Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.21
22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
2026.09.21
21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т
2026.09.21
17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
2026.09.21
13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
2026.09.21
12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим.
Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями.
Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню.
Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії.
Руйн
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Теа Маркс (1992) /
Проза
На крыльях синих занавесок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На крыльях синих занавесок
третий день на снотворном
никаких снов
никаких эмоций
ничего
не
хочется
только спать
спать
три дня
какое это было число
странно
72 часа
4320 минут
239200 секунд
я посчитала это
в уме
мгновенно
но не помню
какое это было число
ветреный
день
он ушел
да
на мне оранжевый шарф
не хочу вспоминать не хо
и перчатки
чу
перчатки
черные
кожаные
лаковые
с цветком на тыльной стороне ладони
как они обтягивали мои руки
так сильно
и туго
как его объятия
его
его
нет
не хо
чу
крепкие
и мягкие
мягкие
мягкие
и я представляла
я представляла
как мои руки
обтянутые этой
мягкой
мягкой
мягкой кожей
плот от плоти
кровь от крови
ласково невесомо
касаются его шеи
хрупкой
белой
лебединой
я сжимала её всё крепче
и крепче
улыбка его пропадает
ты сам виноват
ты слишком похож на него
хрип замирает в горле
в глазах появляется страх
навязчивой синей тенью
оранжевое едва слышно шелестит от движений
о да страх
смертельный ужас
наполняет кровь
а она отливает от лица
все крепче и крепче
мягкие
мягкие
мягкие
они въедаются
в нежную кожу
хрустят тонкие косточки
набухают синие венки
сердце забилось чаще
хочется спать
нет
нет
оранжевый шарф
синие вены
рука медленно сползает вниз
огибает холмы грудей
как река
по равнине живота
его ноги подкашиваются
такой маленький
легкий
наверно такой же был он
в детстве
сжимаю крепче
милый родной
ни стона ни хрипа
он выпадает из моих рук
и
мягко
мягко
мягко
падает на ковёр
медленно снимаю перчатку
лизнула
кожаную гладь
солоноватый вкус
и запах
его кожи
вторая перчатка упала на пол
рядом с ним
потянулась к снотворному
смотрят мёртвые глаза
твоего
сына
такого маленького
такого лёгкого
синие занавески
как крылья
синяя птица
призрачный свет
солнце
оно тоже синее
свет мертвеца
одолевает
смех
звон ключей
кажется
кажется
не хо
чу
с грохотом
катится
пузырек
без снотворного
уже
а я лечу
на крыльях
синих занавесок
2013
никаких снов
никаких эмоций
ничего
не
хочется
только спать
спать
три дня
какое это было число
странно
72 часа
4320 минут
239200 секунд
я посчитала это
в уме
мгновенно
но не помню
какое это было число
ветреный
день
он ушел
да
на мне оранжевый шарф
не хочу вспоминать не хо
и перчатки
чу
перчатки
черные
кожаные
лаковые
с цветком на тыльной стороне ладони
как они обтягивали мои руки
так сильно
и туго
как его объятия
его
его
нет
не хо
чу
крепкие
и мягкие
мягкие
мягкие
и я представляла
я представляла
как мои руки
обтянутые этой
мягкой
мягкой
мягкой кожей
плот от плоти
кровь от крови
ласково невесомо
касаются его шеи
хрупкой
белой
лебединой
я сжимала её всё крепче
и крепче
улыбка его пропадает
ты сам виноват
ты слишком похож на него
хрип замирает в горле
в глазах появляется страх
навязчивой синей тенью
оранжевое едва слышно шелестит от движений
о да страх
смертельный ужас
наполняет кровь
а она отливает от лица
все крепче и крепче
мягкие
мягкие
мягкие
они въедаются
в нежную кожу
хрустят тонкие косточки
набухают синие венки
сердце забилось чаще
хочется спать
нет
нет
оранжевый шарф
синие вены
рука медленно сползает вниз
огибает холмы грудей
как река
по равнине живота
его ноги подкашиваются
такой маленький
легкий
наверно такой же был он
в детстве
сжимаю крепче
милый родной
ни стона ни хрипа
он выпадает из моих рук
и
мягко
мягко
мягко
падает на ковёр
медленно снимаю перчатку
лизнула
кожаную гладь
солоноватый вкус
и запах
его кожи
вторая перчатка упала на пол
рядом с ним
потянулась к снотворному
смотрят мёртвые глаза
твоего
сына
такого маленького
такого лёгкого
синие занавески
как крылья
синяя птица
призрачный свет
солнце
оно тоже синее
свет мертвеца
одолевает
смех
звон ключей
кажется
кажется
не хо
чу
с грохотом
катится
пузырек
без снотворного
уже
а я лечу
на крыльях
синих занавесок
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
