ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Альфреда Хаусмана
Із Альфреда Хаусмана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Альфреда Хаусмана
* * *
Де хвиль неозорих біг,
Пісок жовтий рівно ліг.
Й там граються в літні дні
Адама сини сумні.
Дитя йде шукать сюди
Вчорашніх споруд сліди;
Й імен двох лишити знак
Спішить на берег юнак.
Що ж тут зобразить мені
На гладкій піску стіні?
Яку б залишити річ,
Перш ніж запанує ніч?
Влить радість в слова чи біль,
Щоб встояли проти хвиль?
Які збудувать вали,
Щоб довше, ніж я, жили?
Що краще – Троя чи Рим,
Щоб зносити шторм і грім?
Чи власне ім’я – хай на рік –
Лишити, йдучи навік?
Дарма: вже біля руки,
Вилизуючи піски,
Звільняючи від намист
Ще не збудованих міст,
Зажерливий хвиль потік,
Й змиває він все – й навік.
ЗЕМЛЯ БІСКАЮ
Слухайте на суші й морі
Вірш про мене і печаль,
Дивлячись з землі Біскаю
У морських просторів даль;
Дивлячись з землі Біскаю
В небокрай на схилі дня,
На ледь видне узбережжя,
Де печаль, смеркання й я.
Як в огні палає захід,
Схід же вкрив туман густий --
Випливає з вод багряних
Там кораблик золотий.
Золоті вітрила й щогла,
Реїв золоті ряди;
Золотий на ньому вимпел
Сяє золотом з води.
О, мене, прошу, мій друже,
На кораблик той візьми
Й попливем у край смеркання,
В царство спокою й пітьми;
Від похмурих графств подалі,
Ніч в обійми прийме нас;
Допомога і спасіння
Там, де захід щойно згас.
Й ось він вже заходить в гавань
І вже бачиш заодно:
Штурман в сяйві золотому
Золоте трима стерно.
Блиск востаннє вже осяяв
Смугу обрію вузьку;
Й цей блукалець океану
В суші даль і в даль морську,
Що прибув з країв смеркання,
Слав мольбу свою людську:
"Поможи мені й печалі
Ти, хто в тузі на піску."
Я ж не вимовив ні слова
Й головою лиш хитав:
Син землі й син океану --
Враз німим з нас кожен став.
Я й печаль остались з ніччю,
Й попливли печаль і він
В присмерк від землі Біскаю
За сіянням навздогін.
* * *
Минуло п'ять літ, як сказав я: "Кінець!
Вже нікуди йти -- то ж віднині ти мрець.
Не явиш, о небо, напасть вже нову!"
Явило, й багато -- а я все живу.
Й сьогодні не вмру -- то чи ж варто тужить? --
Бо довгі роки мені жить ще та жить,
Щоб звідать ще гірші скорботи й журу;
Й від старості -- не від страждань я помру.
Коли Бог здійнявсь над землею, мов птах,
Й полинув під неба безмежного дах --
Шукав він опору надійну й міцну
Для нього, й з таких перебрав не одну:
Тверда -- від удару ламається сталь,
Базальт -- теж крихкий -- не годиться для паль;
І навіть, весь в барвах веселки, алмаз
У блискавок тиглі зруйнується враз.
І що ж за опору він небу знайшов,
Якій не потрібні ні цвях, ані шов,
Й так легко тримає далеке й близьке? --
То серце людське, то серце людське.
Де хвиль неозорих біг,
Пісок жовтий рівно ліг.
Й там граються в літні дні
Адама сини сумні.
Дитя йде шукать сюди
Вчорашніх споруд сліди;
Й імен двох лишити знак
Спішить на берег юнак.
Що ж тут зобразить мені
На гладкій піску стіні?
Яку б залишити річ,
Перш ніж запанує ніч?
Влить радість в слова чи біль,
Щоб встояли проти хвиль?
Які збудувать вали,
Щоб довше, ніж я, жили?
Що краще – Троя чи Рим,
Щоб зносити шторм і грім?
Чи власне ім’я – хай на рік –
Лишити, йдучи навік?
Дарма: вже біля руки,
Вилизуючи піски,
Звільняючи від намист
Ще не збудованих міст,
Зажерливий хвиль потік,
Й змиває він все – й навік.
ЗЕМЛЯ БІСКАЮ
Слухайте на суші й морі
Вірш про мене і печаль,
Дивлячись з землі Біскаю
У морських просторів даль;
Дивлячись з землі Біскаю
В небокрай на схилі дня,
На ледь видне узбережжя,
Де печаль, смеркання й я.
Як в огні палає захід,
Схід же вкрив туман густий --
Випливає з вод багряних
Там кораблик золотий.
Золоті вітрила й щогла,
Реїв золоті ряди;
Золотий на ньому вимпел
Сяє золотом з води.
О, мене, прошу, мій друже,
На кораблик той візьми
Й попливем у край смеркання,
В царство спокою й пітьми;
Від похмурих графств подалі,
Ніч в обійми прийме нас;
Допомога і спасіння
Там, де захід щойно згас.
Й ось він вже заходить в гавань
І вже бачиш заодно:
Штурман в сяйві золотому
Золоте трима стерно.
Блиск востаннє вже осяяв
Смугу обрію вузьку;
Й цей блукалець океану
В суші даль і в даль морську,
Що прибув з країв смеркання,
Слав мольбу свою людську:
"Поможи мені й печалі
Ти, хто в тузі на піску."
Я ж не вимовив ні слова
Й головою лиш хитав:
Син землі й син океану --
Враз німим з нас кожен став.
Я й печаль остались з ніччю,
Й попливли печаль і він
В присмерк від землі Біскаю
За сіянням навздогін.
* * *
Минуло п'ять літ, як сказав я: "Кінець!
Вже нікуди йти -- то ж віднині ти мрець.
Не явиш, о небо, напасть вже нову!"
Явило, й багато -- а я все живу.
Й сьогодні не вмру -- то чи ж варто тужить? --
Бо довгі роки мені жить ще та жить,
Щоб звідать ще гірші скорботи й журу;
Й від старості -- не від страждань я помру.
Коли Бог здійнявсь над землею, мов птах,
Й полинув під неба безмежного дах --
Шукав він опору надійну й міцну
Для нього, й з таких перебрав не одну:
Тверда -- від удару ламається сталь,
Базальт -- теж крихкий -- не годиться для паль;
І навіть, весь в барвах веселки, алмаз
У блискавок тиглі зруйнується враз.
І що ж за опору він небу знайшов,
Якій не потрібні ні цвях, ані шов,
Й так легко тримає далеке й близьке? --
То серце людське, то серце людське.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію