ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2026.01.21 20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.

Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…

Олена Побийголод
2026.01.21 18:50
Із Леоніда Сергєєва

В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.

В зеніті буйствує загрозливе світило.

Ярослав Чорногуз
2026.01.21 18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.

Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --

Кока Черкаський
2026.01.21 14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.

Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,

Микола Дудар
2026.01.21 14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…

Федір Паламар
2026.01.21 11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.

Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку

Борис Костиря
2026.01.21 10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.

Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс

С М
2026.01.21 05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний

Ярослав Чорногуз
2026.01.20 12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.

Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті

Вероніка В
2026.01.20 10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком

Борис Костиря
2026.01.20 10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.

Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,

Тетяна Левицька
2026.01.20 00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.

І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 НАПРЯЖЕННАЯ СДЕРЖАННОСТЬ.
От чего зависит чувственность женщины?

Чувственность женщины проявляется во всем: в ее движениях, голосе, осанке, реакциях на происходящее. Как двигается настоящая женщина? Очень медленно и размерено, она никуда не спешит. Ей некуда спешить, она знает, что все успевает, время работает на нее, а не против. Она не борется с миром и временем. Вспомните фильм «Малена» и ту сцену, где мальчик подглядывает за Моникой Беллуччи впервые, посмотрите, как она двигается. Многие могут не согласиться – вон, мол, что она получила в итоге, но не забывайте, что это фильм и без «экшена» просто не было бы смысла снимать. На самом деле настоящая Женщина никогда не получит такой ответной реакции и прочитав статью до конца, поймете почему.

Вернемся к женской пластике. Действительно, если делать все не спеша и с удовольствием, без раздражения, постоянного поглядывания на часы и без унылых мыслей о том, что еще столько нужно всего сделать, а времени и сил так мало, любая работа не займет много времени. Чем бы женщина не занималась, силы отбирает у нее не сама работа, а постоянное дерганье самой себя (быстрей-быстрей) и чувство вины (и это самый страшный враг женственности). Современная женщина испытывает чувство вины в любой ситуации: не успела убраться во всем доме – чувствует себя виноватой, отдраила весь дом до блеска – снова чувствует себя виноватой, но уже перед собой, что так загоняет себя и не дает времени на отдых.

Женщина постоянно находится в мире чувств и ощущений – она не запрещает получать себе удовольствие, но не то удовольствие, которое показывают нам в фильмах в постельных сценах с разгромлением всей квартиры и порванной одеждой и не та радость, которая демонстрируется, купив красивое платье или съев запретный тортик. Женщина испытывает спокойную радость, внутреннюю, поскольку ей не нужно выставлять свое счастье напоказ, дабы убедить в нем всех, а заодно и себя. Она точно знает, что чувствует, знает, что счастлива и не испытывает вины за это. Ей не нужны подтверждения своей радости из вне в виде завести или привлечения внимания.

Чувственность женщиныГолос раскрывшейся женщины спокойный и ровный. Он рождается не в горле, а где-то в животе. Когда открываешь в себе женщину, приходит ощущение, что ты говоришь не ртом, а всем телом, как будто звук идет через каждую клеточку и привычный голос становится немного ниже и мелодичней. Это конечно, все красивые абстрактные фразы, но по-другому это не описать. Настоящую женщину действительно легко вычислить по голосу, он не громкий, но ее очень хорошо слышно, она никогда не переходит на крик, и тем более на визг. В ее голосе чувствуется какой-то природный, стихийный гул и, конечно же, сила. Он отражает ее спокойствие, в нем отсутствуют резкие перепады и напряженность, так же как и в ее настроении и душевном состоянии. Именно душевное равновесие является исходным компонентом, если вы просто будете сдерживать себя всякими «нельзя» (нельзя кричать, нельзя ругаться), то в голосе появится только холодная

Секрет женщины именно в том, что она не сдерживает своих чувств, не жадничает и не скупиться на любовь и объятия. На самом деле многие женские истерики от жадности и гордости – мы жадничаем дать другим свою любовь (нам, мол, самим мало, на себя еле хватает), но требуем любви от других и если не получаем, то на сцену выходит наша гордость и требует к себе «хотя бы элементарного уважения». Каждой женщине суждено понять, что любви неограниченное количество, просто нужно перестать жадничать и отдавать ее искренне, и, конечно же, полюбить себя, ведь пока вы не любите себя, вы подсознательно считаете, что любви недостойны.

Женщина постоянно чувствует и наполнена тактильными ощущениями: дуновение ветерка на коже, брызги воды, шум дождя, запах свежепостиранного белья или любимого мужчины – ей все доставляет удовольствие. Она не ворчит, что промокла под дождем, что очень жарко или дети слишком сильно расшумелись. Это следствие доверия к миру, принятия его и пребывания здесь и сейчас. Учитесь доверять окружающему пространству, не отгораживайтесь от него, пропускайте через себя. Способность чувствовать, открываться миру для новых ощущений наполняет энергией нижние энергоцентры, и именно это привлекает мужчину.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-10-06 22:47:05
Переглядів сторінки твору 948
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.11.29 23:15
Автор у цю хвилину відсутній