"Чи є плебейське що в моїм лиці?
В моїх чуттях, і помислах, і мові?"

Іван Франко

Тебе я, Господи, молю,
Зглянься на край, який люблю,
Де день новий вже кволо уповза
У привідчинені нові державні двері.

Де з гір Самець у Золотую Липу
Й Дністрові плеса поспіша зайти,
Де ще героям, Господи, прости,
Не всі поставлені хрести.

Де шлях вкажи до правди від омани
І владоможців виведи з туману,
Де у вождів неправди словеса
Вже правди викосить коса.

Зглянься на світ – великий і далекий,
Де діти розлетілись мов лелеки,
Поглянь, помилуй і благослови
Оті поля, садочки і стави,

Спаси небоговибраний наш люд
З лихих обіймів заздрісних приблуд.
Коли ж закінчиться безглузда одіссея,
Діждемось Вашингтона і Мойсея?

Коли на наш неноєвий ковчег
Не виповзуть хамелеони й хами,
Й не станем вже чужинськими рабами,
Бо вже не схочуть других Жовтих Вод,

Де твань їх засмоктала у потопах.
Й не схочуть нині вдруге Конотопу...
І злий не стане під святі знамена,
Змете акторів душ злих Мельпомена,

З Майдану зрадників оскверненая сцена,
Що згаяли благословенний час,
За що моливсь Майдан в недобрий час
Благаю, Господи тебе, помилуй нас.

Де дивлячись нам заздрили народи,
І мудрістю Ти люд мій осіни,
І весла освяти і дай човни,
І чвари всередині припини,

Бо не раби ми, Боже, не плебеї
Чужих народів, лиш Твої сини,
То ж прошу, Господи, вчини:

Хай щезнуть з нашої святої України
Московські тварі! Боже, прожени!
Й навік залишать наш благословенний край,
Тебе благаю, Боже, волю дай!
23.08.2022