ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ШЕДЕВР.

Ум – это весьма изощренный сказочник… Из ложной идеи «твоей» персональной отдельности… Он создает личную историю и контекст для интерпретаций… Теперь, на нем основываясь, он рассказывает бесконечные байки… О том, как всё обстоит «на самом деле» и что с этим делать… Что нужно, а что нет, что правильно и полезно, а что вредно… Однажды он начинает рассказывать потрясающую историю… О том, как преодолеть «отдельность» и вырваться на свободу!.. Эта очередная красивая «правильная» и «духовная» теория… Объясняющая, как наконец похоронить несуществующий труп… Она оживляет его снова и снова, бесконечное количество раз!.. И делает его неуязвимым, страшным и очень-очень реальным!..

Нго-Ма

Ум — один из чудеснейших механизмов. Наука до сих пор не смогла создать ничего подобного. Ум остается шедевром — сложным, невероятно могущественным, с обилием возможностей. Наблюдайте за ним! Наслаждайтесь им! Только не наблюдайте за ним как за врагом, потому что если вы увидите в уме врага, вы не сможете за ним наблюдать. Вы приняли предвзятое решение, вы уже «против». Вы решили, что с умом что-то не так, заранее сделали свой вывод. А всякий раз, когда вы смотрите на кого-то как на врага, вы не способны смотреть вглубь. Вы избегаете смотреть в глаза, вы отводите взгляд. Наблюдать за умом — значит смотреть на него с глубокой любовью, с глубоким уважением, почтением, ведь он — подарок вам от Бога! В уме, как таковом, нет ничего плохого. В мышлении, как таковом, нет ничего плохого. Это прекрасный процесс, как и многие другие процессы. Плывущие по небу облака прекрасны — чем же хуже мысли, плывущие по внутреннему небу? Распускающиеся на деревьях цветы прекрасны — чем же хуже мысли, расцветающие в вашем существе? Стремящаяся к океану река прекрасна — чем же хуже поток мыслей, стремящийся к своей неведомой судьбе? Разве это не прекрасно? Смотрите с глубоким благоговением. Не будьте бойцом, будьте влюбленным. Наблюдайте тончайшие нюансы ума; внезапные повороты, изящные повороты; неожиданные прыжки и изгибы; игры, в которые играет ум; грезы, им сплетаемые, — воображаемые, вспоминаемые; тысячу и одну проекцию, создаваемые им. Наблюдайте! Стоя в стороне, в отдалении, не будучи вовлеченным, вы постепенно начнете ощущать...( зазоры)

Зов Божий длится, не нарушив
Ничем вещей привычный ход.
Он просто, ввинчиваясь в душу
Все глубже, глубже нас ведет.
Еще... еще... И вот, минуя
За слоем слой, за часом час,
В нас открывает щель сквозную
И вдруг выводит нас из нас.


Зинаида Маркина

Да, где-то там, во тьме сердечной,
Во глубине мелькнул зазор -
И ты выходишь в бесконечность,
Как из темницы на простор.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-06-02 20:56:16
Переглядів сторінки твору 918
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Езотерика чи ж бо справжня реальність?
Автор востаннє на сайті 2024.11.17 08:05
Автор у цю хвилину відсутній