ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Альфреда Хаусмана
Із Альфреда Хаусмана
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Альфреда Хаусмана
* * *
Змовчи про пісню чарівниці,
Звучить вона нехай
У вереснях, як верес квітне,
У травнях, в трав розмай,
Бо я давно знайомий з нею,
То ж серце знов не край.
На наст рудий із глиці шишки
Кидає знов сосна,
І ні про що в гаю зозуля
Весь день кує одна,
Й не віриться, що осінь близько,
Й минула вже весна.
В лугах вже трави перезрілі
Схилились врізнобіч,
І кіп стоять шеренги в полі
Під місяцем всю ніч;
Ждуть холодів берізки й вітер
Жене їх листя пріч.
Й ти володій, чим володію:
Відмовлю в чімсь собі;
Хай стежка ця, що вгору в'ється
Й зникає на горбі,
І, мій колись, цей ліс тінистий
Належать і тобі.
Що їй -- бездумній, безсердечній
Природі -- в цім знанні:
Чия нога на стежку ступить
Й по цій пройде стерні?
Та й як спитать у рос ранкових,
Хто був це -- я чи ні?
* * *
Верни той край, де гай шумливий,
Де з вітром листя гомонить --
Мені без цього й рай журливий,
О, й він мене не вдовольнить!
Де б жив -- як мало їх знайдеться! --
Країв, що їх вже не забуть;
А ті -- похмурі, де прийдеться
Мені вже вічність цілу буть.
Згадає хтось, а хтось забуде --
Та не вернуть вже радість ту,
Хоч сонце ще ловитись буде
У заходу сіть золоту.
* * *
Тому, що тебе покохав так,
Що в слово цей шал не вмістить --
Ти ж гнівалась лиш -- обіцявсь я
І в думку його не впустить.
І ми без зітхань розійшлися,
І світ нас широкий розвів:
"Прощай, -- ти сказала, -- забудь все."
"Забуду, не злись," -- відповів.
Як тут, де цвіте конюшина,
Й де горбик могильний, пройдеш --
Хай навіть і квітки такої,
Зірвать щоб, в траві не знайдеш --
Все ж біля надгробка спинися
Над тим, хто в пітьмі тут дріма,
Й зітхни: хлопець той, що кохав так,
Він з тих був, хто слово трима.
* * *
Як падає зоря,
Очам своїм не вір:
Вона все ж не згоря,
Бо небо повне зір.
Світ сповнений оман
Й не дочекатись змін:
Дощі п'є океан,
Та все ж солоний він.
* * *
Ржа сталь з'їдає, правда, й та
Стає брехнею --
То ж на траві не став хреста,
Що я під нею.
З любові визволившись пут,
Нарешті вільний,
Коханий твій спочине тут,
Навік невірний.
Змовчи про пісню чарівниці,
Звучить вона нехай
У вереснях, як верес квітне,
У травнях, в трав розмай,
Бо я давно знайомий з нею,
То ж серце знов не край.
На наст рудий із глиці шишки
Кидає знов сосна,
І ні про що в гаю зозуля
Весь день кує одна,
Й не віриться, що осінь близько,
Й минула вже весна.
В лугах вже трави перезрілі
Схилились врізнобіч,
І кіп стоять шеренги в полі
Під місяцем всю ніч;
Ждуть холодів берізки й вітер
Жене їх листя пріч.
Й ти володій, чим володію:
Відмовлю в чімсь собі;
Хай стежка ця, що вгору в'ється
Й зникає на горбі,
І, мій колись, цей ліс тінистий
Належать і тобі.
Що їй -- бездумній, безсердечній
Природі -- в цім знанні:
Чия нога на стежку ступить
Й по цій пройде стерні?
Та й як спитать у рос ранкових,
Хто був це -- я чи ні?
* * *
Верни той край, де гай шумливий,
Де з вітром листя гомонить --
Мені без цього й рай журливий,
О, й він мене не вдовольнить!
Де б жив -- як мало їх знайдеться! --
Країв, що їх вже не забуть;
А ті -- похмурі, де прийдеться
Мені вже вічність цілу буть.
Згадає хтось, а хтось забуде --
Та не вернуть вже радість ту,
Хоч сонце ще ловитись буде
У заходу сіть золоту.
* * *
Тому, що тебе покохав так,
Що в слово цей шал не вмістить --
Ти ж гнівалась лиш -- обіцявсь я
І в думку його не впустить.
І ми без зітхань розійшлися,
І світ нас широкий розвів:
"Прощай, -- ти сказала, -- забудь все."
"Забуду, не злись," -- відповів.
Як тут, де цвіте конюшина,
Й де горбик могильний, пройдеш --
Хай навіть і квітки такої,
Зірвать щоб, в траві не знайдеш --
Все ж біля надгробка спинися
Над тим, хто в пітьмі тут дріма,
Й зітхни: хлопець той, що кохав так,
Він з тих був, хто слово трима.
* * *
Як падає зоря,
Очам своїм не вір:
Вона все ж не згоря,
Бо небо повне зір.
Світ сповнений оман
Й не дочекатись змін:
Дощі п'є океан,
Та все ж солоний він.
* * *
Ржа сталь з'їдає, правда, й та
Стає брехнею --
То ж на траві не став хреста,
Що я під нею.
З любові визволившись пут,
Нарешті вільний,
Коханий твій спочине тут,
Навік невірний.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію