Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.06
20:46
Відшуміла епоха на нас поглядає здаля.
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
Ці актори давно відіграли улюблені ролі.
Залишається тінь відлітаючого журавля,
Ніби спалах важкої, тремкої юдолі.
Залишаються фільми. У вічність паролю нема.
Залишається дух, у епоху закутий.
Ця енергія нас
2026.09.06
19:12
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
2026.09.06
18:52
«Ти дослухайся звітних!» —
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
Шерхотіла у простір канва.
Неупинно тремтить
На обличчях життя бахрома
Білим сріблом завчасним,
Якого не в змозі спинить
Над рубіновим тлом
Злих думок відокремлена хіть…
2026.09.06
16:41
Здавалося, що усе добре йшло.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
Хоч на душі його тривожно було,
Мов небезпеку та якусь відчула.
Десь бойовище у степу гуло.
Монголи налетіли, але їх
Вдалося досить легко відігнати,
Взялись коней із криками вертати
І то у війську запалило всіх.
2026.09.06
15:10
1
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них?
2026.09.06
11:41
Вірші, мої діти,
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
2026.09.06
08:46
заніміло поскучавши
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
2026.09.06
07:34
Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
2026.09.06
00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
2026.09.05
22:42
Непідписаний щоденник загубився в школі.
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
2026.09.05
21:03
Цей сум, в очах
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
2026.09.05
18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
2026.09.05
13:20
був ліс
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
2026.09.05
13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
2026.09.05
11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
2026.09.05
11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кисельов (1977) /
Критика | Аналітика
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
На жаль, не часто в найсхіднішому обласному центрі України можна почути справжню поезію. Для зросійщеного Луганська презентація книги української поетки Софії Кримовської (віднедавна Кисельової) „СвіТ…ЛО…тінь… (ТЛО і РИМА)” стала подією. Відбулася вона у приміщенні української книгарні Дмитра Снєгирьова „Східна брама”.
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
