ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

С М
2026.04.29 21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Вільні...




Найвища оцінка Лаура Тільки 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Святослав Синявський 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-02-08 15:10:52
Переглядів сторінки твору 10262
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.145 / 5.78  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 4.890 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 15:22:18 ]
перестояний спокій снодійно... Це звучить суперово!
Якби ви якось замінили "смертей-гостей" і "небо-до тебе" то ціни б йому не було! Але то я вже придираюсь, бо треба ж за щось учепитись, як казала Мирослава:)
Добре що рядки довгі і розмір, не пригадую, амфібрахій? Дуже підходить до ідеї і часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лаура Тільки (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 15:22:40 ]
Дуже сильно! Так вільно! Хочу поставити Вам "6", та щось не виходить! Я тут від недавна, помилилася, а виправитись не можу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лаура Тільки (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 15:23:40 ]
Дуже сильно! Так вільно! Хочу поставити Вам "6", та щось не виходить! Я тут від недавна, помилилася, а виправитись не можу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 15:24:56 ]
Лаурі Тільки: ДУЖЕ ЦІКАВО почути вашу аргументацію непримпустимо НИЗЬКОЇ оцінки цього вірша.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 15:26:05 ]
Лаурі: Там є пункт "змінити вашу оцінку". Перепрошую за тон, коли писав, ще не було вашого коментаря.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лаура Тільки (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 15:27:50 ]
Нарешті я виправилась!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лаура Тільки (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 15:31:27 ]
Я не ображаюся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Лазука (М.К./М.К.) [ 2007-02-08 15:43:40 ]
Щось у цьому вірші потойбічне. Гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-08 17:36:22 ]
Я так розумію - це продовження теми "В підвалі Майстра починався вечір"... :-)
Так якось по "барському" сприйнявся вірш (ніби то якась баронесса писала)- "слуга","готує постелю"...
А так образи сильні і метафорично-цікаві.
Хотів запитатись - хто то "розкаяний Вершник"?
P.S.
Як "срібнодзвінна тареля" б`ється - значить на щастя... комусь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-08 17:51:51 ]
Справді, ніби трохи на тему "Майстра і Маргарити" з таїнством і романтизмом...
Але читачу необхідний трохи час, аби із символами "розібратися".
А значить час від часу перечитувати...

До речі, Ганно, чи ви отримали цього разу листа редакції?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-02-08 23:46:59 ]
Насамперед, усім дякую за увагу до моєї творчості. Тепер -кілька пояснень Юрію. Так, Ви маєте рацію - це справді продовження "підвальної теми". Та даремно Ви обзиваєте мене "бариньою" - усе суто за текстом (ну, майже). Цитую:
"-- Так, значит, туда? -- спросил мастер, повернулся и указал назад,
туда, где соткался в тылу недавно покинутый город с монастырскими пряничными
башнями, с разбитым вдребезги солнцем в стекле.
-- Тоже нет, -- ответил Воланд, и голос его сгустился и потек над
скалами, -- романтический мастер! Тот, кого так жаждет видеть выдуманный
вами герой, которого вы сами только что отпустили, прочел ваш роман. -- Тут
Воланд повернулся к Маргарите: -- Маргарита Николаевна! Нельзя не поверить в
то, что вы старались выдумать для мастера наилучшее будущее, но, право, то,
что я предлагаю вам, и то, о чем просил Иешуа за вас же, за вас, -- еще
лучше. Оставьте их вдвоем, -- говорил Воланд, склоняясь со своего седла к
седлу мастера и указывая вслед ушедшему прокуратору, -- не будем им мешать.
И, может быть, до чего-нибудь они договорятся, -- тут Воланд махнул рукой в
сторону Ершалаима, и он погас.
-- И там тоже, -- Воланд указал в тыл, -- что делать вам в подвальчике?
-- тут потухло сломанное солнце в стекле. -- Зачем? -- продолжал Воланд
убедительно и мягко, -- о, трижды романтический мастер, неужто вы не хотите
днем гулять со своею подругой под вишнями, которые начинают зацветать, а
вечером слушать музыку Шуберта? Неужели ж вам не будет приятно писать при
свечах гусиным пером? Неужели вы не хотите, подобно Фаусту, сидеть над
ретортой в надежде, что вам удастся вылепить нового гомункула? Туда, туда.
Там ждет уже вас дом и старый слуга, свечи уже горят, а скоро они потухнут,
потому что вы немедленно встретите рассвет. По этой дороге, мастер, по этой.
Прощайте! Мне пора.
-- Прощайте! -- одним криком ответили Воланду Маргарита и мастер. Тогда
черный Воланд, не разбирая никакой дороги, кинулся в провал, и вслед за ним,
шумя, обрушилась его свита. Ни скал, ни площадки, ни лунной дороги, ни
Ершалаима не стало вокруг. Пропали и черные кони. Мастер и Маргарита увидели
обещанный рассвет. Он начинался тут же, непосредственно после полуночной
луны. Мастер шел со своею подругой в блеске первых утренних лучей через
каменистый мшистый мостик. Он пересек его. Ручей остался позади верных
любовников, и они шли по песчаной дороге.
-- Слушай беззвучие, -- говорила Маргарита мастеру, и песок шуршал под
ее босыми ногами, -- слушай и наслаждайся тем, чего тебе не давали в жизни,
-- тишиной. Смотри, вон впереди твой вечный дом, который тебе дали в
награду. Я уже вижу венецианское окно и вьющийся виноград, он подымается к
самой крыше. Вот твой дом, вот твой вечный дом. Я знаю, что вечером к тебе
придут те, кого ты любишь, кем ты интересуешься и кто тебя не встревожит.
Они будут тебе играть, они будут петь тебе, ты увидишь, какой свет в
комнате, когда горят свечи. Ты будешь засыпать, надевши свой засаленный и
вечный колпак, ты будешь засыпать с улыбкой на губах. Сон укрепит тебя, ты
станешь рассуждать мудро. А прогнать меня ты уже не сумеешь. Беречь твой сон
буду я.
Так говорила Маргарита, идя с мастером по направлению к вечному их
дому, и мастеру казалось, что слова Маргариты струятся так же, как струился
и шептал оставленный позади ручей, и память мастера, беспокойная, исколотая
иглами память стала потухать. Кто-то отпускал на свободу мастера, как сам он
только что отпустил им созданного героя. Этот герой ушел в бездну, ушел
безвозвратно, прощенный в ночь на воскресенье сын короля-звездочета,
жестокий пятый прокуратор Иудеи, всадник Понтий Пилат."
Тут і свічки, і слуга, і, звісно ж, Вершник - жорстокий п"ятий прокуратор Іудеї Понтій Пилат.
Тепер відповідь панові Володимиру - листа я не отримала.
Щиро ваша - Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-11 11:51:29 ]
Знаєте, я здогадувалась і про Майстра, і про Пілата, але, прочитавши уривок із Булгакова, усе-одно відчула вірша по-новому. По-іншому. Навіть не візьмуся розкладати Вашу роботу на складові: мені найважливішою тут видається сугестія, таке спокійно-чарівне навіювання. Дуже хороше володіння мелодикою, чітко відчувається ритм. А про кольористику Ваших віршів - взагалі окрема розмова, але тут Ви вдалися до "дорогоцінної" гамми: золотий, срібний. Мені здається, чи Ви часто звертаєтесь у віршах саме до білого і чорного кольорів?
Найбільше вразили епітети і ось ці рядки:

…Перейду це мовчання - по пояс у мертвих снігах,
щоб дістатися врешті до тебе- живого - до тебе.

перестояний спокій снодійно вколисує вени

Запилюжена вічність, і гості - чи тіні гостей -

Срібна тиша колише відсутністю слів і смертей,

І остання строфа - повністю. Чудове завершення. Це як ціле світовідчуття, створює особливий настрій. Вітаю, дуже красиво. І дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2007-02-11 12:49:03 ]
Гарний аналіз, Нато. Ви також увиразнили декілька питань мистецтвознавчого плану, над якими шановна Ганна зможе за горнятком кави роздумувати. :)
Я теж ось читаю і перечитую. Деякі думки теж є. Ганно - "Ми розпалим камін", а якщо вибрати напрямок "запалає"?
До речі, ви дивилися в "Інтерв'ю"? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-02-11 22:35:07 ]
Браво, Нато, пречудовий аналіз! Справді, навіть і не зауважувала про перевагу кольорів - треба буде проаналізувати.
Володимире, чи пак - Юстас - Центру. Прочитала. Проаналізувала. Згодна. З усім. Буду у Галицькій столиці - зателефоную. Найшвидше приїдемо восени - надто вже я люблю львівську осінь! Швидше можемо зв"язатися поштою - моя адреса М. Тернопіль, вул. Будного 32/42. З усіма пропозиціями згодна.
Щиро ваша -Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ната Вірлена (М.К./М.К.) [ 2007-02-11 22:43:05 ]
Дякую:)
Чесно кажучи, дещо здивована, бо не збиралась робити жодного аналізу... Так, думки вголос:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-02-21 09:30:01 ]
Доброго ранку. Відкрив для себе украй багато речей, які нас із Вами об'єднують.
Вітаю Вас із перемогою Тараса Федюка: він став лауреатом Національної премії України ім.Т.Шевченка. Він так само один із моїх найулюбленіших ліриків.
До того, вид-во "Богдан" та його продукція - одна з найавторитетніших в Україні. Це помітно, принаймні, завдяки виходу 3-томного видання творів М.Вінграновського. До речі, усі викладачі кафедри української літератури мого ВНЗ користуються виключно цим виданням. А постачають нам ці книги виключно з Тернополя.
Я так само народився 1978 року, але значно пізніше - 10 червня.
Окрім того, багато інших паралелей.
Найбільша - мені до душі Ваша лірика.
Дякую за щедрі наміри: творити літературу і формувати її обличчя!
Побачимося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-02-22 08:45:22 ]
Дякую, Ганно. Майже рік тому придбав двотомник "Зарубіжні письменники", за що вдячний видавництву. Щодо лірики Р.-М.Рільке: готовий придбати книгу вже зараз.
Дякую за оперативні коментарі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-02-25 12:49:17 ]
Доброго дня, Тарасе! На жаль, Рільке ще не готовий - дописуємо примітки. Та на осінню Львівську виставку обов"язково буде! Натомість рекомендую сувенірне видання "Улюбені вірші про любов", котре ми нещодавно випустили у світ божий. Акуратний форматик, пухкенька палітурка, цікавий дизайн. У двох книгах - "жіночий" та "чоловічий" примірники.
До зустрічі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Богун (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-14 15:43:09 ]
Пані Ганно, супер у Вас вірш . Таке щось таємниче , навіть одна мурашка пробігла по тілі.
Таке щось неповсякденне, небуденне завжди притягує.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-03-14 17:00:51 ]
Ганно! Добрався до Вашого вірша і отримав неймовірне задоволення від того запашного плетива притрушених пилом втаємничених образів, ледь освітлених клаптями вогню з каміна!