ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 54.1.2. Підтекст – Кузан. Був мокрий грудень… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Мандри в космосі 54.1.2. Підтекст – Кузан. Був мокрий грудень… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Василь Кузан
* * *
Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
І сірий будень топтали люди,
І тіні стужі снували всюди,
І були груди твої наповнені теплом.
Згортала крила остання осінь...
І під покровом сирої ночі
Я слухав ніжні слова жіночі,
Що були схожі на слово "ні".
Якась невпинна хода асфальту
Повз непотрібні сліди освітлень...
Був майже грудень, чи, може, й січень,
У мокрих сплесках німих освідчень.
І плакав місяць на перехресті –
Великий сторож і слави, й честі.
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
... Не все збулося. Не все забулось.
Верба плакуча ще більш нагнулась,
Ще більше сили забрала осінь.
А я надії не втратив досі.
Що є ідея?..
…Матерія – сировина та будівельне сміття!.. Не знаю, хто це сказав, а Мирохович Андрій каже: “… - тексти читають нас…” *, а я думаю: ідея множиться (аж цілий космос), яко гриби після дощику. Ось:
Ярослав Анонім
ГРУДЕНЬ
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
Василь Кузан
Так сумно є…
…а саме:
те, що білий ангел плаче,
а повний місяць, яко м’яч!..
… Ніч повниться сльозами,
а грудень грудкою у грудях…
хоч плач на людях –
хтось, може, мов малій дитині…
… не плач!
І от... сумую… та й
сльозу не потамую… Хай!..
“Тулюся матері о циці”
якусь мізерну мить…
і вже здається:
ті сльози – крихти…
Все ж якась рихта –
будЕмо жить!
1. Так сумно є,
бо грудень…
Серденько моє -
любові будень!
Усе і так твоє…
було і буде!
2. Так сумно є.
Жаль, яко злидня зрима
глибоко дістає
голодними очима
з холодної пітьми
цю мить.
3. Так сумно є:
дні, яко таті –
беруть усе моє…
Мені, мов немовляті,
сльозу ковтати…
у моїй хаті!?
4. Так сумно є:
тулюсь о себе…
і вже я бравий,-
так, наче медом
розбавить
сльозИ гіркої каву.
5. Так сумно є,
а небо, наче
плаксива жінка…
Рука не дістає
торкнуть хмаринку,
що плаче.
6. Так сумно є -
мелодія минаючого дня
серденько крає…
Ховаю якнайдалі
душі німої пташеня -
аж під крило печалі.
7. Так сумно є…
хандрить вона. О нє!
І не тулись!..
Часи настали трУдні…
і де ті мухи узялися
в грудні?..
8. Так сумно є:
трава не зеленіє.
Де? Червоні квіти...
і похилила віти
верба плакуча…
Погода… суча.
9. Так сумно є -
стареньке місто
меланхоліє.
Сум яко містер…
В тумані мріють
тонкі шпилі.
10. Так сумно є…
й собі лягає
байдужо ніч
обабіч сновидінь… Щоночі.
… Се очевидна річ -
не відкривати очі!
11. Так сумно є…
Яко мана витає…
Поміж дерев…
Нудьга снує
крізь ніч, “пся крев”, -
душу шмонає.
12. Так сумно є ,
а nostalgia-туга,
мов батьківщина друга
мене приймає…
Знай - параноя?
Але мОя!
2013
*”ну, що ж, тут тільки одне сказати можу - тексти читають нас…” (Мирохович Андрій) – уривок коментаря. http://maysterni.com/publication.php?id=96914
худ. Саландяк Я - композиція на тему... (фотошоп).
"Інтерв’ю"
• Перейти на сторінку •
"Якщо не мільйон..."
* * *
Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
І сірий будень топтали люди,
І тіні стужі снували всюди,
І були груди твої наповнені теплом.
Згортала крила остання осінь...
І під покровом сирої ночі
Я слухав ніжні слова жіночі,
Що були схожі на слово "ні".
Якась невпинна хода асфальту
Повз непотрібні сліди освітлень...
Був майже грудень, чи, може, й січень,
У мокрих сплесках німих освідчень.
І плакав місяць на перехресті –
Великий сторож і слави, й честі.
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
... Не все збулося. Не все забулось.
Верба плакуча ще більш нагнулась,
Ще більше сили забрала осінь.
А я надії не втратив досі.
Що є ідея?..
…Матерія – сировина та будівельне сміття!.. Не знаю, хто це сказав, а Мирохович Андрій каже: “… - тексти читають нас…” *, а я думаю: ідея множиться (аж цілий космос), яко гриби після дощику. Ось:
Ярослав Анонім
ГРУДЕНЬ
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
Василь Кузан
Так сумно є…
…а саме:
те, що білий ангел плаче,
а повний місяць, яко м’яч!..
… Ніч повниться сльозами,
а грудень грудкою у грудях…
хоч плач на людях –
хтось, може, мов малій дитині…
… не плач!
І от... сумую… та й
сльозу не потамую… Хай!..
“Тулюся матері о циці”
якусь мізерну мить…
і вже здається:
ті сльози – крихти…
Все ж якась рихта –
будЕмо жить!
1. Так сумно є,
бо грудень…
Серденько моє -
любові будень!
Усе і так твоє…
було і буде!
2. Так сумно є.
Жаль, яко злидня зрима
глибоко дістає
голодними очима
з холодної пітьми
цю мить.
3. Так сумно є:
дні, яко таті –
беруть усе моє…
Мені, мов немовляті,
сльозу ковтати…
у моїй хаті!?
4. Так сумно є:
тулюсь о себе…
і вже я бравий,-
так, наче медом
розбавить
сльозИ гіркої каву.
5. Так сумно є,
а небо, наче
плаксива жінка…
Рука не дістає
торкнуть хмаринку,
що плаче.
6. Так сумно є -
мелодія минаючого дня
серденько крає…
Ховаю якнайдалі
душі німої пташеня -
аж під крило печалі.
7. Так сумно є…
хандрить вона. О нє!
І не тулись!..
Часи настали трУдні…
і де ті мухи узялися
в грудні?..
8. Так сумно є:
трава не зеленіє.
Де? Червоні квіти...
і похилила віти
верба плакуча…
Погода… суча.
9. Так сумно є -
стареньке місто
меланхоліє.
Сум яко містер…
В тумані мріють
тонкі шпилі.
10. Так сумно є…
й собі лягає
байдужо ніч
обабіч сновидінь… Щоночі.
… Се очевидна річ -
не відкривати очі!
11. Так сумно є…
Яко мана витає…
Поміж дерев…
Нудьга снує
крізь ніч, “пся крев”, -
душу шмонає.
12. Так сумно є ,
а nostalgia-туга,
мов батьківщина друга
мене приймає…
Знай - параноя?
Але мОя!
2013
*”ну, що ж, тут тільки одне сказати можу - тексти читають нас…” (Мирохович Андрій) – уривок коментаря. http://maysterni.com/publication.php?id=96914
худ. Саландяк Я - композиція на тему... (фотошоп).
"Інтерв’ю"
• Перейти на сторінку •
"Якщо не мільйон..."
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4261 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4261 seconds