ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кисельов (1977) /
Критика | Аналітика
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
На жаль, не часто в найсхіднішому обласному центрі України можна почути справжню поезію. Для зросійщеного Луганська презентація книги української поетки Софії Кримовської (віднедавна Кисельової) „СвіТ…ЛО…тінь… (ТЛО і РИМА)” стала подією. Відбулася вона у приміщенні української книгарні Дмитра Снєгирьова „Східна брама”.
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію