Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
ЧТО ТАКОЕ АСКЕЗА?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЧТО ТАКОЕ АСКЕЗА?
Изучайте "Бхагавад-гиту", потому что в ней дается подробнейшее описание, как правильно совершать аскезы и когда они дают максимальный результат.
Что такое аскеза? Аскеза – это ограничение чувств. Мы не позволяем своим чувствам делать все то, что они хотят, а ограничиваем их. Никак иначе накопить силу в этом мире невозможно. Но важно понять, что аскеза – это не что-то выдуманное, это связано с нашей природой. Например, есть природа моего физического тела: ночью ему нужно отдыхать, днем оно действует. Чем раньше оно встает, тем больше энергии у него будет – это закон тела. Поэтому аскеза означает, что нужно просто следовать этому правилу. Вечером не хочу спать, хочу телевизор смотреть. И аскеза состоит в том, чтобы уложить себя спать, потому что тело хочет отдыхать. Ум хочет наслаждаться, но есть природа тела, есть его законы. Аскеза означает соответствовать этим законам. Это не что-то выдуманное.
То же самое в питании. Аскеза в пище означает: не есть все, что вам нравится, но именно то, что положено человеческому существу. Например, мясо не положено есть человеческому существу, у него даже зубы для этого не приспособлены. У человека не клыки, а зубы травоядных животных, которые перемалывают пищу. Мясо не переваривается в человеческом теле, оно вообще не расщепляется. А поскольку мясо не переваривается, оно шлакуется по стенкам желудка, загрязняет кишечник, а потом шлаки разносятся по крови, по всем органам. Множество болезней связано с тем, что люди едят мясо. И результатом являются не только болезни. Это еще и агрессивность, которую люди накапливают сейчас все больше и больше. Она связана с этой энергией убийства, которую люди получают через мясо. То есть аскеза в питании означает просто есть то, что моему телу предназначено по закону природы. Это не что-то выдуманное. Не нужно сажать себя на хлеб и воду. Это просто естественное правило.
"Работа больше всего очищает сердце мужчины".
Мужчина должен стать мужчиной. Быть мужчиной означает ломать себя. Сражаться со своим эгоизмом. Идти на работу, работать. Стать честным человеком: если ты хочешь кушать, значит, надо работать. Где Бог дал, там и работай. Я замечал за собой, что могу три часа заниматься йогой, сидеть в аскезе, научился голодать… Но когда пошел работать дворником (а я всегда следил, что мне тяжело делать, и пытался научиться это делать), увидел, что мне очень тяжело. Не потому, что я не могу снег раздолбать, - психически тяжело: каждый день одно и то же, и постоянно сорят, и надо рано утром вставать, чтобы люди тебе не мешали работать… Большая аскеза. И я увидел разницу: очень легко делать йогу. Очень легко соблюдать пост. Но очень трудно работать.
Я тогда понял, что работа очищает сердце гораздо сильнее, чем йоги и посты. Это более благочестивое действие, потому что оно более аскетичное по природе. И люди часто хотят белоручками быть, для себя что-то делать… Ведь йогой занимаются для себя, пост соблюдают для себя, а работают для других. «Я хочу духовной практикой заниматься, зачем мне эти деньги…» Не нужны деньги – иди в монастырь. Никаких денег не будет. Но работать там тоже будешь, потому что тебе скажут: хорошо, ты молишься – все молятся. Но если хочешь кушать, иди и чисть картошку. Поэтому никак не обойдешься без работы, нигде.
Работа больше всего очищает сердце мужчины. А женское сердце очищает работа дома. Женщины бегут из дома, они хотят себе любую работу найти, лишь бы дома не торчать. Потому что для женщины работа дома, а на работе у нее отдых, развлечение. Поэтому женщина должна учиться работать дома, а мужчина должен учиться работать на работе. И делать духовный вид не надо.
Что такое аскеза? Аскеза – это ограничение чувств. Мы не позволяем своим чувствам делать все то, что они хотят, а ограничиваем их. Никак иначе накопить силу в этом мире невозможно. Но важно понять, что аскеза – это не что-то выдуманное, это связано с нашей природой. Например, есть природа моего физического тела: ночью ему нужно отдыхать, днем оно действует. Чем раньше оно встает, тем больше энергии у него будет – это закон тела. Поэтому аскеза означает, что нужно просто следовать этому правилу. Вечером не хочу спать, хочу телевизор смотреть. И аскеза состоит в том, чтобы уложить себя спать, потому что тело хочет отдыхать. Ум хочет наслаждаться, но есть природа тела, есть его законы. Аскеза означает соответствовать этим законам. Это не что-то выдуманное.
То же самое в питании. Аскеза в пище означает: не есть все, что вам нравится, но именно то, что положено человеческому существу. Например, мясо не положено есть человеческому существу, у него даже зубы для этого не приспособлены. У человека не клыки, а зубы травоядных животных, которые перемалывают пищу. Мясо не переваривается в человеческом теле, оно вообще не расщепляется. А поскольку мясо не переваривается, оно шлакуется по стенкам желудка, загрязняет кишечник, а потом шлаки разносятся по крови, по всем органам. Множество болезней связано с тем, что люди едят мясо. И результатом являются не только болезни. Это еще и агрессивность, которую люди накапливают сейчас все больше и больше. Она связана с этой энергией убийства, которую люди получают через мясо. То есть аскеза в питании означает просто есть то, что моему телу предназначено по закону природы. Это не что-то выдуманное. Не нужно сажать себя на хлеб и воду. Это просто естественное правило.
"Работа больше всего очищает сердце мужчины".
Мужчина должен стать мужчиной. Быть мужчиной означает ломать себя. Сражаться со своим эгоизмом. Идти на работу, работать. Стать честным человеком: если ты хочешь кушать, значит, надо работать. Где Бог дал, там и работай. Я замечал за собой, что могу три часа заниматься йогой, сидеть в аскезе, научился голодать… Но когда пошел работать дворником (а я всегда следил, что мне тяжело делать, и пытался научиться это делать), увидел, что мне очень тяжело. Не потому, что я не могу снег раздолбать, - психически тяжело: каждый день одно и то же, и постоянно сорят, и надо рано утром вставать, чтобы люди тебе не мешали работать… Большая аскеза. И я увидел разницу: очень легко делать йогу. Очень легко соблюдать пост. Но очень трудно работать.
Я тогда понял, что работа очищает сердце гораздо сильнее, чем йоги и посты. Это более благочестивое действие, потому что оно более аскетичное по природе. И люди часто хотят белоручками быть, для себя что-то делать… Ведь йогой занимаются для себя, пост соблюдают для себя, а работают для других. «Я хочу духовной практикой заниматься, зачем мне эти деньги…» Не нужны деньги – иди в монастырь. Никаких денег не будет. Но работать там тоже будешь, потому что тебе скажут: хорошо, ты молишься – все молятся. Но если хочешь кушать, иди и чисть картошку. Поэтому никак не обойдешься без работы, нигде.
Работа больше всего очищает сердце мужчины. А женское сердце очищает работа дома. Женщины бегут из дома, они хотят себе любую работу найти, лишь бы дома не торчать. Потому что для женщины работа дома, а на работе у нее отдых, развлечение. Поэтому женщина должна учиться работать дома, а мужчина должен учиться работать на работе. И делать духовный вид не надо.
Из лекции Олега Гадецкого "Путь к себе"
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
