Багато є в нас віршів і пародій,
В яких нема ні змісту, ні мелодій,
І гумору в пародіях катма,
Зате по вуха бур’яну в городі.

* * *
У тебе грошей – кури не клюють,
І кури яйця золоті несуть.
А як немає в тебе вірних друзів,
Тоді про щастя назавжди забудь.

* * *
Чолом небес високих я сягну,
Як слави не співатиму вину.
Якщо не буду в келих заглядати,
То істини пізнаю таїну.

* * *
О Музо з яснозорими очима,
В душі вогонь палає невгасимий,
І я відчув нуртуючим єством, –
Летять у душу, як жар-птиці, рими.

* * *
Сказав я «зась!» печалі й давній тузі,
Бродитиму з коханою у лузі,
Шукатимемо згублену зорю,
Допоки ще не догадались «друзі».

* * *
Втамую спрагу я з криниці слова,
І від зерна відсіється полова.
Здається, що напився досхочу,
Та через мить я припадаю знову.

* * *
Хто спить весь день, не кліпнувши очима,
Тому не треба ні Москви, ні Риму.
А хто пильнує навіть уночі,
Той піде пішки до Єрусалиму.