ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp Я розіллю л
І
&
І
&
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
2024.11.19
13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2024.05.20
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі 54.1.2. Підтекст – Кузан. Був мокрий грудень… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Мандри в космосі 54.1.2. Підтекст – Кузан. Був мокрий грудень… (вибрані твори Поетичних Майстерень).
Василь Кузан
* * *
Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
І сірий будень топтали люди,
І тіні стужі снували всюди,
І були груди твої наповнені теплом.
Згортала крила остання осінь...
І під покровом сирої ночі
Я слухав ніжні слова жіночі,
Що були схожі на слово "ні".
Якась невпинна хода асфальту
Повз непотрібні сліди освітлень...
Був майже грудень, чи, може, й січень,
У мокрих сплесках німих освідчень.
І плакав місяць на перехресті –
Великий сторож і слави, й честі.
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
... Не все збулося. Не все забулось.
Верба плакуча ще більш нагнулась,
Ще більше сили забрала осінь.
А я надії не втратив досі.
Що є ідея?..
…Матерія – сировина та будівельне сміття!.. Не знаю, хто це сказав, а Мирохович Андрій каже: “… - тексти читають нас…” *, а я думаю: ідея множиться (аж цілий космос), яко гриби після дощику. Ось:
Ярослав Анонім
ГРУДЕНЬ
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
Василь Кузан
Так сумно є…
…а саме:
те, що білий ангел плаче,
а повний місяць, яко м’яч!..
… Ніч повниться сльозами,
а грудень грудкою у грудях…
хоч плач на людях –
хтось, може, мов малій дитині…
… не плач!
І от... сумую… та й
сльозу не потамую… Хай!..
“Тулюся матері о циці”
якусь мізерну мить…
і вже здається:
ті сльози – крихти…
Все ж якась рихта –
будЕмо жить!
1. Так сумно є,
бо грудень…
Серденько моє -
любові будень!
Усе і так твоє…
було і буде!
2. Так сумно є.
Жаль, яко злидня зрима
глибоко дістає
голодними очима
з холодної пітьми
цю мить.
3. Так сумно є:
дні, яко таті –
беруть усе моє…
Мені, мов немовляті,
сльозу ковтати…
у моїй хаті!?
4. Так сумно є:
тулюсь о себе…
і вже я бравий,-
так, наче медом
розбавить
сльозИ гіркої каву.
5. Так сумно є,
а небо, наче
плаксива жінка…
Рука не дістає
торкнуть хмаринку,
що плаче.
6. Так сумно є -
мелодія минаючого дня
серденько крає…
Ховаю якнайдалі
душі німої пташеня -
аж під крило печалі.
7. Так сумно є…
хандрить вона. О нє!
І не тулись!..
Часи настали трУдні…
і де ті мухи узялися
в грудні?..
8. Так сумно є:
трава не зеленіє.
Де? Червоні квіти...
і похилила віти
верба плакуча…
Погода… суча.
9. Так сумно є -
стареньке місто
меланхоліє.
Сум яко містер…
В тумані мріють
тонкі шпилі.
10. Так сумно є…
й собі лягає
байдужо ніч
обабіч сновидінь… Щоночі.
… Се очевидна річ -
не відкривати очі!
11. Так сумно є…
Яко мана витає…
Поміж дерев…
Нудьга снує
крізь ніч, “пся крев”, -
душу шмонає.
12. Так сумно є ,
а nostalgia-туга,
мов батьківщина друга
мене приймає…
Знай - параноя?
Але мОя!
2013
*”ну, що ж, тут тільки одне сказати можу - тексти читають нас…” (Мирохович Андрій) – уривок коментаря. http://maysterni.com/publication.php?id=96914
худ. Саландяк Я - композиція на тему... (фотошоп).
"Інтерв’ю"
• Перейти на сторінку •
"Якщо не мільйон..."
* * *
Був мокрий грудень. Чи майже грудень.
І сірий будень топтали люди,
І тіні стужі снували всюди,
І були груди твої наповнені теплом.
Згортала крила остання осінь...
І під покровом сирої ночі
Я слухав ніжні слова жіночі,
Що були схожі на слово "ні".
Якась невпинна хода асфальту
Повз непотрібні сліди освітлень...
Був майже грудень, чи, може, й січень,
У мокрих сплесках німих освідчень.
І плакав місяць на перехресті –
Великий сторож і слави, й честі.
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
... Не все збулося. Не все забулось.
Верба плакуча ще більш нагнулась,
Ще більше сили забрала осінь.
А я надії не втратив досі.
Що є ідея?..
…Матерія – сировина та будівельне сміття!.. Не знаю, хто це сказав, а Мирохович Андрій каже: “… - тексти читають нас…” *, а я думаю: ідея множиться (аж цілий космос), яко гриби після дощику. Ось:
Ярослав Анонім
ГРУДЕНЬ
А білий ангел на руки чисті
Лягав гарячим цілунком сліз...
Василь Кузан
Так сумно є…
…а саме:
те, що білий ангел плаче,
а повний місяць, яко м’яч!..
… Ніч повниться сльозами,
а грудень грудкою у грудях…
хоч плач на людях –
хтось, може, мов малій дитині…
… не плач!
І от... сумую… та й
сльозу не потамую… Хай!..
“Тулюся матері о циці”
якусь мізерну мить…
і вже здається:
ті сльози – крихти…
Все ж якась рихта –
будЕмо жить!
1. Так сумно є,
бо грудень…
Серденько моє -
любові будень!
Усе і так твоє…
було і буде!
2. Так сумно є.
Жаль, яко злидня зрима
глибоко дістає
голодними очима
з холодної пітьми
цю мить.
3. Так сумно є:
дні, яко таті –
беруть усе моє…
Мені, мов немовляті,
сльозу ковтати…
у моїй хаті!?
4. Так сумно є:
тулюсь о себе…
і вже я бравий,-
так, наче медом
розбавить
сльозИ гіркої каву.
5. Так сумно є,
а небо, наче
плаксива жінка…
Рука не дістає
торкнуть хмаринку,
що плаче.
6. Так сумно є -
мелодія минаючого дня
серденько крає…
Ховаю якнайдалі
душі німої пташеня -
аж під крило печалі.
7. Так сумно є…
хандрить вона. О нє!
І не тулись!..
Часи настали трУдні…
і де ті мухи узялися
в грудні?..
8. Так сумно є:
трава не зеленіє.
Де? Червоні квіти...
і похилила віти
верба плакуча…
Погода… суча.
9. Так сумно є -
стареньке місто
меланхоліє.
Сум яко містер…
В тумані мріють
тонкі шпилі.
10. Так сумно є…
й собі лягає
байдужо ніч
обабіч сновидінь… Щоночі.
… Се очевидна річ -
не відкривати очі!
11. Так сумно є…
Яко мана витає…
Поміж дерев…
Нудьга снує
крізь ніч, “пся крев”, -
душу шмонає.
12. Так сумно є ,
а nostalgia-туга,
мов батьківщина друга
мене приймає…
Знай - параноя?
Але мОя!
2013
*”ну, що ж, тут тільки одне сказати можу - тексти читають нас…” (Мирохович Андрій) – уривок коментаря. http://maysterni.com/publication.php?id=96914
худ. Саландяк Я - композиція на тему... (фотошоп).
"Інтерв’ю"
• Перейти на сторінку •
"Якщо не мільйон..."
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.25 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.25 seconds