ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.08
22:39
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
2025.11.08
22:01
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
2025.11.08
21:08
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ
2025.11.08
16:18
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
2025.11.08
15:39
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
2025.11.08
11:46
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
2025.11.07
21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
2025.11.07
16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
2025.11.07
13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
2025.11.06
21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
2025.11.06
21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
2025.11.06
21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
2025.11.06
17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
2025.11.06
17:15
Вкривають землю втомлену тумани,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
Народжуючи зболені рядки.
Чи варто будувати точні плани,
Коли у долі власні є думки?
Можливо, осінь рубіконом стане,
Напише світлі, райдужні казки.
З пейзажу прибираю все погане,
2025.11.06
15:34
Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вітрила осені давно роздерті**,
Сірі хмари стали вином
У келиху старчика Фідія***
(Він будував Колізей –
Думав, що то окраса,
Думав, що то капелюх,
Що загубив дивак Аполлон,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Теа Маркс (1992) /
Проза
На крыльях синих занавесок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На крыльях синих занавесок
третий день на снотворном
никаких снов
никаких эмоций
ничего
не
хочется
только спать
спать
три дня
какое это было число
странно
72 часа
4320 минут
239200 секунд
я посчитала это
в уме
мгновенно
но не помню
какое это было число
ветреный
день
он ушел
да
на мне оранжевый шарф
не хочу вспоминать не хо
и перчатки
чу
перчатки
черные
кожаные
лаковые
с цветком на тыльной стороне ладони
как они обтягивали мои руки
так сильно
и туго
как его объятия
его
его
нет
не хо
чу
крепкие
и мягкие
мягкие
мягкие
и я представляла
я представляла
как мои руки
обтянутые этой
мягкой
мягкой
мягкой кожей
плот от плоти
кровь от крови
ласково невесомо
касаются его шеи
хрупкой
белой
лебединой
я сжимала её всё крепче
и крепче
улыбка его пропадает
ты сам виноват
ты слишком похож на него
хрип замирает в горле
в глазах появляется страх
навязчивой синей тенью
оранжевое едва слышно шелестит от движений
о да страх
смертельный ужас
наполняет кровь
а она отливает от лица
все крепче и крепче
мягкие
мягкие
мягкие
они въедаются
в нежную кожу
хрустят тонкие косточки
набухают синие венки
сердце забилось чаще
хочется спать
нет
нет
оранжевый шарф
синие вены
рука медленно сползает вниз
огибает холмы грудей
как река
по равнине живота
его ноги подкашиваются
такой маленький
легкий
наверно такой же был он
в детстве
сжимаю крепче
милый родной
ни стона ни хрипа
он выпадает из моих рук
и
мягко
мягко
мягко
падает на ковёр
медленно снимаю перчатку
лизнула
кожаную гладь
солоноватый вкус
и запах
его кожи
вторая перчатка упала на пол
рядом с ним
потянулась к снотворному
смотрят мёртвые глаза
твоего
сына
такого маленького
такого лёгкого
синие занавески
как крылья
синяя птица
призрачный свет
солнце
оно тоже синее
свет мертвеца
одолевает
смех
звон ключей
кажется
кажется
не хо
чу
с грохотом
катится
пузырек
без снотворного
уже
а я лечу
на крыльях
синих занавесок
2013
никаких снов
никаких эмоций
ничего
не
хочется
только спать
спать
три дня
какое это было число
странно
72 часа
4320 минут
239200 секунд
я посчитала это
в уме
мгновенно
но не помню
какое это было число
ветреный
день
он ушел
да
на мне оранжевый шарф
не хочу вспоминать не хо
и перчатки
чу
перчатки
черные
кожаные
лаковые
с цветком на тыльной стороне ладони
как они обтягивали мои руки
так сильно
и туго
как его объятия
его
его
нет
не хо
чу
крепкие
и мягкие
мягкие
мягкие
и я представляла
я представляла
как мои руки
обтянутые этой
мягкой
мягкой
мягкой кожей
плот от плоти
кровь от крови
ласково невесомо
касаются его шеи
хрупкой
белой
лебединой
я сжимала её всё крепче
и крепче
улыбка его пропадает
ты сам виноват
ты слишком похож на него
хрип замирает в горле
в глазах появляется страх
навязчивой синей тенью
оранжевое едва слышно шелестит от движений
о да страх
смертельный ужас
наполняет кровь
а она отливает от лица
все крепче и крепче
мягкие
мягкие
мягкие
они въедаются
в нежную кожу
хрустят тонкие косточки
набухают синие венки
сердце забилось чаще
хочется спать
нет
нет
оранжевый шарф
синие вены
рука медленно сползает вниз
огибает холмы грудей
как река
по равнине живота
его ноги подкашиваются
такой маленький
легкий
наверно такой же был он
в детстве
сжимаю крепче
милый родной
ни стона ни хрипа
он выпадает из моих рук
и
мягко
мягко
мягко
падает на ковёр
медленно снимаю перчатку
лизнула
кожаную гладь
солоноватый вкус
и запах
его кожи
вторая перчатка упала на пол
рядом с ним
потянулась к снотворному
смотрят мёртвые глаза
твоего
сына
такого маленького
такого лёгкого
синие занавески
как крылья
синяя птица
призрачный свет
солнце
оно тоже синее
свет мертвеца
одолевает
смех
звон ключей
кажется
кажется
не хо
чу
с грохотом
катится
пузырек
без снотворного
уже
а я лечу
на крыльях
синих занавесок
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1888 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1888 seconds