ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.05
02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!
У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...
2026.04.04
14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.
2026.04.04
13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.
У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,
2026.04.04
11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.
2026.04.04
09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.
Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.
Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий
2026.04.04
07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені
Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би
2026.04.04
07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.
2026.04.03
23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
2026.04.03
22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
2026.04.03
21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
2026.04.03
21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р
2026.04.03
16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.
На засніженій вулиці змерзлі машини по
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.
На засніженій вулиці змерзлі машини по
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Поеми
Цвіркун
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цвіркун
Покійна теща,
Царство їй Небесне,
не зятя бачила - дочку.
А з нею за спиною
мовчки, чесно -
майбутній зять...
у доньки на гачку!
Донька вважає,
що рятує хлопця,
бо мама
оженитись
не дає...
Спитала теща:
- Любиш хоч,
чого б це!?
Сказала:
- Дуже... Дуже!
Хай він є...
Розчаруватись?
Поступитись долі?
Покійна теща
робить деруни.
А того літа
як ніколи в полі
довкола дому -
цвіркуни.
За браком розуму, грошей
він поступивсь жіночій волі.
Усе щось - як не у людей!
Ось тільки проти він квасолі.
Готує теща лопатки*,
а він даремно, що голодний,
узяв до рота два шматки
і виплюнув... Чому не згодний?
В траві співають цвіркуни -
не розуміє мови теща.
Квасолі не їдять вони
в Чернігові чи це щось дещо?
Її дитина, і таке -
дивакуватий! Звідки взявся?
Чи буде з ним життя легке,
чи, може, рекетир - сюди сховався?
І тільки дивні цвіркуни
не замовкали ні на вечір.
Робила теща деруни:
не лопатки уже й не лечо*.
Не вчити цвіркунам бичка
належних функцій мужичка.
А слід багато що могти -
і як що з'їсти, де лягти...
На осінь зникли цвіркуни.
Не на роки - на більше... Сни!
Відкоркувався з пляшки джин -
багато вуличок, вітрин.
І почуття провини. Бо
тому - "Шанель", тому - "Шабо".
За браком розуму, грошей
так важко втертись до людей.
Сопе в дві дірочки бичок:
"Шерифа" не його значок,
а орден "Кум" (медаль "Кума")
дружина матиме сама.
Горять, згорають сірники -
мигтять, як вогники, роки...
Шукає матір місця -
не знайде.
Вмирає матір... Листя -
молоде.
Болить усе їй тіло,
смерть іде...
Аби хоч не боліло
де-не-де.
"Швидка" везе уколи,
тільки кров
оголюється й гола
знов і знов.
Розбещена хвороба -
не любов.
Напередодні гроба
вечір йшов.
Син вийде із будинку,
де - старі,
знайде собі зупинку
у дворі.
"Життя - це не наркотик," -
кажуть всі.
Відчує раптом дотик
на нозі...
Повернеться й матусі,
як жартун,
в бадьорім скаже дусі:
- Був цвіркун...
Цвіркун мені на ногу
сам стрибнув...
Зі мною (до порогу)
вічність був.
19.08.2013
Царство їй Небесне,
не зятя бачила - дочку.
А з нею за спиною
мовчки, чесно -
майбутній зять...
у доньки на гачку!
Донька вважає,
що рятує хлопця,
бо мама
оженитись
не дає...
Спитала теща:
- Любиш хоч,
чого б це!?
Сказала:
- Дуже... Дуже!
Хай він є...
Розчаруватись?
Поступитись долі?
Покійна теща
робить деруни.
А того літа
як ніколи в полі
довкола дому -
цвіркуни.
За браком розуму, грошей
він поступивсь жіночій волі.
Усе щось - як не у людей!
Ось тільки проти він квасолі.
Готує теща лопатки*,
а він даремно, що голодний,
узяв до рота два шматки
і виплюнув... Чому не згодний?
В траві співають цвіркуни -
не розуміє мови теща.
Квасолі не їдять вони
в Чернігові чи це щось дещо?
Її дитина, і таке -
дивакуватий! Звідки взявся?
Чи буде з ним життя легке,
чи, може, рекетир - сюди сховався?
І тільки дивні цвіркуни
не замовкали ні на вечір.
Робила теща деруни:
не лопатки уже й не лечо*.
Не вчити цвіркунам бичка
належних функцій мужичка.
А слід багато що могти -
і як що з'їсти, де лягти...
На осінь зникли цвіркуни.
Не на роки - на більше... Сни!
Відкоркувався з пляшки джин -
багато вуличок, вітрин.
І почуття провини. Бо
тому - "Шанель", тому - "Шабо".
За браком розуму, грошей
так важко втертись до людей.
Сопе в дві дірочки бичок:
"Шерифа" не його значок,
а орден "Кум" (медаль "Кума")
дружина матиме сама.
Горять, згорають сірники -
мигтять, як вогники, роки...
Шукає матір місця -
не знайде.
Вмирає матір... Листя -
молоде.
Болить усе їй тіло,
смерть іде...
Аби хоч не боліло
де-не-де.
"Швидка" везе уколи,
тільки кров
оголюється й гола
знов і знов.
Розбещена хвороба -
не любов.
Напередодні гроба
вечір йшов.
Син вийде із будинку,
де - старі,
знайде собі зупинку
у дворі.
"Життя - це не наркотик," -
кажуть всі.
Відчує раптом дотик
на нозі...
Повернеться й матусі,
як жартун,
в бадьорім скаже дусі:
- Був цвіркун...
Цвіркун мені на ногу
сам стрибнув...
Зі мною (до порогу)
вічність був.
19.08.2013
* закарпатська кухня
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.506 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.506 seconds