ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Чи
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
2025.11.22
20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
2025.11.22
19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
2025.11.22
14:41
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.
Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 54.1.2. Підтекст – Кузан. Був мокрий грудень… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Мандри в космосі 54.1.2. Підтекст – Кузан. Був мокрий грудень… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Василь Кузан
* * *
Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
І сірий будень топтали люди,
І тіні стужі снували всюди,
І були груди твої наповнені теплом.
Згортала крила остання осінь...
І під покровом сирої ночі
Я слухав ніжні слова жіночі,
Що були схожі на слово "ні".
Якась невпинна хода асфальту
Повз непотрібні сліди освітлень...
Був майже грудень, чи, може, й січень,
У мокрих сплесках німих освідчень.
І плакав місяць на перехресті –
Великий сторож і слави, й честі.
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
... Не все збулося. Не все забулось.
Верба плакуча ще більш нагнулась,
Ще більше сили забрала осінь.
А я надії не втратив досі.
Що є ідея?..
…Матерія – сировина та будівельне сміття!.. Не знаю, хто це сказав, а Мирохович Андрій каже: “… - тексти читають нас…” *, а я думаю: ідея множиться (аж цілий космос), яко гриби після дощику. Ось:
Ярослав Анонім
ГРУДЕНЬ
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
Василь Кузан
Так сумно є…
…а саме:
те, що білий ангел плаче,
а повний місяць, яко м’яч!..
… Ніч повниться сльозами,
а грудень грудкою у грудях…
хоч плач на людях –
хтось, може, мов малій дитині…
… не плач!
І от... сумую… та й
сльозу не потамую… Хай!..
“Тулюся матері о циці”
якусь мізерну мить…
і вже здається:
ті сльози – крихти…
Все ж якась рихта –
будЕмо жить!
1. Так сумно є,
бо грудень…
Серденько моє -
любові будень!
Усе і так твоє…
було і буде!
2. Так сумно є.
Жаль, яко злидня зрима
глибоко дістає
голодними очима
з холодної пітьми
цю мить.
3. Так сумно є:
дні, яко таті –
беруть усе моє…
Мені, мов немовляті,
сльозу ковтати…
у моїй хаті!?
4. Так сумно є:
тулюсь о себе…
і вже я бравий,-
так, наче медом
розбавить
сльозИ гіркої каву.
5. Так сумно є,
а небо, наче
плаксива жінка…
Рука не дістає
торкнуть хмаринку,
що плаче.
6. Так сумно є -
мелодія минаючого дня
серденько крає…
Ховаю якнайдалі
душі німої пташеня -
аж під крило печалі.
7. Так сумно є…
хандрить вона. О нє!
І не тулись!..
Часи настали трУдні…
і де ті мухи узялися
в грудні?..
8. Так сумно є:
трава не зеленіє.
Де? Червоні квіти...
і похилила віти
верба плакуча…
Погода… суча.
9. Так сумно є -
стареньке місто
меланхоліє.
Сум яко містер…
В тумані мріють
тонкі шпилі.
10. Так сумно є…
й собі лягає
байдужо ніч
обабіч сновидінь… Щоночі.
… Се очевидна річ -
не відкривати очі!
11. Так сумно є…
Яко мана витає…
Поміж дерев…
Нудьга снує
крізь ніч, “пся крев”, -
душу шмонає.
12. Так сумно є ,
а nostalgia-туга,
мов батьківщина друга
мене приймає…
Знай - параноя?
Але мОя!
2013
*”ну, що ж, тут тільки одне сказати можу - тексти читають нас…” (Мирохович Андрій) – уривок коментаря. http://maysterni.com/publication.php?id=96914
худ. Саландяк Я - композиція на тему... (фотошоп).
"Інтерв’ю"
• Перейти на сторінку •
"Якщо не мільйон..."
* * *
Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
І сірий будень топтали люди,
І тіні стужі снували всюди,
І були груди твої наповнені теплом.
Згортала крила остання осінь...
І під покровом сирої ночі
Я слухав ніжні слова жіночі,
Що були схожі на слово "ні".
Якась невпинна хода асфальту
Повз непотрібні сліди освітлень...
Був майже грудень, чи, може, й січень,
У мокрих сплесках німих освідчень.
І плакав місяць на перехресті –
Великий сторож і слави, й честі.
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
... Не все збулося. Не все забулось.
Верба плакуча ще більш нагнулась,
Ще більше сили забрала осінь.
А я надії не втратив досі.
Що є ідея?..
…Матерія – сировина та будівельне сміття!.. Не знаю, хто це сказав, а Мирохович Андрій каже: “… - тексти читають нас…” *, а я думаю: ідея множиться (аж цілий космос), яко гриби після дощику. Ось:
Ярослав Анонім
ГРУДЕНЬ
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
Василь Кузан
Так сумно є…
…а саме:
те, що білий ангел плаче,
а повний місяць, яко м’яч!..
… Ніч повниться сльозами,
а грудень грудкою у грудях…
хоч плач на людях –
хтось, може, мов малій дитині…
… не плач!
І от... сумую… та й
сльозу не потамую… Хай!..
“Тулюся матері о циці”
якусь мізерну мить…
і вже здається:
ті сльози – крихти…
Все ж якась рихта –
будЕмо жить!
1. Так сумно є,
бо грудень…
Серденько моє -
любові будень!
Усе і так твоє…
було і буде!
2. Так сумно є.
Жаль, яко злидня зрима
глибоко дістає
голодними очима
з холодної пітьми
цю мить.
3. Так сумно є:
дні, яко таті –
беруть усе моє…
Мені, мов немовляті,
сльозу ковтати…
у моїй хаті!?
4. Так сумно є:
тулюсь о себе…
і вже я бравий,-
так, наче медом
розбавить
сльозИ гіркої каву.
5. Так сумно є,
а небо, наче
плаксива жінка…
Рука не дістає
торкнуть хмаринку,
що плаче.
6. Так сумно є -
мелодія минаючого дня
серденько крає…
Ховаю якнайдалі
душі німої пташеня -
аж під крило печалі.
7. Так сумно є…
хандрить вона. О нє!
І не тулись!..
Часи настали трУдні…
і де ті мухи узялися
в грудні?..
8. Так сумно є:
трава не зеленіє.
Де? Червоні квіти...
і похилила віти
верба плакуча…
Погода… суча.
9. Так сумно є -
стареньке місто
меланхоліє.
Сум яко містер…
В тумані мріють
тонкі шпилі.
10. Так сумно є…
й собі лягає
байдужо ніч
обабіч сновидінь… Щоночі.
… Се очевидна річ -
не відкривати очі!
11. Так сумно є…
Яко мана витає…
Поміж дерев…
Нудьга снує
крізь ніч, “пся крев”, -
душу шмонає.
12. Так сумно є ,
а nostalgia-туга,
мов батьківщина друга
мене приймає…
Знай - параноя?
Але мОя!
2013
*”ну, що ж, тут тільки одне сказати можу - тексти читають нас…” (Мирохович Андрій) – уривок коментаря. http://maysterni.com/publication.php?id=96914
худ. Саландяк Я - композиція на тему... (фотошоп).
"Інтерв’ю"
• Перейти на сторінку •
"Якщо не мільйон..."
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3026 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3026 seconds