ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нінель Новікова (1949) / Вірші

 Кому дістанешся?
Образ твору Зелена молодіж у барах
Крізь соломинки смокче «муть».
«Тузи» пузаті на Канарах
«Текілу» та «Мартіні» п’ють.

А виснажені та старенькі,
«Кравчучки» тягнучи риплять,
Щоб і онуків молоденьких
І «пузанів» нагодувать.

Хоча вони не уявляють,
Як взяти ту сапу до рук,
Та споживати полюбляють
Свіженький, з грядочки, продукт.

Кому дістанешся ти, земле,
Як ці старенькі перемруть?
Китайці з’їдуться, напевне,
І «кров» із тебе всю доп’ють!
2013


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-08-26 13:18:29
Переглядів сторінки твору 3303
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.921 / 5.5  (5.188 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.107 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.05 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2013-08-26 13:44:54 ]
Еге ж, болить, Нінель, пече. А я колись давно у модненькому глянцевому журналі читала (і тоді не дуже йняла віри), що люди повернуться до землі, до природи, з міст у села (тільки, напевне, сучасніші). Потроху зараз вже це починається, і не здається таким неймовірним, а навіть багатьом бажаним. Гадаю, Ваші рядки - крок до роздумів у тому напрямку, Нінель!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-08-26 16:06:13 ]
Дякую, Олесю. за розуміння. Важко дивитись, коли до нашого "дачного" автобусу сходяться дуже старенькі люди, з ціпочками, майже незрячі... А потім ще завозять і заносять відра та валізи з овочами дітям та онукам. які не завжди, навіть, вийдуть на зупинку, щоб зустріти та допомогти...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-08-26 16:52:47 ]
Болюча тема... Про це треба писати, Ніночко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-08-26 17:29:46 ]
Дякую, Інно! Тема насправді, дуже серйозна і болюча...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-08-26 22:52:05 ]
Душа дійсно болить від цієї правди. Але молодь треба виховувати, щоб допомагала. Хто молодь балував у дитинстві, жалів, таке й мають, що не вийде на зупинку і не поможе! Думаю, Олеся має рацію в тому, що тенденція повернення до природи і села є, особливо це у великих знедуховлених містах відчувається. Вірю, що наш народ буде господарем на своїй землі, йому просто треба відновитися, регенеруватися, щоб знову народилися оті винищені "куркулі" - справжні господарі своєї землі. І тоді все буде гаразд. А такий сильний народ, як китайці тільки може навчити, як любити свою землю і традиції, і як поважати інші народи. Я навчався з китайцями у педуніверситеті на вокалі в Києві. Вони розмовляли українською і співали українських пісень так, що сльози капали з очей. Мені хотілося у відповідь вивчити китайську народну пісню і заспівати.
Розумію Ваш біль, Нінеле, питання підняте вчасно і правильно, щоб спонукати до роздумів.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-08-27 08:17:59 ]
Дякую, пане Ярославе, за душевний, розумний та справедливий коментар. Погоджуюсь з кожним Вашим словом, але ж поки що картина дуже невтішна.
Сподіваємось на споконвічну, закладену в генах нашого народу, любов до землі!
Щиро з повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-08-27 02:27:18 ]
Пузані на Канарах розкошують за рахунок тих, хто ще до пенсії не дожив, і, можливо, не доживе при сучасному рівні охорони здоров'я пересічних українців, а щодо молоді, то інколи вони бувають праві, коли не хочуть витрачати час на "фазенди", їм бажано інші орієнтири у житті мати, більш успішні... хоча, пройде час, і частина з них повернеться до витоків... Але все одно, тема бабусь, залишених сам-на-сам зі своїми проблемами, є актуальною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-08-27 08:19:55 ]
Приємно читати такі виважені, небайдужі коментарі.
Щиро дякую, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-27 15:06:20 ]
Велика життєва правда, пані Ніло! Цю неприховану правду відкривали й поширювали Шевченко, Франко, Коцюбинський... Щиро дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-08-27 16:43:18 ]
Пане Юрію! Щиро дякую за розуміння та щедрість Вашого серця! Хай Вам завжди буде добре! З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2013-08-28 17:21:24 ]
Дуже сильний і дуже потрібний вірш. Дякуємо
і влоняємось до землі, яку не віддамо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-08-28 19:55:51 ]
Приємно таке взаєморозуміння. Дякую за коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-02 22:36:01 ]
Люблю землю. Хоч і живу в Франківську,
але беру в оренду трохи землі , так щоб
після роботи мати змогу босому попрацювати
на землі. Допомагає тільки наймолодший син.
Двоє старших - навідріз відказалися цього
року допомагати. Земля дає людині силу
, якщо ти робиш все з любовю.
Дякую Вам за вірш і за любов до землі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-09-08 18:26:55 ]
А Вам, Мішелю, уклін за ці слова та працю на Землі!
З повагою