
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
Бутель…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бутель…
(ескіз з натури місцевою говіркою)
… ніс під пахвою Степан Хамелюк на прізвисько Пляцок, вийшовши з власного двору…певно він був дуже сердитий… Вслід йому гукала його дружина.
- Дивисі мені! Абись не забув…
Степан навіть не обернувся, лиш пискнув собі тихо під носа, перекривлюючи її тоненький голосок.
– Дивюсі, дивюсі – не забуду-буду… - і пішов. Під пахвою він міцно тримав трьохлітрового бутля, закритого білою поліетиленовою кришкою. Відійшовши метрів зо двісті від хати, Степан припер того бутля до плота, зняв кришку і відпив чотири ковтки… Це побачив Іван на прізвисько Німец, що якраз тер для свині мамута,* - принюхався… і хоч було далеченько, аби можна було щось занюхати, йому чітко причудився запах міцної самогонки - аж слинка потекла... Коли Степан рушив далі, Іван, підтягнувши соплі, мов загіпнотизований, пішов слідом… з теркою в руці. Дорога ішла вниз: справа - гора Гай, зліва, внизу, - оболоня, де паслися корови, і далі місток через річку Коропець, а там вже містечко Підгайці. Степан працював в Укртелекомі монтером, як він прижартовував, старшим по дротях. Не доходячи кілька метрів до моста, він знову відкрив бутля… Тільки-но зробив пару ковтків, як тут підбігає задиханий Німец.
- Дай мені…Ги-ги! Випити… Ги-ги! Ну хоць сто грам!
- Вступисі Їваську мені туво… з перед вочей – не нервуй мене!
Але Іван вже почав видирати бутля з рук… Степан кремезніший і значно вищий за того Німця… Та Німец, знаючи лагідну Степанову вдачу та його добродушність, нагліє як та свиня негодована, для котрої він тільки-що тер буряка.
- Ну ти, … твою мать. Зажерсі! Туваришови сто грам жилуєш**… - і давай брати Степана за горло, але той сьогодні, мов з «цепа зірвався»: як розвертає Івана, та як дає копняка, що той, бідний, з розгону, аж збігає вниз на оболоню… а там зашпортується за високого будяка тай… лицем в свіже коров’яче г…но…
Степан постояв трохи, потім махнув рукою, спересердя плюнув, повернувся тай пішов далі.
У дворі Телекому, в курильні, де був невеликий столик і дві лавки, сів, зняв з бутля кришку і почав пити. Тут нагодився Ігор на прізвисько Сосіска.
- О! Хлопці, ходіт сюда! Стефко бутель самогонки приніс. Скорше, скорше, бо сам вип’є…
За якусь мить уся бригада монтерів була в зборі… і двістіграмовий гранчастий стакан з’явися, не знати звідки, і дві байди*** хліба, намащені смальцем із шкварками… Хотіли забрати в Степана бутель – не дає.
- Ти чо, Стьопа?
- Вступітсі хлопці гет від мене…
Але де там - трохи поморочились, відібрали бутель і регочуть.
- І чого то він такий жмотний став… два дни всього на роботі не був…
- Що там тобі голову помінєли в тій клініці, чи що?
Степан поривався відібрати бутля…
- Хлопці, прошу вас, не позорте мене!
Але до хлопців ще не доходило у чому справа, аж тут бригадир Гриць налив півстакана…
- Ну, поїхали! – випив… і здивовано сказав: та то ж вода!
Всі аж повідкривали роти…
- А ви думали, що я вам горівки приніс… ага, з якого би то хрена? - То мені позавчора, як камінь в нирці роздробили, пан дохтор приписали аби м дві літри води в день випивов, щоб пісок виходив…
- То ти аж з дому воду сюда пер!? Що в крані нема?..
- А ти мої Маринці поясни - завеласі, ніби навжена (він почав тоненьким голосом перекривляти голос своєї жінки) - дивисі мені - пий воду! Стілько грошів за операцию вікінули… Ти єк не будеш мати в бутлику води, то не буш пив, я ті добре знаю…
- А-а-а, то тепер зрозуміло, чо ти такий навіжений зранє, – сказав бригадир Гриць, - ну що хлопці, підтримаєм товариша в біді – хто скілько має?.. Горівка найліпше камінці виганяє! Біжи, Їгорку, по флєшку**** і…сосиску!
* Мамут - великий кормовий буряк.
** жилує – жаліє.
*** бАйда – скибка хліба.
**** флєшка – пляшка.
2012 р. м. Вінниця.
… ніс під пахвою Степан Хамелюк на прізвисько Пляцок, вийшовши з власного двору…певно він був дуже сердитий… Вслід йому гукала його дружина.
- Дивисі мені! Абись не забув…
Степан навіть не обернувся, лиш пискнув собі тихо під носа, перекривлюючи її тоненький голосок.
– Дивюсі, дивюсі – не забуду-буду… - і пішов. Під пахвою він міцно тримав трьохлітрового бутля, закритого білою поліетиленовою кришкою. Відійшовши метрів зо двісті від хати, Степан припер того бутля до плота, зняв кришку і відпив чотири ковтки… Це побачив Іван на прізвисько Німец, що якраз тер для свині мамута,* - принюхався… і хоч було далеченько, аби можна було щось занюхати, йому чітко причудився запах міцної самогонки - аж слинка потекла... Коли Степан рушив далі, Іван, підтягнувши соплі, мов загіпнотизований, пішов слідом… з теркою в руці. Дорога ішла вниз: справа - гора Гай, зліва, внизу, - оболоня, де паслися корови, і далі місток через річку Коропець, а там вже містечко Підгайці. Степан працював в Укртелекомі монтером, як він прижартовував, старшим по дротях. Не доходячи кілька метрів до моста, він знову відкрив бутля… Тільки-но зробив пару ковтків, як тут підбігає задиханий Німец.
- Дай мені…Ги-ги! Випити… Ги-ги! Ну хоць сто грам!
- Вступисі Їваську мені туво… з перед вочей – не нервуй мене!
Але Іван вже почав видирати бутля з рук… Степан кремезніший і значно вищий за того Німця… Та Німец, знаючи лагідну Степанову вдачу та його добродушність, нагліє як та свиня негодована, для котрої він тільки-що тер буряка.
- Ну ти, … твою мать. Зажерсі! Туваришови сто грам жилуєш**… - і давай брати Степана за горло, але той сьогодні, мов з «цепа зірвався»: як розвертає Івана, та як дає копняка, що той, бідний, з розгону, аж збігає вниз на оболоню… а там зашпортується за високого будяка тай… лицем в свіже коров’яче г…но…
Степан постояв трохи, потім махнув рукою, спересердя плюнув, повернувся тай пішов далі.
У дворі Телекому, в курильні, де був невеликий столик і дві лавки, сів, зняв з бутля кришку і почав пити. Тут нагодився Ігор на прізвисько Сосіска.
- О! Хлопці, ходіт сюда! Стефко бутель самогонки приніс. Скорше, скорше, бо сам вип’є…
За якусь мить уся бригада монтерів була в зборі… і двістіграмовий гранчастий стакан з’явися, не знати звідки, і дві байди*** хліба, намащені смальцем із шкварками… Хотіли забрати в Степана бутель – не дає.
- Ти чо, Стьопа?
- Вступітсі хлопці гет від мене…
Але де там - трохи поморочились, відібрали бутель і регочуть.
- І чого то він такий жмотний став… два дни всього на роботі не був…
- Що там тобі голову помінєли в тій клініці, чи що?
Степан поривався відібрати бутля…
- Хлопці, прошу вас, не позорте мене!
Але до хлопців ще не доходило у чому справа, аж тут бригадир Гриць налив півстакана…
- Ну, поїхали! – випив… і здивовано сказав: та то ж вода!
Всі аж повідкривали роти…
- А ви думали, що я вам горівки приніс… ага, з якого би то хрена? - То мені позавчора, як камінь в нирці роздробили, пан дохтор приписали аби м дві літри води в день випивов, щоб пісок виходив…
- То ти аж з дому воду сюда пер!? Що в крані нема?..
- А ти мої Маринці поясни - завеласі, ніби навжена (він почав тоненьким голосом перекривляти голос своєї жінки) - дивисі мені - пий воду! Стілько грошів за операцию вікінули… Ти єк не будеш мати в бутлику води, то не буш пив, я ті добре знаю…
- А-а-а, то тепер зрозуміло, чо ти такий навіжений зранє, – сказав бригадир Гриць, - ну що хлопці, підтримаєм товариша в біді – хто скілько має?.. Горівка найліпше камінці виганяє! Біжи, Їгорку, по флєшку**** і…сосиску!
* Мамут - великий кормовий буряк.
** жилує – жаліє.
*** бАйда – скибка хліба.
**** флєшка – пляшка.
2012 р. м. Вінниця.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 52. Кант – про час і вірші про час (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 51. Сюжети Христенка і філософія Канта та Ніцше. (вибрані тексти Поетичних Майст"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 51. Сюжети Христенка і філософія Канта та Ніцше. (вибрані тексти Поетичних Майст"
Про публікацію