абсолютным минимумом компромиссов. По отношению к большой четверке поэтов Бродский занимает выигрышную позицию. Они жили в гораздо более страшное время, но когда думаешь о том, как вели себя сверстники Бродского, приходишь к выводу, что они спотыкались в тех ситуациях, из которых он выходил не замаранным.

— Наверное, у него было больше развито чувство брезгливости?

— В книге Йенса Хертла «Певец изломанных линий» детально и очень тщательно анализируется, как Бродский выстраивал свою биографию. Он, безусловно, этим сознательно занимался, кроме того у него был замечательный учитель в лице Анны Андреевны Ахматовой. Думаю, если он чему научился у нее, так не поэтическим приемам, а этому мифостроительству. Он не попадался на те крючки, на которые ловились иные его современники. У Бродского было высоко развито чувство моральной чистоплотности и брезгливости, что оказало ему хорошую жизненную услугу.

Я никоим образом не рассматриваю Бродского как универсальную модель для всех. Но для меня он был одним из первых учителей на Западе. Он всегда говорил, что мы здесь никому не нужны — ни государству, ни обществу. Понимание своей роли приватного лица Бродский иронически выразил в надписи на книге, подаренной Собчаку: «Городскому голове от городского сумасшедшего».

— Но Бродский стал на Западе влиятельной фигурой...

— Более того, он оказался важным игроком в мировой культуре. За железным занавесом в Советском Союзе все шло на два счета — мировой и внутренний, и очень многие советские деятели культуры даже не пытались встраиваться в общемировую культурную иерархию. Бродский же, наоборот, был своим человеком в этой сфере. Уже 10 лет как он умер (Иосиф Бродский умер в возрасте 55 лет, 28 января 1996 г. — Ред.), а его место не занял никто. Он чувствовал себя как рыба в воде среди группы деятелей западной культуры. Например, он точно предсказывал, кто будет следующим Нобелевским лауреатом по литературе, потому что у него был доступ к тому избранному кругу людей, от которых зависела эта ситуация.

— Он говорил, что «русский литератор никогда от народа не отделяется», и приводил в пример Цветаеву, которая нищенствовала в Гражданскую войну...

— Он и сам был таким, хотя его любят зачислять по элитарному ведомству. И его рассуждения о единстве поэта с народом абсолютно искренние. Бродский был один из многих: ни сума, ни тюрьма не миновали его. Но в итоге эта парабола вывела его на международную космополитическую орбиту, где он тоже оказался своим. Иногда спрашивают, верил ли Бродский в Бога? Божеством, в которое он верил и которому поклонялся, был язык. Себя он считал жрецом этого божества.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 15:06:57 ]
В Бродском, безусловно, был очень силен эмоциональный элемент...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 17:29:23 ]
Мабуть усе-таки Бродському як автор ближча була Цвєтаєва, ніж Ахматова. У його творчості немає ахматівських відлунь, ні текстуально, ні духовно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 17:58:43 ]
Бродський казав якось, що саме А.А.А. він зобов"язаний своїми найкращими людськми якостями. "Мы говорили буквально обо всем – меньше всего о поэзии".
А осб ще із спогадів: "Мы шли к ней, потому что она каши души приводила в движение, потому что в ее присутствии ты как бы отказывался от себя, от того душевного, духовного - да не знаю уж, как это там называется - уровня, на котором находился... Ибо строка эта, адресованная человеку, на самом деле адресована всему миру, она - ответ души на существование. Примерно этому - а не навыкам стихосложения - мы у нее и учились".
Тому "духовні" відлуння таки були.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 18:21:46 ]
Так, але поетичний дух його письма все-таки ближчий до цвєтаєвського.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 19:04:31 ]
Так з цим ніхто і не сперечається ніби :) Близьке світосприйняття породжує й близкість поетичного духу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 19:28:03 ]
А от цікаво, якби Цвєтаєва дожила до моменту поетичного становлення Бродського, то чи товаришували би вони?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 19:35:44 ]
Думаю, так, хоча це була б гарячкувата дружба. Втім, мабуть, Марина б йому присвятила вірш. І не один :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 20:12:34 ]
Це точно!