ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.04
19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
2026.07.04
07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
2026.07.04
05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ
1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов
2026.07.03
22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
2026.07.03
20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Поеми
Цвіркун
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цвіркун
Покійна теща,
Царство їй Небесне,
не зятя бачила - дочку.
А з нею за спиною
мовчки, чесно -
майбутній зять...
у доньки на гачку!
Донька вважає,
що рятує хлопця,
бо мама
оженитись
не дає...
Спитала теща:
- Любиш хоч,
чого б це!?
Сказала:
- Дуже... Дуже!
Хай він є...
Розчаруватись?
Поступитись долі?
Покійна теща
робить деруни.
А того літа
як ніколи в полі
довкола дому -
цвіркуни.
За браком розуму, грошей
він поступивсь жіночій волі.
Усе щось - як не у людей!
Ось тільки проти він квасолі.
Готує теща лопатки*,
а він даремно, що голодний,
узяв до рота два шматки
і виплюнув... Чому не згодний?
В траві співають цвіркуни -
не розуміє мови теща.
Квасолі не їдять вони
в Чернігові чи це щось дещо?
Її дитина, і таке -
дивакуватий! Звідки взявся?
Чи буде з ним життя легке,
чи, може, рекетир - сюди сховався?
І тільки дивні цвіркуни
не замовкали ні на вечір.
Робила теща деруни:
не лопатки уже й не лечо*.
Не вчити цвіркунам бичка
належних функцій мужичка.
А слід багато що могти -
і як що з'їсти, де лягти...
На осінь зникли цвіркуни.
Не на роки - на більше... Сни!
Відкоркувався з пляшки джин -
багато вуличок, вітрин.
І почуття провини. Бо
тому - "Шанель", тому - "Шабо".
За браком розуму, грошей
так важко втертись до людей.
Сопе в дві дірочки бичок:
"Шерифа" не його значок,
а орден "Кум" (медаль "Кума")
дружина матиме сама.
Горять, згорають сірники -
мигтять, як вогники, роки...
Шукає матір місця -
не знайде.
Вмирає матір... Листя -
молоде.
Болить усе їй тіло,
смерть іде...
Аби хоч не боліло
де-не-де.
"Швидка" везе уколи,
тільки кров
оголюється й гола
знов і знов.
Розбещена хвороба -
не любов.
Напередодні гроба
вечір йшов.
Син вийде із будинку,
де - старі,
знайде собі зупинку
у дворі.
"Життя - це не наркотик," -
кажуть всі.
Відчує раптом дотик
на нозі...
Повернеться й матусі,
як жартун,
в бадьорім скаже дусі:
- Був цвіркун...
Цвіркун мені на ногу
сам стрибнув...
Зі мною (до порогу)
вічність був.
19.08.2013
Царство їй Небесне,
не зятя бачила - дочку.
А з нею за спиною
мовчки, чесно -
майбутній зять...
у доньки на гачку!
Донька вважає,
що рятує хлопця,
бо мама
оженитись
не дає...
Спитала теща:
- Любиш хоч,
чого б це!?
Сказала:
- Дуже... Дуже!
Хай він є...
Розчаруватись?
Поступитись долі?
Покійна теща
робить деруни.
А того літа
як ніколи в полі
довкола дому -
цвіркуни.
За браком розуму, грошей
він поступивсь жіночій волі.
Усе щось - як не у людей!
Ось тільки проти він квасолі.
Готує теща лопатки*,
а він даремно, що голодний,
узяв до рота два шматки
і виплюнув... Чому не згодний?
В траві співають цвіркуни -
не розуміє мови теща.
Квасолі не їдять вони
в Чернігові чи це щось дещо?
Її дитина, і таке -
дивакуватий! Звідки взявся?
Чи буде з ним життя легке,
чи, може, рекетир - сюди сховався?
І тільки дивні цвіркуни
не замовкали ні на вечір.
Робила теща деруни:
не лопатки уже й не лечо*.
Не вчити цвіркунам бичка
належних функцій мужичка.
А слід багато що могти -
і як що з'їсти, де лягти...
На осінь зникли цвіркуни.
Не на роки - на більше... Сни!
Відкоркувався з пляшки джин -
багато вуличок, вітрин.
І почуття провини. Бо
тому - "Шанель", тому - "Шабо".
За браком розуму, грошей
так важко втертись до людей.
Сопе в дві дірочки бичок:
"Шерифа" не його значок,
а орден "Кум" (медаль "Кума")
дружина матиме сама.
Горять, згорають сірники -
мигтять, як вогники, роки...
Шукає матір місця -
не знайде.
Вмирає матір... Листя -
молоде.
Болить усе їй тіло,
смерть іде...
Аби хоч не боліло
де-не-де.
"Швидка" везе уколи,
тільки кров
оголюється й гола
знов і знов.
Розбещена хвороба -
не любов.
Напередодні гроба
вечір йшов.
Син вийде із будинку,
де - старі,
знайде собі зупинку
у дворі.
"Життя - це не наркотик," -
кажуть всі.
Відчує раптом дотик
на нозі...
Повернеться й матусі,
як жартун,
в бадьорім скаже дусі:
- Був цвіркун...
Цвіркун мені на ногу
сам стрибнув...
Зі мною (до порогу)
вічність був.
19.08.2013
* закарпатська кухня
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2602 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2602 seconds