
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Теа Маркс (1992) /
Проза
На крыльях синих занавесок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На крыльях синих занавесок
третий день на снотворном
никаких снов
никаких эмоций
ничего
не
хочется
только спать
спать
три дня
какое это было число
странно
72 часа
4320 минут
239200 секунд
я посчитала это
в уме
мгновенно
но не помню
какое это было число
ветреный
день
он ушел
да
на мне оранжевый шарф
не хочу вспоминать не хо
и перчатки
чу
перчатки
черные
кожаные
лаковые
с цветком на тыльной стороне ладони
как они обтягивали мои руки
так сильно
и туго
как его объятия
его
его
нет
не хо
чу
крепкие
и мягкие
мягкие
мягкие
и я представляла
я представляла
как мои руки
обтянутые этой
мягкой
мягкой
мягкой кожей
плот от плоти
кровь от крови
ласково невесомо
касаются его шеи
хрупкой
белой
лебединой
я сжимала её всё крепче
и крепче
улыбка его пропадает
ты сам виноват
ты слишком похож на него
хрип замирает в горле
в глазах появляется страх
навязчивой синей тенью
оранжевое едва слышно шелестит от движений
о да страх
смертельный ужас
наполняет кровь
а она отливает от лица
все крепче и крепче
мягкие
мягкие
мягкие
они въедаются
в нежную кожу
хрустят тонкие косточки
набухают синие венки
сердце забилось чаще
хочется спать
нет
нет
оранжевый шарф
синие вены
рука медленно сползает вниз
огибает холмы грудей
как река
по равнине живота
его ноги подкашиваются
такой маленький
легкий
наверно такой же был он
в детстве
сжимаю крепче
милый родной
ни стона ни хрипа
он выпадает из моих рук
и
мягко
мягко
мягко
падает на ковёр
медленно снимаю перчатку
лизнула
кожаную гладь
солоноватый вкус
и запах
его кожи
вторая перчатка упала на пол
рядом с ним
потянулась к снотворному
смотрят мёртвые глаза
твоего
сына
такого маленького
такого лёгкого
синие занавески
как крылья
синяя птица
призрачный свет
солнце
оно тоже синее
свет мертвеца
одолевает
смех
звон ключей
кажется
кажется
не хо
чу
с грохотом
катится
пузырек
без снотворного
уже
а я лечу
на крыльях
синих занавесок
2013
никаких снов
никаких эмоций
ничего
не
хочется
только спать
спать
три дня
какое это было число
странно
72 часа
4320 минут
239200 секунд
я посчитала это
в уме
мгновенно
но не помню
какое это было число
ветреный
день
он ушел
да
на мне оранжевый шарф
не хочу вспоминать не хо
и перчатки
чу
перчатки
черные
кожаные
лаковые
с цветком на тыльной стороне ладони
как они обтягивали мои руки
так сильно
и туго
как его объятия
его
его
нет
не хо
чу
крепкие
и мягкие
мягкие
мягкие
и я представляла
я представляла
как мои руки
обтянутые этой
мягкой
мягкой
мягкой кожей
плот от плоти
кровь от крови
ласково невесомо
касаются его шеи
хрупкой
белой
лебединой
я сжимала её всё крепче
и крепче
улыбка его пропадает
ты сам виноват
ты слишком похож на него
хрип замирает в горле
в глазах появляется страх
навязчивой синей тенью
оранжевое едва слышно шелестит от движений
о да страх
смертельный ужас
наполняет кровь
а она отливает от лица
все крепче и крепче
мягкие
мягкие
мягкие
они въедаются
в нежную кожу
хрустят тонкие косточки
набухают синие венки
сердце забилось чаще
хочется спать
нет
нет
оранжевый шарф
синие вены
рука медленно сползает вниз
огибает холмы грудей
как река
по равнине живота
его ноги подкашиваются
такой маленький
легкий
наверно такой же был он
в детстве
сжимаю крепче
милый родной
ни стона ни хрипа
он выпадает из моих рук
и
мягко
мягко
мягко
падает на ковёр
медленно снимаю перчатку
лизнула
кожаную гладь
солоноватый вкус
и запах
его кожи
вторая перчатка упала на пол
рядом с ним
потянулась к снотворному
смотрят мёртвые глаза
твоего
сына
такого маленького
такого лёгкого
синие занавески
как крылья
синяя птица
призрачный свет
солнце
оно тоже синее
свет мертвеца
одолевает
смех
звон ключей
кажется
кажется
не хо
чу
с грохотом
катится
пузырек
без снотворного
уже
а я лечу
на крыльях
синих занавесок
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію