Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.22
20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?
Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?
Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати
2026.10.22
20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма
2026.10.22
18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонний
Семестр денного навчання.
Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонний
Семестр денного навчання.
Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти
2026.10.22
16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна
2026.10.22
15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.
ІІ
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.
ІІ
2026.10.22
13:21
до чого розмовляли ми
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча
2026.10.22
08:16
Оспіваний дощами долі,
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,
Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,
Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій
2026.10.22
06:30
Ракети знову грізно і гаряче
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.
2026.10.21
21:14
Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.
Зібрані листям, шелестно
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.
Зібрані листям, шелестно
2026.10.21
15:50
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
2026.10.21
15:09
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
2026.10.21
12:43
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
2026.10.21
11:43
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
2026.10.21
10:32
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні.
Нижче наведено повний текст твору:
______________
2026.10.21
08:52
він не / імя /
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець
2026.10.21
06:03
Затягнуло димом просинь,
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кисельов (1977) /
Критика | Аналітика
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
На жаль, не часто в найсхіднішому обласному центрі України можна почути справжню поезію. Для зросійщеного Луганська презентація книги української поетки Софії Кримовської (віднедавна Кисельової) „СвіТ…ЛО…тінь… (ТЛО і РИМА)” стала подією. Відбулася вона у приміщенні української книгарні Дмитра Снєгирьова „Східна брама”.
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
