
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.07
08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
2025.07.06
22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
Хай народяться мрії живі!
Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,
Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.
2025.07.06
18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.
2025.07.06
16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув
2025.07.06
10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.
Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
2025.07.06
05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.
2025.07.05
21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Вірші
Свята Земля
«Земля Ізраїлю освячена більше, ніж решта земель».
Єрусалимський Талмуд, Кляїм,1:6
Земля Ізраїлю та народ Ізраїлю пасують одне одному
і пов’язані одне з одним.
Бемідбар раба, 23:5
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм, Назарет, Йордан і Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля,так до робочих рук охоча,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...
...Незвична доля їй судилась.
Немовби удова, страждала,
Як зайди залишали їй
Болота, терни, колючки, руїни...
Слізьми пророків зрошена сповна
І кров’ю поколінь, гнаних у рабство.
Тепер пшеницею колоситься вона,
Зеленими оазами в пустелі,
І світ притягує, наче той магніт...
Навдивовижу Свята Земля ще й тим,
Що призабута мова Божа
Після століть серед чужинських мов
З тісняви синагог у світ широкий вийшла,
Навіть туристові так хочеться нею говорить.
І все ж прибулець знайде щось «не так»
І подумки (а чи й уголос ) господарів осудить:
Хто за надмірний гвалт і крик,
А хто за одяг, далекий од європейських мод,
Чи за штани чоловіків, що нижче черева і гузна...
І ще багато що в око впаде,
Бо, як-то кажуть, збоку завше видніше...
...Так, є за що народ цей твердошиїй гудить
(Хоча без нього не було б i праведника Йсуса.
І хтозна, чи названа була б оця Земля Святою),
Та тільки не за те, що лібералам любо:
Віддать її тому, кому вона ніколи не була святою,
Хто ще століття тому в найми йшов сюди,
Тепер же заповзявся нею володіти.
Ізраїль слухає чужих і своїх «спеців»
І віддає сади, добуті мозолями й потом,
На ще одні для терористів полігони.
Тим, кому ще із садка дитячого бачиться,
Як у нове вигнання йдуть юдеї й плачуть...
...І все ж є що поставити Ізраїлю на карб:
У намірі буть, як усі, почав він забувать,
За що обрав його Всевишній –
Взірцем для всіх народів буть
І Боже слово людству донести пречистим...
...Може,і світ од скверни очистився б скоріш.
P.S.
«Простив Всевишній Ізраїлю ідолопоклонство, блуд і пролиття невинної крові, а зневажання Тори - не простив» (Єрусалимський Талмуд, Хаґіґа, 1:7).
----------------------------
Йдеться про небачене доти в світі явище – відродження івриту, що став народною і державною мовою.
Тора -П'ятикнижжя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Свята Земля
«Земля Ізраїлю освячена більше, ніж решта земель».
Єрусалимський Талмуд, Кляїм,1:6
Земля Ізраїлю та народ Ізраїлю пасують одне одному
і пов’язані одне з одним.
Бемідбар раба, 23:5
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм, Назарет, Йордан і Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля,так до робочих рук охоча,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...
...Незвична доля їй судилась.
Немовби удова, страждала,
Як зайди залишали їй
Болота, терни, колючки, руїни...
Слізьми пророків зрошена сповна
І кров’ю поколінь, гнаних у рабство.
Тепер пшеницею колоситься вона,
Зеленими оазами в пустелі,
І світ притягує, наче той магніт...
Навдивовижу Свята Земля ще й тим,
Що призабута мова Божа
Після століть серед чужинських мов
З тісняви синагог у світ широкий вийшла,
Навіть туристові так хочеться нею говорить.
І все ж прибулець знайде щось «не так»
І подумки (а чи й уголос ) господарів осудить:
Хто за надмірний гвалт і крик,
А хто за одяг, далекий од європейських мод,
Чи за штани чоловіків, що нижче черева і гузна...
І ще багато що в око впаде,
Бо, як-то кажуть, збоку завше видніше...
...Так, є за що народ цей твердошиїй гудить
(Хоча без нього не було б i праведника Йсуса.
І хтозна, чи названа була б оця Земля Святою),
Та тільки не за те, що лібералам любо:
Віддать її тому, кому вона ніколи не була святою,
Хто ще століття тому в найми йшов сюди,
Тепер же заповзявся нею володіти.
Ізраїль слухає чужих і своїх «спеців»
І віддає сади, добуті мозолями й потом,
На ще одні для терористів полігони.
Тим, кому ще із садка дитячого бачиться,
Як у нове вигнання йдуть юдеї й плачуть...
...І все ж є що поставити Ізраїлю на карб:
У намірі буть, як усі, почав він забувать,
За що обрав його Всевишній –
Взірцем для всіх народів буть
І Боже слово людству донести пречистим...
...Може,і світ од скверни очистився б скоріш.
P.S.
«Простив Всевишній Ізраїлю ідолопоклонство, блуд і пролиття невинної крові, а зневажання Тори - не простив» (Єрусалимський Талмуд, Хаґіґа, 1:7).
----------------------------
Йдеться про небачене доти в світі явище – відродження івриту, що став народною і державною мовою.
Тора -П'ятикнижжя
Найвища оцінка | Анатолій Криловець | 6 | Майстер-клас / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Мішель Платіні | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Псалом 50-й (для Асафа)"
• Перейти на сторінку •
"Задля злагоди в домі (з добірки «Поміж рядками Аґади")"
• Перейти на сторінку •
"Задля злагоди в домі (з добірки «Поміж рядками Аґади")"
Про публікацію