Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.23
15:23
Цей липень кольору мохіто
Теплом двори поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
Теплом двори поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
2026.07.23
14:55
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п
2026.07.23
12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
2026.07.23
12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
2026.07.23
11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ
(Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери)
Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се
2026.07.23
07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
2026.07.23
03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
2026.07.22
22:09
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
2026.07.22
18:11
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
2026.07.22
11:39
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
2026.07.22
09:45
Розділ ІІI: Останній подих лева
Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося.
Антоній стояв на стіні палацу,
2026.07.22
08:45
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
2026.07.22
07:17
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
2026.07.21
19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків.
Все складалося так
2026.07.21
18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
2026.07.21
17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кисельов (1977) /
Критика | Аналітика
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Софія Кримовська підкорює "Далекий Схід"
На жаль, не часто в найсхіднішому обласному центрі України можна почути справжню поезію. Для зросійщеного Луганська презентація книги української поетки Софії Кримовської (віднедавна Кисельової) „СвіТ…ЛО…тінь… (ТЛО і РИМА)” стала подією. Відбулася вона у приміщенні української книгарні Дмитра Снєгирьова „Східна брама”.
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
Організатором заходу виступила Луганська єпархія УПЦ КП, зокрема шанувальник красного письменства о. Анатолій Назаренко.
Софія Кримовська фактично є неокласиком, вона пише традиційну римовану поезію, вкладаючи в неї новий, продиктований двадцять першим сторіччям, зміст. Її громадянська лірика досить густо насичена темними барвами невеселого українського сьогодення. У філософських віршах авторка осмислює себе; в інтимній ліриці відвертість поєднується з високістю почуттів.
Творчою настановою авторки є те, що справжня поезія – та, яка бере за душу. І дійсно, поезію Софії Кримовської неможливо сприймати байдуже; вона по-справжньому хвилює, часто доводячи до сліз. Чого варті, наприклад, такі рядки, написані після численних поїздок по селах (уже понад десятиріччя поетка працює журналісткою та редактором):
…Село селом. Похилені двори,
як люди у літа. І дика тиша…
А думка визріває, як нарив,
що не біда, не горе тут, а більше…
До авторки було багато запитань – і не лише творчого, а й особистого характеру. Також присутні ділилися своїми думками про книгу та Софіїні поезії взагалі:
– Це вірші талановитої поетеси. Захоплює ритмомелодика, почуття слова. Книга справила сильне враження, – зізнався літературознавець, доктор філологічних наук, професор Олекса Неживий.
Отець Анатолій висловив думку, що Софія самим Богом послана до Луганська.
І справді, поетка віднедавна мешкає в цьому місті. Майже все її життя пов’язане з Уманню, де вона виростала, навчалася, народила й виховувала сина, працювала в різних друкованих та електронних ЗМІ, започаткувала традиційний міжнародний поетичний фестиваль „УманьЛітФест”, який щороку збирає понад півсотні літераторів з усієї України та зарубіжжя.
Вагомі зміни в особистому житті (вона вийшла за мене заміж) тепер покликали Софію на далекий схід України, де вона вже не вперше представляла свої твори. Раніше поезію Софії Кримовської слухали студенти Старобільського факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (зустріч проведено за сприяння декана факультету Миколи Вихватенка та голови просвітянського осередку Ольги Бублик) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де організаторкою літературного заходу виступила голова первинного осередку „Просвіти” Ірина Магрицька.
Нехай прихильною для Софії буде її подальша життєва й творча доля!
Я допоможу:)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
