Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.20
17:07
Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк
2026.10.20
16:18
Густий туман укутав перехрестя,
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?
Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?
Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?
2026.10.20
14:05
Підійде понеділок, і для битви
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про
2026.10.20
13:54
Струмки зі сліз і дзвоники із ружі,
Престол повітряний, сезон стрімких річок
Супротив простору над дзеркалом калюжі
Смарагдове чіпляє на гачок,
Аби ловити в невідомий день
Осінній дощ наметом мізерабля,
За словом лізе до масних кишень,
Граблі шукає
Престол повітряний, сезон стрімких річок
Супротив простору над дзеркалом калюжі
Смарагдове чіпляє на гачок,
Аби ловити в невідомий день
Осінній дощ наметом мізерабля,
За словом лізе до масних кишень,
Граблі шукає
2026.10.20
10:36
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?
2026.10.20
06:53
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?
2026.10.20
03:39
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики.
Взимку страшні не так морози, як відморозки.
Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь.
Питання влади в Україні для декого набагато ва
2026.10.20
00:14
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
2026.10.19
13:58
Я в море заходжу, у розум кипучий
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
2026.10.19
13:54
З дев'ятого поверху зрію нову
тутешньої днини картину барвисту.
Дощ срібними згардами та падолистом
оздоблює зеленкувату траву.
Так дивно, бо літо, здається, стекло
іржавою хною по спраглій землиці,
а квіти буяють, соснові ялиці
тутешньої днини картину барвисту.
Дощ срібними згардами та падолистом
оздоблює зеленкувату траву.
Так дивно, бо літо, здається, стекло
іржавою хною по спраглій землиці,
а квіти буяють, соснові ялиці
2026.10.19
13:25
Палісандрами прикрашений,
За часів доби гнітючої,
До прихованого простору
Віднеси мій барельєф!
Там співати стану голосно
Міфи давнього блискучого
Для забутого півострова —
За часів доби гнітючої,
До прихованого простору
Віднеси мій барельєф!
Там співати стану голосно
Міфи давнього блискучого
Для забутого півострова —
2026.10.19
06:54
В темінь вгорнувшись поволі,
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
2026.10.18
23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
2026.10.18
22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
2026.10.18
20:15
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником…
17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип
2026.10.18
20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Ковальчук (1967) /
Проза
Чарівна хустинка (казка-не-казка для дітей)
У дівчинки Мар’янки є чарівна хустина. Така, як у казках. Не вірите? Ось, наприклад, у казках є чарівний килим, чоботи-скороходи, яйце-райце, плащ-невидимка, тобто різні незвичні речі. А це – хустинка-порадниця. Саме так і треба її називати, бо ж вона така собі непроста, тобто чудодійна!
Подарувала ж цю хустину Мар’янці її мама, а мамі – бабуся, а бабусі – прабабуся.
– Мар’яночко, – втаємничено та урочисто промовляла мама, пов’язуючи хустину на голову доньки.- Ця хусина - оберіг нашого роду. З нею ти станеш доброю господинею.
Від здивування великі сині Мар’янчині очі зробилися ще більшими. Дівчинка розуміла всю важливість події.
Дев’ятирічна господинька побігла глянути на своє відображення в дзеркалі. Біленька хустинка, з віночком дрібненьких блакитних квітів по краю, дуже личила дівчинці. Мар’янка покрутилась-повертілась туди-сюди. Але ж…
– Але ж, мамо, нічого чарівного не відбувається!
– Слухай мене уважно, доню, – повчала мати. – Ця хустина допомагає лише старанним і працьовитим дівчаткам, а лінивим – ні. Коли візьмешся готувати обід чи в хаті прибирати, то спочатку пов’яжи хустину та скажи: «Хустинко, хустинко, варімо борщик смачненький!» або «Хустинко, хустинко, приберімо в кімнаті швиденько!» – і починай працювати, а вона вже тоді і порадить, і допоможе.
– Як у казці! – дивувалася дівчинка.
Наступного дня, зранку, як завжди, батьки пішли на роботу, а Мар’яна зі старшим братом Назарієм – до школи. І, звичайно ж, уроки закінчувалися швидше, ніж мамина і татова робота. Отже…
Отже, дівчинка вирішила приготувати для сім’ї вечерю, а заодно й випробувати чарівну хустину.
Що ж? За яку страву взятися? Це для недосвідченої куховарочки було проблемою. Вона відчинила дверцята холодильника і задумалась… Ага! Еврика! Сирнички! Це легко. Вона спостерігала колись, як готувала їх мама.
– Так, беремо сир… А далі що? Ой, забула!
А далі було пов’язування хустини перед дзеркалом. У цей час із школи повернувся Назарій. Побачивши приготування сестрички, він не міг не стриматися від жарту:
– Шановна господине, коли влаштуєш пожежу, не забудь зателефонувати. Номер – 101.
Мар’янка лише посміхнулась у відповідь, бо як тільки пов’язала хустину, то зразу згадала весь рецепт: збити міксером три-чотири яйця; пропустити через м’ясорубку півкілограма чи трохи більше сиру, щоб не було грудочок; добавити півсклянки цукру, склянку борошна, чайну ложечку соди, погашеної оцтом; усе добре перемішати і пекти сирнички на олії в сковорідці.
«Та це ж моя порадниця мені допомагає», – здогадалася дівчинка.
І щойно лиш Мар’янка виставила в ряд усі продукти, як сталося диво: міксер сам почав збивати яйця, ложка вимішувала сир із цукром і борошном, на газовій плиті зблиснув жвавий вогник, залишалося лише поставити на нього сковорідку і пекти кругленькі диво-сонечка для сім’ї. А може, це лише здавалося дівчинці, адже робила вона все дуже швидко і вправно.
Коли додому повернулися батьки, Мар’янка вже домивала забруднений посуд, на столі красувалися своєю жовтогарячою скоринкою духмяні сирнички, а товстобокий чайник свистів довгим носом, звіщаючи про вечерю.
– Запрошую всіх до столу! – усміхалася дівчинка.
– О-о-о! – лише зміг вимовити здивований Назар. – І без пожежі обійшлося.
Мама з татом цілували доньку, називаючи її помічницею, сонечком і юною господинькою.
Сирнички виявилися справжніми смаколиками.
– Це мені хустинка допомогла їх приготувати. Вона чудодійна, – зізналася Мар’янка.
– Так, доню, я знаю, – підморгнула мама.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чарівна хустинка (казка-не-казка для дітей)
У дівчинки Мар’янки є чарівна хустина. Така, як у казках. Не вірите? Ось, наприклад, у казках є чарівний килим, чоботи-скороходи, яйце-райце, плащ-невидимка, тобто різні незвичні речі. А це – хустинка-порадниця. Саме так і треба її називати, бо ж вона така собі непроста, тобто чудодійна!
Подарувала ж цю хустину Мар’янці її мама, а мамі – бабуся, а бабусі – прабабуся.
– Мар’яночко, – втаємничено та урочисто промовляла мама, пов’язуючи хустину на голову доньки.- Ця хусина - оберіг нашого роду. З нею ти станеш доброю господинею.
Від здивування великі сині Мар’янчині очі зробилися ще більшими. Дівчинка розуміла всю важливість події.
Дев’ятирічна господинька побігла глянути на своє відображення в дзеркалі. Біленька хустинка, з віночком дрібненьких блакитних квітів по краю, дуже личила дівчинці. Мар’янка покрутилась-повертілась туди-сюди. Але ж…
– Але ж, мамо, нічого чарівного не відбувається!
– Слухай мене уважно, доню, – повчала мати. – Ця хустина допомагає лише старанним і працьовитим дівчаткам, а лінивим – ні. Коли візьмешся готувати обід чи в хаті прибирати, то спочатку пов’яжи хустину та скажи: «Хустинко, хустинко, варімо борщик смачненький!» або «Хустинко, хустинко, приберімо в кімнаті швиденько!» – і починай працювати, а вона вже тоді і порадить, і допоможе.
– Як у казці! – дивувалася дівчинка.
Наступного дня, зранку, як завжди, батьки пішли на роботу, а Мар’яна зі старшим братом Назарієм – до школи. І, звичайно ж, уроки закінчувалися швидше, ніж мамина і татова робота. Отже…
Отже, дівчинка вирішила приготувати для сім’ї вечерю, а заодно й випробувати чарівну хустину.
Що ж? За яку страву взятися? Це для недосвідченої куховарочки було проблемою. Вона відчинила дверцята холодильника і задумалась… Ага! Еврика! Сирнички! Це легко. Вона спостерігала колись, як готувала їх мама.
– Так, беремо сир… А далі що? Ой, забула!
А далі було пов’язування хустини перед дзеркалом. У цей час із школи повернувся Назарій. Побачивши приготування сестрички, він не міг не стриматися від жарту:
– Шановна господине, коли влаштуєш пожежу, не забудь зателефонувати. Номер – 101.
Мар’янка лише посміхнулась у відповідь, бо як тільки пов’язала хустину, то зразу згадала весь рецепт: збити міксером три-чотири яйця; пропустити через м’ясорубку півкілограма чи трохи більше сиру, щоб не було грудочок; добавити півсклянки цукру, склянку борошна, чайну ложечку соди, погашеної оцтом; усе добре перемішати і пекти сирнички на олії в сковорідці.
«Та це ж моя порадниця мені допомагає», – здогадалася дівчинка.
І щойно лиш Мар’янка виставила в ряд усі продукти, як сталося диво: міксер сам почав збивати яйця, ложка вимішувала сир із цукром і борошном, на газовій плиті зблиснув жвавий вогник, залишалося лише поставити на нього сковорідку і пекти кругленькі диво-сонечка для сім’ї. А може, це лише здавалося дівчинці, адже робила вона все дуже швидко і вправно.
Коли додому повернулися батьки, Мар’янка вже домивала забруднений посуд, на столі красувалися своєю жовтогарячою скоринкою духмяні сирнички, а товстобокий чайник свистів довгим носом, звіщаючи про вечерю.
– Запрошую всіх до столу! – усміхалася дівчинка.
– О-о-о! – лише зміг вимовити здивований Назар. – І без пожежі обійшлося.
Мама з татом цілували доньку, називаючи її помічницею, сонечком і юною господинькою.
Сирнички виявилися справжніми смаколиками.
– Це мені хустинка допомогла їх приготувати. Вона чудодійна, – зізналася Мар’янка.
– Так, доню, я знаю, – підморгнула мама.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
