Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.21
23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
2026.01.21
21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
2026.01.21
20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
2026.01.21
18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
2026.01.21
14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
2026.01.21
14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
2026.01.21
05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
2026.01.21
01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
2026.01.20
10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
ОСОЗНАННЫЙ КОНТРОЛЬ.
Впрочем, и с негативным путём та же история, люди погружаются в него всё глубже и дальше, ведь они Творцы и имеют право выбирать это. Говорят же, что многие видят огонь и пожары, беды и несчастья. А другой, в тоже время, идёт по углям босыми ногами, даже не замечая этого. Он окрылён светом и любовью, в его жизни приумножается свет и любовь, поэтому он защищён светом и любовью от собственного же негатива, потому что другого не существует. И он — источник и проводник любви и света для всех тех, кто готов отбросить страхи и печали и всё-таки поискать в мире свет, а его намного больше чем тьмы, нужно просто открыть глаза. Итак, вся наша жизнь – набор наших убеждений. Один убеждён, что ему необходимо свернуть горы, чтобы познать, месяцами лечиться, чтобы выздороветь, перетерпеть полгода, чтобы стало лучше, тяжело трудиться, чтобы стало легче…
Другой в то же время, подумал, что его мир — светел, лёгкость по жизни – это его кредо, счастье – это стиль его существования, любовь – это смысл всех смыслов. И всё, потом он просто дал всему этому проявиться. А результат бывает очень даже неожиданно великолепным. Но первый упорно шёл к своему труднодостижимому счастью, и обрёл его трудным путём, ведь сам захотел не разрешить себе упростить путь своими убеждениями. Поэтому думаем. Думаем всегда, когда что-то говорим и решаем. Не поленитесь проконтролировать и выразить для себя свои намерения более удобным, хоть и непривычным с точки зрения многих, образом. Оглянитесь, ведь люди сами вам расскажут какие убеждения руководят их жизнью. Один убеждён, что ему трудно, другой, что постоянно болен… Как же люди не боятся говорить такое?! Постоянно подтверждая и закрепляя такой результат. А всё дело в том, что они просто не знают, что владеют инструментом творения своей жизни. Поэтому живут неосознанно.
В этом тексте мне захотелось напомнить об ответственности, которую мы несём за всю свою жизнь. Напомнить о той силе, которой мы обладаем. И пожелать всем учиться контролировать себя полностью, не пускать всё на самотёк. Поначалу это будет не очень просто. Но понимая, чем мы рискуем, делать это, работать с каждой мыслью, любое негативное проявление объяснять себе и направлять в позитивное русло, становится значительно легче. Это путь Творца. И результат того стоит. Ведь мы все осознанно и неосознанно хотим Добра, Света и Любви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ОСОЗНАННЫЙ КОНТРОЛЬ.
Пока человек не сдаётся, он сильнее своей судьбы.
Эрих Ремарк
Осознанный контроль-это очень важно. Каждое слово, мысль, эмоцию, намерение и реакцию следует взять под контроль, понимая всю ответственность каждого мгновения, понимая силу каждой минуты нашего сознания. Итак. Представляем себя на заснеженном холме. Слева и справа – жизнь. Слева — позитивное направление, справа – негативное. Конечно же, иногда, ради позитива, мы сознательно создаём определённую долю негатива, но это уже другая история. Вернёмся к холму. Стоим мы на нём, на вершине, подумали позитивно – кинули снежку в одну сторону холма, она покатилась и увеличилась в огромный шар. Подумали негативно, покатился наш шар снежным комом в другую сторону. Вот так нарастают и притягиваются к нам все наши намерения. Но важно понимать, что действие одинаково как для осознанных намерений, так и для неосознанных. Так и живут одни с одними убеждениями и развивают их, а другие живут с совершенно противоположными и так же дают им дальнейшее развитие. Говорят, что даже всю Вселенную можно пройти по тоненькой ниточке. Это сравнение хорошо для тех случаев, когда множество людей живут в своём страшном, несправедливом мире, плачутся и не могут понять, почему им посланы такие беды. В то время как один человек из этой массы живёт в другой реальности, у него всё хорошо, он счастлив, его мир прекрасен, он развивает свою позицию и своё убеждение о мире, поэтому он идёт по своей тонкой, но надёжной ниточке во Вселенной. И со временем эта ниточка крепнет и ширится в Светлый и добрый путь. Ведь он имеет право создавать свой мир, как Творец создал свой.Впрочем, и с негативным путём та же история, люди погружаются в него всё глубже и дальше, ведь они Творцы и имеют право выбирать это. Говорят же, что многие видят огонь и пожары, беды и несчастья. А другой, в тоже время, идёт по углям босыми ногами, даже не замечая этого. Он окрылён светом и любовью, в его жизни приумножается свет и любовь, поэтому он защищён светом и любовью от собственного же негатива, потому что другого не существует. И он — источник и проводник любви и света для всех тех, кто готов отбросить страхи и печали и всё-таки поискать в мире свет, а его намного больше чем тьмы, нужно просто открыть глаза. Итак, вся наша жизнь – набор наших убеждений. Один убеждён, что ему необходимо свернуть горы, чтобы познать, месяцами лечиться, чтобы выздороветь, перетерпеть полгода, чтобы стало лучше, тяжело трудиться, чтобы стало легче…
Другой в то же время, подумал, что его мир — светел, лёгкость по жизни – это его кредо, счастье – это стиль его существования, любовь – это смысл всех смыслов. И всё, потом он просто дал всему этому проявиться. А результат бывает очень даже неожиданно великолепным. Но первый упорно шёл к своему труднодостижимому счастью, и обрёл его трудным путём, ведь сам захотел не разрешить себе упростить путь своими убеждениями. Поэтому думаем. Думаем всегда, когда что-то говорим и решаем. Не поленитесь проконтролировать и выразить для себя свои намерения более удобным, хоть и непривычным с точки зрения многих, образом. Оглянитесь, ведь люди сами вам расскажут какие убеждения руководят их жизнью. Один убеждён, что ему трудно, другой, что постоянно болен… Как же люди не боятся говорить такое?! Постоянно подтверждая и закрепляя такой результат. А всё дело в том, что они просто не знают, что владеют инструментом творения своей жизни. Поэтому живут неосознанно.
В этом тексте мне захотелось напомнить об ответственности, которую мы несём за всю свою жизнь. Напомнить о той силе, которой мы обладаем. И пожелать всем учиться контролировать себя полностью, не пускать всё на самотёк. Поначалу это будет не очень просто. Но понимая, чем мы рискуем, делать это, работать с каждой мыслью, любое негативное проявление объяснять себе и направлять в позитивное русло, становится значительно легче. Это путь Творца. И результат того стоит. Ведь мы все осознанно и неосознанно хотим Добра, Света и Любви.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
