Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Штанько (1971) /
Вірші
До 80-х роковин голодомору в Україні
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До 80-х роковин голодомору в Україні
Запалимо свічу!
Нехай зігріє душі
Усім кого забрав голодомор…
Як страшно це було! Не будемо байдужі!
Смертельний і пожертвений терор –
коли червоний кат, забрав все до зернини,
не знав жалю, і навіть плач дітей
його не зупиняв… хоч крихточку з хлібини,
вони просили (їм що до ідей!?)
і, пухнучи від голоду, вмирали тихо…
А він, мов навіжений, шаленів –
„Мітла червона“, „чорний список“… Боже! Лихо!
(Бог десь мовчав, немов заціпенів,
від того, що ця звірська рать робила…) Боже!
У чому винні? Гріх який у нас?
Чому це лихо нам!? Довкруж весь люд знеможе!
Співуча Україна змовкла враз,
немов у чорний саван смерті загорнули…
Вона ж ішла за ним, як ніч жалів.
Голодна смерть! Діждалася свого. Поснули…
І вітер пісню жалібну завів…
Квітуча, чорноземна, землеробська нива
здригнулася від горя – „Як же так?
Я від Трипілля годувала всіх дбайливо,
а нині все забрав пожадний птах…
А простолюд-творець – рослинник і месія,
споконвіків рожденний для сохи́,
вмирає без хлібини й каші… Гречкосі́ї?!!!
Невже це помста давніх пастухів?“
Чи є у світі щось страшніше ніж це горе –
дивитись на застигнувшу сльозу́,
яка з очей дитячих пада у покорі…
Смертельні тіні з комину повзуть…
Безумна мати, заломивши руки в по́куть,
хрестилась до смертельного гріха…
А потім перед ранком … в хаті – тиша й спокій…
І мертві всі… зіяє піч глуха…
Голодомор, як темний морок вліз до хати,
в мільйонах душ згасивши світ життя…
приречені за планом Ката помирати,
під марші індустрії і звитя́г…
О, Боже! Що то був за жах! У тридцять дру́гім…
тридцять третім…Спитає нині хтось:
„Чи то є правда? Вигадки?“
– О, недолу́гі!
Коли ж ЛЮБИТИ, Боже, навчимось?!
Скажіть це дітям, що від голоду вмирали!
Скажіть мільйонам…
Запитай в катів,
що у дітей останнє зернятко забрали, –
„Чи є спокута зчинених гріхів?“
Запалимо свічу, нехай зігріє душі
Усіх кого забрав голодомор…
Нехай покояться у мирі. Незворушні.
Ми пам’ятаємо...
(Молитва… хо́р...)
Нехай зігріє душі
Усім кого забрав голодомор…
Як страшно це було! Не будемо байдужі!
Смертельний і пожертвений терор –
коли червоний кат, забрав все до зернини,
не знав жалю, і навіть плач дітей
його не зупиняв… хоч крихточку з хлібини,
вони просили (їм що до ідей!?)
і, пухнучи від голоду, вмирали тихо…
А він, мов навіжений, шаленів –
„Мітла червона“, „чорний список“… Боже! Лихо!
(Бог десь мовчав, немов заціпенів,
від того, що ця звірська рать робила…) Боже!
У чому винні? Гріх який у нас?
Чому це лихо нам!? Довкруж весь люд знеможе!
Співуча Україна змовкла враз,
немов у чорний саван смерті загорнули…
Вона ж ішла за ним, як ніч жалів.
Голодна смерть! Діждалася свого. Поснули…
І вітер пісню жалібну завів…
Квітуча, чорноземна, землеробська нива
здригнулася від горя – „Як же так?
Я від Трипілля годувала всіх дбайливо,
а нині все забрав пожадний птах…
А простолюд-творець – рослинник і месія,
споконвіків рожденний для сохи́,
вмирає без хлібини й каші… Гречкосі́ї?!!!
Невже це помста давніх пастухів?“
Чи є у світі щось страшніше ніж це горе –
дивитись на застигнувшу сльозу́,
яка з очей дитячих пада у покорі…
Смертельні тіні з комину повзуть…
Безумна мати, заломивши руки в по́куть,
хрестилась до смертельного гріха…
А потім перед ранком … в хаті – тиша й спокій…
І мертві всі… зіяє піч глуха…
Голодомор, як темний морок вліз до хати,
в мільйонах душ згасивши світ життя…
приречені за планом Ката помирати,
під марші індустрії і звитя́г…
О, Боже! Що то був за жах! У тридцять дру́гім…
тридцять третім…Спитає нині хтось:
„Чи то є правда? Вигадки?“
– О, недолу́гі!
Коли ж ЛЮБИТИ, Боже, навчимось?!
Скажіть це дітям, що від голоду вмирали!
Скажіть мільйонам…
Запитай в катів,
що у дітей останнє зернятко забрали, –
„Чи є спокута зчинених гріхів?“
Запалимо свічу, нехай зігріє душі
Усіх кого забрав голодомор…
Нехай покояться у мирі. Незворушні.
Ми пам’ятаємо...
(Молитва… хо́р...)
Спільна робота з донькою Іриною, ученицею 11 класу, для якої це перші кроки в поезії.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
