Нема у нього всяких модних штучок
чи блиску позолоти, чи химер.
В його поезії – все те, що серце мучить,
все те, у що він вірить дотепер.

Всі кажуть – скромний, наче поле жита.
Щоденно Богу дякує за те,
що дав йому це прагнення – любити,
у дощ і в сніг, і в сонце золоте.

У нього слово – щире і правдиве,
дзвінке і світле, справжнє, наче хліб,
наповнене величним сонцем віри,
любові щирої до рідної землі.

Нехай же небеса благословляють
оцього скромного, простого чоловіка,
дарують радість, визнання і славу
людині з серцем щедрим і великим!